ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.16 06:28
* * *
Вклоняюся низько високому слову,
Глибокому змісту і формі чіткій, -
Дивуюсь пісенності рідної мови
І в радості світлій, і в тузі
гіркій.
Дивлюся на букви, вслухаюся в звуки
І мріям про щастя свободу даю, -
Отак опановую вічну науку -

Ірина Вовк
2026.07.16 05:29
Казка про Небесний Сад, Золоті Яблучка і Місточки Любові
казка для дітей і їх батьків) Щороку 4 червня поминають діточок, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Символом цього дня є дзвіночок, який означає чисті та обірвані війною дитячі життя, а також запалені свічки у вікнах. Стан

Катерина Савельєва
2026.07.16 00:05
Вiнок
Лiто пасма свої розпустило,
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.

Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо

Семен Санніков
2026.07.15 23:19
Лімерики від ©емена
Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©

С М
2026.07.15 16:52
Сестро Морфін (The Rolling Stones)
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно

і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць

Вячеслав Руденко
2026.07.15 13:15
горище
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут

Борис Костиря
2026.07.15 12:58
* * *
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н

В Горова Леся
2026.07.15 12:58
Жито
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.

А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,

хома дідим
2026.07.15 12:40
* 142 *
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули

Іван Потьомкін
2026.07.15 12:06
Першоапостольні
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра

Тетяна Левицька
2026.07.15 11:12
Пісочний годинник
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.

Роксолана Вірлан
2026.07.15 07:17
Осердя українське
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.

Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,

Віктор Кучерук
2026.07.15 06:49
Собі
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...

Ірина Вовк
2026.07.15 05:49
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта» (продовження 4)
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу. Боян підвівся з

Мирон Шагало
2026.07.14 21:46
Веселка
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!

Роксолана Вірлан
2026.07.14 15:09
* * *
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.

Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Кузан (1963) / Вірші

 Поет у коханні...
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-10 22:26:24
Переглядів сторінки твору 8402
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.159 / 5.5  (5.134 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.225 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.01 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2010-12-10 22:28:44 ]
та ось який ти насправді!))) тобто, ось який насправді поет у коханні!))) гарно. я про інше розкажу при зустрічі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-10 22:47:45 ]
Це поети такі всі. Я так думаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-12-10 22:49:08 ]
Підпишусь кров'ю під кожним Вашим словом!
Усе до останньої літери - правда...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-10 22:53:18 ]
Дякую. Думаю, більшість поетів підпишуться. Можливо, не зразу. Бо текст потребує осмислення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-12-10 23:42:45 ]
Швидкість, з якою будуть підписуватися, залежить від ними пережитого...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
к т (Л.П./М.К.) [ 2010-12-10 23:09:38 ]
Бо нині – вигнанець. А завтра – пророк. Сильно!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-10 23:15:11 ]
Часто вигнанець і є пророком. Але нема пророка у своїй Вітчизні. Це тільки констатація факту. На жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2010-12-10 23:44:20 ]
Хто ще влучніше скаже про поета, як не сам поет...
ось тільки "поет у коханні" і пророк у любові, речі не співставні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-10 23:55:56 ]
Пророками не народжуються. Народжуються людьми. А людина в любові, як і поет у коханні, народжується, живе, творить і переходить у інші світи, залишаючись, чи не залишаючись у пам"яті наступних поколінь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-11 00:26:23 ]
Ну, я не підпишусь, але ж я і не поет. СПОДОБАЛОСЬ!!!
"Він грається словом, неначе вогнем,
А яблук спокуси не їсть – роздає."
Він витоки й рішення власних проблем,
і добре всім іншим, що він в світі є... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-11 00:59:10 ]

ПАРАДОКСИ ПЕРЕТИНАЮТЬСЯ?
Коли любов з коханням зникли вдалині -
поет залишився людиною чи ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-11 21:00:47 ]

Я забув додати смайлик. ":)"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-11 01:26:57 ]
Тобто, для поета щасливе кохання - катастрофа справжнісенька ). Тому він його підсвідомо руйнує. Так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-11 21:15:12 ]

Щасливе кохання, це класно. І поети теж намагаються постійно його знаходити. :)

Куди дівається минуле кохання? Чи зникає воно разом із любов'ю, яка апріорі незникненна?

А якщо любов не зникає, коли кохання зникає - тоді є і багато простору для поетичного слова?

Мені чомусь здається, що справжніх поетів вирізняють саме силуети любові над колишніми галявинами кохання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-12-11 23:35:25 ]
Ах, дорога Редакціє ) Не Вам не знати, що щасливе кохання іноді буває таким же коротким, як і сліпий дощ влітку. І надихає воно - авжеж! Але дещо слабкіше, ніж кохання не зовсім щасливе. Бо ми так владнані чомусь, що щастячко своє бажаємо тримати при собі, коханих, щоб не зурочити )) Тому і виникло питання про те, що нещасне кохання насправді більш потужний стимул для творчості.
Куди дівається минуле кохання? Поступається чергою новому, мабуть. У кого як )

Щодо силуетів любові над галявинами колишніх кохань - тут я повністю згодна. Головне, щоб галявини залишились не випаленими.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-11 09:09:49 ]
Скільки буде коментарів - стільки буде різних думок, адже ми усі такі різні, хоч і дуже схожі один на одного. Думка кожного має право бути озвученою автором і почутою читачами, а вже погоджуватися з нею чи ні, то власна справа кожного із нас. Я, наприклад, коли прочитав вірша пана Василя, то найперше подумав: - А чи не про мене так він?.. Шкода, правда, що не про мене, бо так у вірші все знайомо і близько мені, наче сам мовив про те...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-11 15:38:55 ]
Для поета щасливе кохання - то мрія, до якої він іде усе своє життя. Аж поки не знаходить ту, з якою йому добре у всіх відношеннях. Дехто такого кохання не знаходить, то для нього це справді катастрофа. Але більшість, усе таки, знаходять ту, чи того, кому варто присвячувати вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-11 15:41:33 ]
Вікторе, дякую за розуміння. Ми всі різні, але всі любимо поезію. Ні! Я не так мав написати! Ось як: ми всі різні, але всі любимо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-11 15:53:13 ]
Дякую, Тетяно. Приємно, що Вам сподобалось. І хоча у редакції майстерень і виникають певні сумніви, ми з Вами знаємо, що поет завжди залишається людиною. З коханням, чи втративши, або не знайшовши його.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-11 21:18:42 ]

Жодних сумнівів, пане Василю, щодо сказаного у вашому вірші, я просто спробував заглянути дещо далі щодо кохання, зважаючи, що поет - це ж не тільки пристрасть...