Про словники.
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) на сайті Словопедія.
http://slovopedia.org.ua/29/53392-0.html

Навіть не знаю, як звернутись до людини, ім'я якої мені не відоме. Нехай буде так як є на сайті, Майстерень Адміністрація, хоча не по собі від такого зверненя. Хочу прокоментувати Ваші слова: "Можливо час і Бог посприяють, тільки хто молиться в цій країні? Тільки чи залишилися тут праведники, слова яких можуть долинути до Бога?" Шановний МА, я Вам точно кажу, що на всій землі Ви не знайдете бодай одного праведника. Є ті, хто визнав Христа спасителем Спасителем і, отримавши прощення, покритий Його праведністю. Є багато людей, які моляться за Україну, але кажу впевнено, що загальний стан країни не кращий за часів Ізраїля, коли на його адресу були сказані слова: "Залишається порожнім дім ваш". Віра підмінена традицією, істина - переданням минулих поколінь. На майбутнє країни може вплинути це і не тільки. Ми тут висловили політичні аспекти, трошки економічних. Але є ще екологічні і вони теж можуть несподіваним чином поміняти лад не тільки в одній такій країні, як наша, але й у світі. Катаклізми, які накладатимуться на сплановані, або несподівані економічні кризи, переорієнтація на інші цінности, зміни кон'юнктури, влади, приорітетів у деяких впливових і не дуже країнах. Скільки моделей подальшого розвитку України я чув за останні 10-15 років. Жодна з них не підтвердилася. Може щось, частково сталося так, як прогнозували. Тому ця запропонована тема дуже цікава хоч і тим, що ми можемо переконатись у наявности небайдужих до долі батьківщини людей, але... Незалежно від розвитку подій спокійними можна лишатись тільки тоді, коли шукаєш перш за все Божої правди. Щоб не сталося, Бог дбатиме про таких. Як сказано: " Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться."(Мт 6:33)

Відсутність не стільки інформації, стільки джерел, котрим можна довіряти, авторитетних джерел, плюс майже повальний консерватизм народонаселення України – ось що я вважаю основними першопричинами, чому у владі весь час то шило на мило, то мило на шило змінюється. Люди керуються принципом «ситого комара», бо впевнені, що ніхто передвиборних обіцянок виконувати не буде. Багато хто користується російськими СМІ, бо з них часто швидше можна дізнатись, до яких неприємностей готуватись, чи що у нас тут робиться, аніж з рідних джерел. Взяти хоча б трагедію у Марганці – подія не світового рівня, а росіяни перші показали. Саме СМІ готують вибори ще тоді, коли про них ніхто навіть не думає. Непродажні СМІ здатні привести до влади тих, від кого справді була б користь, але вони не можуть туди пробитись. Але бути у таких СМІ – це бути на війні, небагато знайдеться бажаючих загинути у мирний час. От і все, коло замкнулось. І чекайте зміни поколінь, поки все саме собою владнається. Я розумію, що Вам хотілося б, щоб люди були політично грамотними і активними, і я б за те, але ж, здається, це загальносвітове правило : people здатен їсти тільки ту інформацію, що готовою подана на гарненькій тарілочці, та ще й з правильними приправами...

До речі, я при потребі заглядаю ось у цей словник:
http://slovnik.com.ua/?find_word

Вчора після прочитання останніх коментарів сів, та завершив один віршик, який давно вже просився з-під пера.

http://maysterni.com/publication.php?id=55458

Можна забувати про економіку, про ціни, про громадянські права, готується дещо веселіше?

Для чого насправді потрібна Банковій партія "Свобода"?

Фракція Партії регіонів у Львівській міськраді глибоко обурена заявами депутата міськради від ВО "Свобода" Юрія Михальчишина.

Про це йдеться в заяві, розміщеній на офіційному сайті Львівської обласної організації Партії регіонів.

"У своїх публічних виступах перед громадою Львова та представниками органів місцевого самоврядування Михальчишин не дотримується елементарних етичних норм та періодично дозволяє собі принижувати честь і гідність своїх колег-депутатів, а також державну владу в Україні", - зазначається в заяві.

В партії назвали "провокативними антидержавницькі заяви Михальчишина".

"Вони ображають не лише його політичних опонентів, але й мільйони українців, які своїм голосуванням у 2010 році підтримали чинну владу як на виборах президента, так і під час місцевих виборів", - зазначили в "Регіонах".

В облорганізації закликали однопартійців Михальчишина та колег-депутатів Львівської міськради дати належну оцінку неадекватній поведінці цього депутата та скерувати його на курси етичного виховання, аби навчити цього міського обранця елементарним етичним нормам та правилам поведінки у публічних місцях.

Як відомо, Михальчишин зробив некоректні висловлювання щодо члена фракції Партії регіонів у міськраді, директора Львівського національного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Тадея Едера.

Зокрема, він заявив, що "бандерівська армія викине з України сінежопую банду".

Українська правда

http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/17/5796794/

Мирослав Маринович
Львів – Вістка про плановану позачергову сесію Львівської обласної ради спершу не викликала у мене застережень – радше навпаки. Адже скасування рішення Президента Ющенка про присвоєння Степанові Бандері звання «Герой України» потребувала державницької політичної реакції, і три обласні ради Галичини її дали. Також можна вітати рішення Львівської обласної ради про активізацію просвітницької роботи у школах: молоді українці повинні знати, ким були визначні постаті їхньої історії, – звичайно ж, за умови, що це будуть реальні постаті, а не ідеологічні манекени.

Проте телевізійний репортаж про згадану сесію (точніше, виступи депутатів Ірини Фаріон і Юрія Михальчишина) приголомшив. Мені завжди моторошно стає від відвертої ненависті, від характерного червоного блиску очей.

А ще моторошно стало, бо довкола – Різдво, ялинки, вертепні звізди. Як це може суміститись в одному й тому самому Львові? Чи згадані промовці так само співають колядки про новонароджене Дитятко і бажають одне одному любові, що є спасінням для світу?

Ці дні підтвердили давню істину, що гнів – заразний. Ретрансльований телебаченням, цей гнів ще більше підсилився ретрансляторами наших душ. Адже нинішні процеси в Україні для всіх нас – наче розкрита рана: вона ниє, пульсує, не дає про себе забути, тим більше коли ледь не щодня хтось із влади сипне у неї пригорщу солі. Чи ж дивно, що від отих гнівливих рубаних слів не одному із нас кров ударила в голову і зашкварчав у душі індукований гнів?

Треба нам скласти іспит сумління

Проте саме тому й треба нам скласти сьогодні іспит сумління: на чиєму ми боці? Народне почуття справедливості ввело у вертепні дійства образ Смерті, яка забирає з собою Ірода. Бо ж, на хлопський розум, як інакше торжествувати добру? Але чи заклик нищити усіх «іродів» цього світу є суттю нашої християнської віри? Чи справді «бандерівські армії» Юрія Михальчишина розчистять нашу землю від іродіянського зла?

Я просив би кожного, хто читає ці рядки, не ухилятися від відповіді на ці запитання: «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Мт. 5:37). То з ким ми: з Христом, який подолав язичницький Рим знаком Свого хреста, чи з новітніми зелотами, що закликали до знищення Риму, натомість спричинилися до руїни свого власного краю?

Варто замислитись і організаторам позачергової сесії. Вона увійде в історію не рішенням обстояти національну честь і просвіщати дітей, а власноручним приниженням національної честі – отими «толерастами», «синьожопою бандою» і «двома лайливими словами – «компроміси» і «толерантність», що злітали з уст чільних депутатів від «Свободи». Уявляю собі, як радіє душа усіх українофобів: адже як легко, буквально «надурняк», вдалося нейтралізувати загрозу, яка потенційно йшла для влади з боку опозиційної Галичини! Як, виявляється, безмежно просто спровокувати отой «бандерівський край»: смикни за ниточку – а він відразу ж і затанцює!

Тримати гарячим треба серце, але не голову

Піднесення «Свободи» і загалом націоналістичного дискурсу було неминучим – надто вже безпорадними виявились національно-демократичні партії у цей відповідальний момент української історії. Це унікальний шанс для націоналістів, які ще донедавна були у подібному занепаді. І Україна справді потребує мобілізації націозахисних сил, пробудження національного лицарства й честі. Потребує координації зусиль з боку усіх проукраїнських сегментів суспільства незалежно від їхнього ідеологічного спрямування. Усе це могла б здійснити «Свобода» – могла б, але, боюсь, ніколи уже не зробить. Бо для цього треба тримати гарячим лише серце, але не голову. І треба в основу свого націоналізму покласти не ненависть, а любов.

Пафосна фраза Ірини Фаріон про те, що «найнебезпечнішою ідеологією на сьогодні є ідеологія ліберальна», нічим, по суті, не відрізняється від колишньої переконаності деяких членів ОУН(б), що їхніми найбільшими ворогами є члени ОУН(м), і навпаки. Тому застереження Митрополита Шептицького залишається актуальним і сьогодні: «Вже саме те розположення ненависти супроти своїх і близьких є чимось таким противним природі, таким жахливим і так дуже свідчить про виродження, про таку дегенерацію і такий упадок національної совісти та патріотичного духа, що не можна про такі випадки говорити без душевного болю... Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям – вороги, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються тої ненависти!»

А ще наступ на ліберальну ідеологію є чудовим способом вивести з-під удару тих владних «бандитів», яким начебто оголошуєш джихад. Бо ідеологія нинішньої влади аж ніяк не ліберальна, що вона щодня й публічно доводить, згортаючи такі ліберальні цінності, як свободу слова, творчого самовираження, економічні свободи та свободу релігійну. Тому для неї це справжній «різдвяний» подарунок, що її ідеологія уже не є для Галичини найнебезпечнішою, що боротися з демократичними свободами (які і є ліберальними цінностями) можна буде тепер руками галицьких націоналістів!

На яких цінностях будемо будувати своє політичне життя?

Сумний жарт зіграв з Іриною Фаріон і її етноцентризм, зокрема переконаність, що «тільки тоді, коли автохтон, а саме українець, стане егоїстичним, егоцентричним, агресивним, наступальним, безумовним – тільки тоді ця орда відступить». По-перше, що в такому разі робити з тими «автохтонами»-українцями, які любенько почуваються у Партії регіонів? Проголосити їх «москалями»? «жидами»? «людьми нечистої крові»? По-друге, чи не помітила промовець, що вона виписала саме ті риси, якими так гордяться оті згадані нею «покидьки»? Бо вони якраз і є «егоїстичними, егоцентричними, агресивними, наступальними і безумовними»! То чи справді пані Фаріон хоче, щоб у Львові «всьо було Донєцк», тільки під червоно-чорними прапорами?!

Ще зовсім недавно ми всі страждали від того, що егоїзму та егоцентричності не бракувало демократам, а таким як нардеп Лозинський – ще й агресивності та безоглядності. Через це вони й програли. Сьогодні ці самі риси пропонують націоналістам. Отже, здається, і для галицьких націоналістів, і для «Свободи» настав час визначатися, на яких цінностях та ідеологемах будувати своє політичне життя. Якщо це мали б бути лицарі ордену честі, то ми хочемо бачити і лицарство, й честь. Якщо це мали б бути обереги наших духовних цінностей, то ми хочемо бачити ці цінності в них самих. Якщо це мали б бути захисники Вітчизни, то чому тоді заганяють їй ніж у спину?

Мирослав Маринович, колишній політв’язень, проректор Українського католицького університету


Радіо Свобода © 2011
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2280236.html

Провокатори, це більш аніж серйозно

Нещодавно адміністрація змушена була закрити доступ до сайту Юрію Бужанину, і Анатолію Сазанському, які своїми публікаціями і своїми коментарями розпалювати ворожнечу на сторінках Поетичних Майстерень на релігійному грунті, в міжнаціональних стосунках, та й в інших напрямках проблематики суспільного життя.
Можна вважати такі прояви просто хворобливим порушенням як законів України, так і основних моральних засад, але адміністрація ПМ схильна вважати проблему і значно глибшою.
Та як би не було, боротиметься з проявами ненависництва і провокаціями найрішучішим чином.

---

Міліція почала "вводити" провокаторів на вуличних акціях?
Під час акції на захист Софії Київської у вівторок представники міліції сприяли провокатору, який намагався дискредитувати учасників заходу.

Про це у своєму Facebook написав депутат від НУНС Олесь Доній.

За його словами, під час акції "проявився провокатор", який "цілеспрямовано надміру голосно викрикував антисемітські гасла, робив усе, щоб спровокувати учасників акції та привернути увагу присутніх мас-медіа".

"Його захищала та супроводжувала міліція!!! На мої спроби привернути увагу міліціонерів щодо провокації, представники МВС ніяк не реагували. Натомість влаштували йому супровід", - стверджує Доній.

За його словами, провокатор, "зробивши свою "чорну справу"- покрасувавшись з провокаторськими гаслами перед телекамерами, сів у "Міцубісі" і від'їхав".

"Спроби з'ясувати безпосередньо у нього його особу наштовхнулися на протидію(!) міліції. Отже, маємо спроби дискредитації вуличного Руху Опору шляхом засилання у середину акцій", - вважає Доній.

"Провокатор" під час акції на захист Софії. Фото Volodymyr Kukhar

На його думку, в подальшому такі провокатори можуть демонструватися "провладними мас-медіа, щоб показати буцімто "справжнє обличчя" вуличної опозиції".

"Висновок: 1. Організатори акцій протесту мусять бути готові до протидії провокаторам. 2. Мас-медіа і конкретні журналісти, які замість акцій показуватимуть провокаторів (буцімто, як "обличчя протесту") мусять бути показані громадськості як складову процесу провокації", - заявив Доній.

Як відомо, акція на захист Софії була організована групою небайдужих громадян, членів трудового колективу Заповідника, жителів навколишніх кварталів. До неї непричетна будь-яка політична сила.

За словами організаторів, зараз готується указ президента щодо, зокрема, передачі Національного заповідника "Софія Київська" у підпорядкування Міністерству культури.

"Це є дуже небезпечним кроком, з огляду на те, що міністерство культури фактично підтримує плани керівників Московського патріархату щодо передачі представникам цієї конфесії найбільших національних пам’яток України", - зазначили вони.

За їхніми словами, представники УПЦ (МП) неодноразово виявляли бажання отримати храм Софії Київської у своє розпорядження для проведення служб.

На думку експертів, це призведе до катастрофічних наслідків для фресок Софії.

Українська правда

© 2000-2010 "Українська правда"
http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/9/5895854/