Поет у коханні шукає натхнення.
Живе не майбутнім, а нинішнім днем.
Він п’є насолоду, вилущує зерня,
Він грається словом, неначе вогнем.
Поет у любові шукає сюжету,
Чи з неба на крилах приносить сюжет.
Щодня потребує пригоди і лету,
Терпіти не може ні ґрат, ні тенет.
Поет ненаситний. Крізь сито ілюзій
До нього приходять то музи, то сни.
Він хоче щоб поруч були тільки друзі,
І навіть під снігом шукає весни.
Він прагне пізнати, дійти до вершини,
Із дна океану дістати своє.
Він світ прикрашає плодами калини,
А яблук спокуси не їсть – роздає.
Поет у коханні – це домен і демон,
Це ангел і злодій, шаман і ягня.
Хижак і мисливець, безодня і небо,
Приходить до храму і жде вигнання.
Він любить і губить. Цілує у губи
І так, наче серцем – по шкірі мороз.
На пік насолоди наносить зарубки,
Дарує букет хризантем і мімоз.
Він легко й нестримно вривається в душу
Як протяг у хату, чи потяг у світ.
У морі кохання вишукує сушу
І кличе спокусу три тисячі літ.

Поет не кохає – він прагне кохання,
Мов янгол – польоту, як небо – зірок.
Поет у коханні вбачає прощання,
Бо нині – вигнанець. А завтра – пророк.


2010