ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2025.12.31 05:51
Не всі поети
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.

Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,

Іван Потьомкін
2025.12.30 22:09
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...

Світлана Пирогова
2025.12.30 21:55
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?

Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.

С М
2025.12.30 21:21
Якби ти був птахом жив у висоті
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час

О гірська весна кохання

Тетяна Левицька
2025.12.30 15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.

Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Олександр Сушко
2025.12.30 07:48
Антитеза

Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.

А каміння ще доста.

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вадим Степанчук (1988) / Вірші

 (З ПРИХОДОМ... І ... НА ТРОТУАРАХ)
З приходом холодів
Він твердо, накрепко застиг
На цих тротуарах.
Його ноги,
Дома
Незрушно примерзли до землі.
В пів-кроку він від них,
Вони від нього.
Може трохи далі.

А може всі оці мости,
ліхтарі, зупинки, школи,
кафешки з вайфаєм
Отак от взяти, прийти
І напоїти теплим чаєм.
...
І відігріти..

Але нічого спільного
- може минулого.
Рідного
- може хоч знайомого.
Ніщо не пов’язує. Ніщо попереду.
Просто замерзли поряд - спина до спИни.
В ніч з вівторка на середу,
В ніч із зими на зиму.



2010р




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-30 23:30:49
Переглядів сторінки твору 2141
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.05.18 21:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-12-16 22:02:06 ]
Были смутные времена, Вадим, когда то и дело "падал" какой-то сервер - и многие-многие комментарии исчезали. Жаль, конечно.
Ты не против моего мнения о твоем стихотворении? По данным того времени, по-моему, нет.

Я сейчас слонялся по сайту, натыкаясь на чьи-то стихи, и посему имею уникальную возможность ощутить то ли контраст, то ли соответствие увиденных увиденному.
И впечатление мои таковы:

1. Твое стихотворение мне кажется жестко сложенным. Нет, это неплохо в рамках какого-то подходящего стиля - и такой существует. Но я ощутил контраст. Текст жестковат.
2. "Накрепко" - это слово из нашего, русского лексикона. Крепко-накрепко, например. У вас как-то по-другому. "Міцно", что ли? Кажется, оно, наречие.
3. Запятые. Вводные слова (по-вашему, "вставні") нужно выделять именно ими. Мелочь, конечно, но...
4. "Дома". Ты имел ввиду что? Дома культуры или "вдома"?
5. Я не понял, о ком стихотворение. А ожидал прийти к разгадке.

Удач-удач-дач. Не бросай это занятие. Это лучше, чем слоняться по городу или тупеть перед телевизором.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вадим Степанчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-17 00:32:46 ]
Одразу щодо моментів:
Дома - саме ДомА, множина, споруди)
Накрепко. Хоча й часто грішу російськомовними, проте тут цього немає. "Крепко", "крепкий" і "міцний" - вживаються по-різному і мають трохи різний відтінок. цілком українські)

итак, поехали по-русски.. Что касается жёсткости. Тут очень интересно. Хотябы с той стороны, что всякая мягкость и слаженность стоки избегается умышленно автором, тоесть мной. "в рамках какого-то стиля.." Цель - уже в форме написания (стиль) рвётся определённая шаблонность. Чтобы вызвать определённое свежее восприятие смысла и метафор. И тут вопрос большими буквами: ПОЛУЧАЕТСЯ ЛИ? КАК ВОСПРИНИМАЕТСЯ ЭТОТ "СТИЛЬ"?

Спасибо, Алексий, за отзывы) всегда им рад! Всегда


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Стрельцова (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-23 16:51:44 ]
Вадиме, ще раз дозволю собі зазначити: є якісь невеликі проблеми з тими ж русізмами, коли-не-коли не вистачає розділових знаків саме заради підсилення емоційного і змістовного сприйняття вірша, а не просто тому, що так треба за правилами. А ось з приводу "жорсткості" поезії - не погоджуюсь. Поезія не може завжди бути "щебетливою" і м`якою, вона має право бути і "шкарубкою". А, взагалі, поезія має бути потужною, образною і боротися за "форму", через яку Ви як автор передаєте своє "Я".