ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.25 21:02
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
Словам високим надають земного змісту.
Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
Поставивши їх поперед чоловіка тін

Світлана Пирогова
2024.11.25 16:54
думки - листя
кружляють
літають
танцюють
змінюють колір
стають яскравіші
падають
в повільній зйомці

Володимир Каразуб
2024.11.25 15:56
Це вітер зірвався такий, що не терпить птахів,
Зриває — схопивши дерева за крони — листя,
Як поет перекреслює текст не приборканих слів
Знекровлює серце, яке не вдалось перелити
В осінній пейзаж. Він здирає усю блакить
Блякле сонце небес розпорошує т

Борис Костиря
2024.11.25 14:32
Висохле джерело,
із якого нічого не ллється.
Лише камені розкидані
волають про вичерпаність.
У цьому місці засох голос,
не пробивається навіть хрип.
Ніби висохле море поезії,
розкинулася ця долина

Юрій Гундарєв
2024.11.25 12:41
Вони і ми - два континенти:
країна Світла і кривавий Марс…
Отож вони міжконтинентальні ракети
цілять в Дніпро - саме в кожного з нас.

Б‘ють по лікарнях, по сонцю, по дітях -
«орєшніками», «шахедами», «кинджалами»,
б‘ють, нібито відморожені бандити

Олександр Сушко
2024.11.25 11:48
Є у мене знайомиця. І така файна, що йой! Чоловіки злітаються на її красу, як мухи на мед, і це при тому що має чоловіка, моцного, мов каландайський бугай, але глухого як тетеря. " А чому?" - запитаєте ви. А тому що любить Мотря бахкати в бубон і тан

Микола Дудар
2024.11.25 09:50
Чужинським полем більше не ходіть
Повернетесь розбиті, може й навпіл
Ви краще душу в снах засолодіть
Не тим, що перетворюється в попіл…
Чи варто вам з кінця і у кінець
Тягти своє і змішувати з болем?
Для цього є і дощ, і вітерець
Не тільки у тональ

Микола Соболь
2024.11.25 05:53
За Змієві вали полину,
де неосяжна далечінь
і буду йти вперед без спину
до досконалості творінь.
Не надто вірю забобонам,
на сто питань один відвіт:
ще не народжено дракона,
який здолає наш нарід.

Віктор Кучерук
2024.11.25 05:17
Місячна повінь прозора й безкрая,
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит

Володимир Бойко
2024.11.25 01:10
На загальному тлі людства нелюди виглядають набагато помітнішими за людей. Про «священную войну» найбільше розпинаються ті, що не мають за душею нічого святого. Усе, що вбиває московитів – то на благо цивілізації. «Сибір неісходима» так і пре з к

Микола Дудар
2024.11.24 21:57
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?

Сонце Місяць
2024.11.24 20:42
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже

загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь

Іван Потьомкін
2024.11.24 19:38
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився. І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 Перший вальс


Уже обрій вечірній погас
І повітря п'янить матіолою.
Свій найперший танцюємо вальс
І сумуємо щиро за школою.
Я рукою тримаюсь руки
Наймилішого в світі союзника.
Нас несе, наче вітер хмарки,
І серця зачаровує музика.
Перший вальс на шкільному балу
Через роки далекі згадаємо.
Безустанно жадане "люблю"
Тільки й робимо, що повторяємо.
Хоч не вірять дорослі в цю мить
Молодій недосвідченій парості, -
Та уміємо й будем любить
Ми від юності і аж до старості.
Притомився уже гармоніст, -
Він не згоден з такою покарою.
Знову просим зіграти на біс
І вальсуєм щасливою парою.

11.05.08.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-04 21:27:40
Переглядів сторінки твору 3557
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.274 / 5.5  (5.074 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.301 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.25 05:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-04 21:42:47 ]
класно, що вже давно відлетіло дитинство, а Ви ще й досі вірите у справжність шкільного кохання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-04 21:43:30 ]
класно, що вже давно відлетіло дитинство, а Ви ще й досі вірите у справжність шкільного кохання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-04 21:52:10 ]
Исключительно своевременное стихотворение.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-04 22:19:21 ]
Вірю - не вірю, але в пам'яті щось приємне збереглося до цих пір...
Не лукав, друже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-05 10:31:40 ]
Смущает меня "найперший". А раньше не приходилось?
Одного мальчика еще в детском дошкольном учреждении учили, а в школьные года - на студии. Не очень поэтическое какое-то прилагательное, одним словом.
А почему "союзника"? Не политика ведь и не война как ее продолжение насильственными методами.
"ВітеР ХМарки" - слияние согласных. А это не способствует благозвучию.
"Тільки й робимо" выглядит как-то механически. А дело-то сердечное...
Вот такие махонькие вкрапления, а особенно последнее, могут нехорошим образом влиять на лирическое восприятие.
Неоднозначно воспринимается "та уміємо й будем любить". Не правда ли?
Стихотворение, конечно же, хорошее. Происхождение его понятно. Но я его читатель...
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-04 22:24:43 ]
Особисте питання: чи може це ЩОСЬ повернутися?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-04 23:05:30 ]
Невже тут зручно відповідати на особисті запитання?
Повернути - ні, а надихнути - так!..



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-01-04 23:11:37 ]
Прекрасно про прекрасне. Про таке завжди вчасно.
Ніжно і мило. Дяка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-04 23:16:23 ]
Дякую тобі, Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Федчишин (М.К./Л.П.) [ 2011-01-05 10:07:30 ]

Навертаюсь у спогади,
Лину в літа недалекі.
Скільки років пройшло
Від останньої віхи життя?
Скільки раз проводжав
Я лелек у дорогу далеку,
Скільки раз зустрічав,
Чи чекав, я на їх прибуття?

Ніби вчора лишень,
Але скроні, обпалені вітром,
Відбивають у венах
Правдиві рахунки років.
Тане вік, наче день,
Розмиваючи барвів палітру
І змішавши усе
Із короткими згадками снів.

От недавно доньку
Проводжав я уперше до школи,
Ну а завтра вже внук
Буде гризти науки граніт.
По ночам самому
Часто сняться шкільнії пороги
Що я залік здаю,
Від якого аж кидає в піт.

Скільки років пройшло,
Що блукають короткими снами,
Повертають в минуле,
Запутують вік мій і час...
Ні, не буду! Бо внук
Он виносить портфелик з книжками.
Нова віха життя починається
В нього...і в нас!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-06 03:54:49 ]
У житті все саме так і відбувається. Людям нашого віку доводиться сумувати і радіти одночасно.