Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Мальчуган
Крепко держись наставления,
не оставляй, храни его;
потому что оно - жизнь твоя.
Притча Соломона
,,-В глубинке казачих станиц Украины,Мальчик родился, живя улыбался - мечтал.
Пас гусят на лужайке,
И погружаясь в мечты
В звездную даль улетал.
Закрыты глаза - ночь, тишина...
Танец воображения его кружил,
Босыми ногами, по Млечному Пути,
Он в поиске Истины бродил.
Бывал он в далеких мирах,
Время ностальгии, теченьем Мысли плыл.
Во Вселенной звездная пыльца
И в ней Венера - гурия,
Она, стала Крестной Мамой,
Его одарив Даром Любви сполна.
В странствиях далеких, рядом Она,
Сына баловала искренне любя.
В танцах суетного бытия,
Искуству Жизни, в миру Невевежества,
МИР Любви познавать учила Она.
Любить искренне МИР, как самого себя.
Ее наставление: ,,-ЛЮБОВЬ бесконечная,
ОНА Сердце твоей Души,
ОНА путеводитель и защита твоя,
ОНА - Ангел хранитель в Пути.
Дари Любовь МИРУ, всегда, и
МИР отблагодарит во стократ тебя".
Мальчуган, мгновенье погодя, молвил Слова:
,,-Преклоняю колено пред Мудростью Любви,
ОНА Живет в глубинах
Бесконечных просторов моей Души".
Единение с Природой, краса Ее Божественна!
Дендропарк ,,Александрия", Рось река,
Парка тенистая алея, скамья, он и она.
В уединении течет беседа в тишине.
Город Белая Церковь, его парк
,, Александрия"'-
Украины зеленое сокровище.
03.12.2010г.
Матушка Сыра Земля - наш общий ДОМ.
Чтобы Жить Нормально, всем известно -
Должно быть убрано в НЬОМ!
Энергии, идущие из Космоса
Призваны, убрать ,,грязь" из нашего сознания.
Ухищрения цивилизации, НИКАКИЕ,
Не могут противостоять стихии.
Трагические события - человечеству предупреждения
О бренности существования.
Эра Водолея - эра групового сознания,
Она нужна человечеству для Обьединения.
Быть Едиными в ,,кругу" -
Помогать Друг Другу.
Высокие Энергии Вознесенных Учителей (ВУ)
обращены к разумной части человечества,
Ибо УМ - это Великая Сила,
Способная создавать и разрушать миры.
Призывают Они, чтобы люди осознали,
что места скопления негативной энергии -
Отрицание, раздражение и разделение Единства,
Огненные Энергии Святого Духа из
Центра Галактики
Сметут с лица
Родной матушки - Земли, как отдельно с
,,загрязненным" сознанием человека
так и отдельно взятые
Територии посредством стихии.
Со стороны Высших Сил
Делается все возможное,
Чтобы помочь людям
Спасти себя и своих детей!
Мудрость Вознесенных вошла в меня,
И я Живу в Ней,
Себя познавая.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
