ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.13 23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.

Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,

хома дідим
2026.09.13 22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет

Віктор Насипаний
2026.09.13 19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.

Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,

Мирон Шагало
2026.09.13 19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.

Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла

Вячеслав Руденко
2026.09.13 19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.

Тетяна Левицька
2026.09.13 17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.

С М
2026.09.13 13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру

Борис Костиря
2026.09.13 13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.

Ірина Вовк
2026.09.13 08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)


«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»

(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)


Євген Федчук
2026.09.13 07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б

Володимир Бойко
2026.09.13 06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.

У злиден

Віктор Кучерук
2026.09.13 06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.

хома дідим
2026.09.12 21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи

Вячеслав Руденко
2026.09.12 21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.

Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,

Ольга Садкова
2026.09.12 21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.

Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:

Борис Костиря
2026.09.12 13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Кіс / Вірші

 ***
Образ твору Ключі
лелечі
канули за небокрай.
Курличе осінь інеєм у скроні.
Притомнію.
Тепло очей зачахло.
Як зимуватиму? −
уперше і
укотре.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-18 14:15:48
Переглядів сторінки твору 5782
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.797 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.614 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.887
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.10.24 21:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-18 14:24:48 ]
черв"ячки курличуть?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 14:50:52 ]
Юльо, образ такий, коли легка біль віддає звуком, ніби курличе. Мені здавалося вдало, але подумаю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-18 15:41:16 ]
курличе осінь у скроні - то зрозуміло і непогано, просто черв"ячок мене здивував, але то імхо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-01-18 15:14:43 ]
Пані Оленко, так щиро, боляче, відверто про любов, що її відносять лелечі ключі.

Як зимуватиму? −
уперше і укотре. - це питання, як завжди самій собі, а не йому!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 16:14:37 ]
Саме так Маріаночко, (А можна перейдем на ти?) - це коли від любові залишається лише червоточина, а питання - лише до себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 16:58:56 ]
А я сприйняла "уперше і укотре" як філософську репліку - адже не можна ступити двічі в одну і ту ж ріку (за Гераклітом), а за Г.Темним - то і одного разу).
Щодо "черв"ячка" - згодна з Юлією.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-18 17:20:02 ]
Послуговуючись суто руслом логіки від Геракліта і Г.Темного, стверджую, що таки один раз можна вступити в одну й ту ж ріку! Якщо після входження більше не покидати її ніколи...
Г.Темному незалік. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 17:35:04 ]
Це ще питання, шановна Редакціє Майстерень, адже ріка то біжить - певно, треба було писати: воду ріки, але ж, власне, це і є ріка... стоп, а береги ?... таки заплутали Ви мене... це як "зараз" - доволі умовно,- є минуле, є майбутнє, а "зараз" провисає між ними - не ухопить... Г. Темний не згоден! (жарт)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-18 18:31:45 ]
Основне - "Якщо після входження більше не покидати її ніколи...", бо на заперечення, що навіть з тобою у тій ріці, ріка може змінюватися, тобто не бути "тою самою", сміло заперечуйте, що у такому разі саме питання втрачає зміст, бо тоді і ти сам у ріці змінюватимешся, що виходить за рамки логіки питання, бо йдеться про "саме тебе", "того самого тебе", що визначає своєю самістю "ту саму самість ріки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 20:23:35 ]
кладу голову на Цензорську плаху - та, не я, а давні китайці розводять руками, кажучи: Твердженням нічого не можна ствердити. Запереченням - нічого не можна заперечити... Сподіваюсь на милість (жарт).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 16:53:24 ]
Дорога пані Маріє, насправді все важливо, і все впирається в інтелектуальну чутливість, яку, ми вже просто змушені розвивати. І з повагою до древніх, найглибшою. І з любов'ю до ближнього, особливо до жінок! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-18 17:27:04 ]
А можна, Оленко і так, якщо строго ритмізувати все

Ключі
лелечі
канули за небокрай.
Курличе осінь (літеплом або памороззю?) в скроні
Притомністю тепло очей зачахло.
Як зимуватиму? −
уперше і
укотре.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Потебня (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 17:54:51 ]
Ой,Олено, мені той черв'ячок, як лікарю, теж не до вподоби. Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 18:27:12 ]
Вітаю усіх зі світлим Йорданом!. Сили і міці від святої водиці!
Ото загостилася я при святі і забарилася з відповіддю.
Вельми цінною була для мене дискусія, що тут виникла. Усі філософські питання залежать від ракурсу з якого на них дивишся, так воно було і є. А якщо текст викликає роздуми,то напевно він пустий.
Я ж тут хотіла сказати , що "укотре" може знову виявитися як "уперше", і життя, буває, нічого не вчить.
От щодо черв"ячка, то коли я зачитувала знайомим літераторам, їм сподобалося. Та коли тут стільки "поетичного несприйняття", я задумалася, особливо, коли це зауваження лікаря.
Щодо варіанту шановних ПМ, мені сподобалося, але мені воно звучало дещо по-іншому, тому дослухаюся частково.
Хочу усім подякувати за увагу. Ваша присутність мені дуже потрібна ( думаю, як і іншим авторам ПМ). Тож будьмо взамно уважними і доброзичливими!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 18:34:13 ]
Вибачте,мала сказати "не пустий"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-01-20 20:31:35 ]
які тут пристрасті вирують!)