ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.11.05 09:26
***
Знов пливу за течією…
Від безвихіддя пливу
Поза часом… нічією
Збоку, зверху вся в диму…
Замовляю. Терапія.
Верби кланяються вслід.
Попереду, мама мія,
Обізнався, то сусід…

Артур Курдіновський
2025.11.05 02:51
Прозріння
Приходили в моє життя...
Не роззувались на порозі.
І брудом від свого взуття
Сліди лишали на підлозі.

А я ходив і витирав
Підлогу та відкриту душу.
Вже відобразив поліграф,

Борис Костиря
2025.11.04 22:11
Перетворення
Із рокера він став перукарем,
його поглинула проза життя,
він став підкаблучником
у домашніх капцях.
Жалюгідне видовище!
Музика більше не б'ється
об його серце, ніби прибій.
Його душа вкривається пилом,

Федір Паламар
2025.11.04 21:58
Жарт
Кволі у полі тополі,
В Полі доволі квасолі.

Сергій СергійКо
2025.11.04 12:43
Мій рідний край
Мій рідний край – це неосяжний простір,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.

Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,

Пиріжкарня Асорті
2025.11.04 11:55
Наступне з передостанніх засідань
Що бачить читач, який натрапив на публікацію одного з діючих авторів "Поетичних майстерень"? Побачене буде віршем, висота якого складає дві строфи з промовистою назвою "Гекзаметр гніву". Ось воно: "Гнів, оспівай, богине, народу, який не здається,

Микола Дудар
2025.11.04 10:09
***
А минулої доби повернули сотні тіл.
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.

Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!

Артур Курдіновський
2025.11.04 07:38
Листопад
Мене щоб не помітили, забули,
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.

Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність

Володимир Бойко
2025.11.03 23:33
Думки про нездале – 7
Аморальні і безпринципні найбільше переймаються моральними принципами. Нечесні беруться пильнувати за чеснотами, нечисті – за чистотою, душогуби – за спасінням душ. Інстинкт заробляння грошей заступає усі інші інстинкти. Мізерним душам кортить ро

Борис Костиря
2025.11.03 21:29
Повернення по колу
Повертаюсь по колу в колишні кордони.
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.

Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,

Юрій Лазірко
2025.11.03 19:06
Цьом-Цьом -- Альбом Теревені від Зеня
Цьом-цьом, лялюнь! Як в тебе справи?
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?

Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?

С М
2025.11.03 16:31
Остання стіна замку (Jefferson Airplane)
У сльозовирі вона іде
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь

Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль

Ярослав Чорногуз
2025.11.03 14:22
Осіння пектораль
Прекрасний ранок, трохи сонний,
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень

Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий

Микола Дудар
2025.11.03 09:53
***
і черги на вулиці
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
А хтось не противиться
А хтось відганя
З очей на потилицю
Місцева фіґня…

Борис Костиря
2025.11.02 21:31
Пожовкле листя
Пожовкле листя падає в обличчя,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.

Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,

Світлана Пирогова
2025.11.02 20:59
Холодом стилета
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.

І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 Перший вальс


Уже обрій вечірній погас
І повітря п'янить матіолою.
Свій найперший танцюємо вальс
І сумуємо щиро за школою.
Я рукою тримаюсь руки
Наймилішого в світі союзника.
Нас несе, наче вітер хмарки,
І серця зачаровує музика.
Перший вальс на шкільному балу
Через роки далекі згадаємо.
Безустанно жадане "люблю"
Тільки й робимо, що повторяємо.
Хоч не вірять дорослі в цю мить
Молодій недосвідченій парості, -
Та уміємо й будем любить
Ми від юності і аж до старості.
Притомився уже гармоніст, -
Він не згоден з такою покарою.
Знову просим зіграти на біс
І вальсуєм щасливою парою.

11.05.08.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-01-04 21:27:40
Переглядів сторінки твору 3742
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.275 / 5.5  (5.077 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.307 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.10.29 06:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-04 21:42:47 ]
класно, що вже давно відлетіло дитинство, а Ви ще й досі вірите у справжність шкільного кохання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-04 21:43:30 ]
класно, що вже давно відлетіло дитинство, а Ви ще й досі вірите у справжність шкільного кохання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-04 21:52:10 ]
Исключительно своевременное стихотворение.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-04 22:19:21 ]
Вірю - не вірю, але в пам'яті щось приємне збереглося до цих пір...
Не лукав, друже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-05 10:31:40 ]
Смущает меня "найперший". А раньше не приходилось?
Одного мальчика еще в детском дошкольном учреждении учили, а в школьные года - на студии. Не очень поэтическое какое-то прилагательное, одним словом.
А почему "союзника"? Не политика ведь и не война как ее продолжение насильственными методами.
"ВітеР ХМарки" - слияние согласных. А это не способствует благозвучию.
"Тільки й робимо" выглядит как-то механически. А дело-то сердечное...
Вот такие махонькие вкрапления, а особенно последнее, могут нехорошим образом влиять на лирическое восприятие.
Неоднозначно воспринимается "та уміємо й будем любить". Не правда ли?
Стихотворение, конечно же, хорошее. Происхождение его понятно. Но я его читатель...
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-04 22:24:43 ]
Особисте питання: чи може це ЩОСЬ повернутися?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-04 23:05:30 ]
Невже тут зручно відповідати на особисті запитання?
Повернути - ні, а надихнути - так!..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-01-04 23:11:37 ]
Прекрасно про прекрасне. Про таке завжди вчасно.
Ніжно і мило. Дяка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-04 23:16:23 ]
Дякую тобі, Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Федчишин (М.К./Л.П.) [ 2011-01-05 10:07:30 ]

Навертаюсь у спогади,
Лину в літа недалекі.
Скільки років пройшло
Від останньої віхи життя?
Скільки раз проводжав
Я лелек у дорогу далеку,
Скільки раз зустрічав,
Чи чекав, я на їх прибуття?

Ніби вчора лишень,
Але скроні, обпалені вітром,
Відбивають у венах
Правдиві рахунки років.
Тане вік, наче день,
Розмиваючи барвів палітру
І змішавши усе
Із короткими згадками снів.

От недавно доньку
Проводжав я уперше до школи,
Ну а завтра вже внук
Буде гризти науки граніт.
По ночам самому
Часто сняться шкільнії пороги
Що я залік здаю,
Від якого аж кидає в піт.

Скільки років пройшло,
Що блукають короткими снами,
Повертають в минуле,
Запутують вік мій і час...
Ні, не буду! Бо внук
Он виносить портфелик з книжками.
Нова віха життя починається
В нього...і в нас!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-06 03:54:49 ]
У житті все саме так і відбувається. Людям нашого віку доводиться сумувати і радіти одночасно.