ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.01.07 15:27
Виблискує красою
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?

- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -

Микола Дудар
2026.01.07 14:48
У дворі... на дворі дощик.
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…

Борис Костиря
2026.01.07 10:45
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.

Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних

Віктор Кучерук
2026.01.07 07:16
Москви не жаль і москалів не шкода,
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...

Артур Курдіновський
2026.01.07 02:25
Присвяти мені вірш-епітафію, рідний мій січню!
Нас було колись троє січневих. Лишився один.
Та життя стало чорним, гірким і нестерпно-трагічним,
А вінець йому - спомин і безліч стареньких світлин.

Не рятує ні сніг, ні коріння твоє королівське,
Вже

Артур Сіренко
2026.01.06 19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був

Артур Курдіновський
2026.01.06 15:10
Не обрані. Покарані. Наш крах -
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.

Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,

Сергій Губерначук
2026.01.06 13:29
Хлопчик Ейф.
Голландський ельф.
Прилетів у Київ.
Поблукав поміж дерев.
Заснув у Софії.
Дзвін уранці калатав.
Монастир попідмітав.
Осінь бачив українську.

Борис Костиря
2026.01.06 11:10
Так шкода витрачати час
На сон минущий, поверховий,
Мов попіл від німих свічад,
Який спадатиме на скроні.

Горітиме у нас свіча,
Яку не здатні погасити
Всі демони. Торкне плеча

Олександр Сушко
2026.01.06 10:10
Занурююся, звично, у добро,
Там плавають, мов риби, сонні вірші.
І янголиним золотим пером
Малюю звуки, запахи і тишу.

А кольори чудесні! Тільки глянь!
Відтінок кожен - геніальна пісня!
Сплітаю воєдино Інь та Янь

Кока Черкаський
2026.01.06 04:50
Вечір.
Ваш корпоратив.
Всі чекають
Дивних див,

Хоч і знають:
Див нема.
Просто грудень

Ігор Шоха
2026.01.05 22:03
А тактика стратега – діло темне,
тасуються покірні вояки
і... нотабене –
чучело зелене
розпочинає гру у піддавки.

***
А ніж розпочинати рокіровку

Микола Дудар
2026.01.05 21:23
Терпіння випурхнуло з дому
І прямо з хати в небеса…
Мені однаково від злому,
І там, і тут, мене нема.
На небесах вже однодумці…
А я туди і не спішив…
Блукаю... Наче у відпустці
У ній охоче ще б грішив…

С М
2026.01.05 21:12
ей караване мене забирай
у португалію в еспанський край
андалузію і житні поля
прагну зустріти й стрічатиму я

хутко забирай мене
відси караване

Іван Потьомкін
2026.01.05 19:46
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим називають люди.
Готові і щулитись вони, і закрива

Олена Побийголод
2026.01.05 19:10
Із Леоніда Сергєєва

А першими зникнуть опасисті, –
не тому, що багато їдять,
а тому, що вони – опасисті,
і їх відразу з’їдять.

Руді повиводяться другими.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Кіс / Вірші

 ***
Образ твору Ключі
лелечі
канули за небокрай.
Курличе осінь інеєм у скроні.
Притомнію.
Тепло очей зачахло.
Як зимуватиму? −
уперше і
укотре.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-18 14:15:48
Переглядів сторінки твору 5406
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.797 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.614 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.887
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.10.24 21:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-18 14:24:48 ]
черв"ячки курличуть?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 14:50:52 ]
Юльо, образ такий, коли легка біль віддає звуком, ніби курличе. Мені здавалося вдало, але подумаю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-18 15:41:16 ]
курличе осінь у скроні - то зрозуміло і непогано, просто черв"ячок мене здивував, але то імхо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-01-18 15:14:43 ]
Пані Оленко, так щиро, боляче, відверто про любов, що її відносять лелечі ключі.

Як зимуватиму? −
уперше і укотре. - це питання, як завжди самій собі, а не йому!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 16:14:37 ]
Саме так Маріаночко, (А можна перейдем на ти?) - це коли від любові залишається лише червоточина, а питання - лише до себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 16:58:56 ]
А я сприйняла "уперше і укотре" як філософську репліку - адже не можна ступити двічі в одну і ту ж ріку (за Гераклітом), а за Г.Темним - то і одного разу).
Щодо "черв"ячка" - згодна з Юлією.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-18 17:20:02 ]
Послуговуючись суто руслом логіки від Геракліта і Г.Темного, стверджую, що таки один раз можна вступити в одну й ту ж ріку! Якщо після входження більше не покидати її ніколи...
Г.Темному незалік. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 17:35:04 ]
Це ще питання, шановна Редакціє Майстерень, адже ріка то біжить - певно, треба було писати: воду ріки, але ж, власне, це і є ріка... стоп, а береги ?... таки заплутали Ви мене... це як "зараз" - доволі умовно,- є минуле, є майбутнє, а "зараз" провисає між ними - не ухопить... Г. Темний не згоден! (жарт)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-18 18:31:45 ]
Основне - "Якщо після входження більше не покидати її ніколи...", бо на заперечення, що навіть з тобою у тій ріці, ріка може змінюватися, тобто не бути "тою самою", сміло заперечуйте, що у такому разі саме питання втрачає зміст, бо тоді і ти сам у ріці змінюватимешся, що виходить за рамки логіки питання, бо йдеться про "саме тебе", "того самого тебе", що визначає своєю самістю "ту саму самість ріки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 20:23:35 ]
кладу голову на Цензорську плаху - та, не я, а давні китайці розводять руками, кажучи: Твердженням нічого не можна ствердити. Запереченням - нічого не можна заперечити... Сподіваюсь на милість (жарт).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 16:53:24 ]
Дорога пані Маріє, насправді все важливо, і все впирається в інтелектуальну чутливість, яку, ми вже просто змушені розвивати. І з повагою до древніх, найглибшою. І з любов'ю до ближнього, особливо до жінок! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-01-18 17:27:04 ]
А можна, Оленко і так, якщо строго ритмізувати все

Ключі
лелечі
канули за небокрай.
Курличе осінь (літеплом або памороззю?) в скроні
Притомністю тепло очей зачахло.
Як зимуватиму? −
уперше і
укотре.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Потебня (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-18 17:54:51 ]
Ой,Олено, мені той черв'ячок, як лікарю, теж не до вподоби. Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 18:27:12 ]
Вітаю усіх зі світлим Йорданом!. Сили і міці від святої водиці!
Ото загостилася я при святі і забарилася з відповіддю.
Вельми цінною була для мене дискусія, що тут виникла. Усі філософські питання залежать від ракурсу з якого на них дивишся, так воно було і є. А якщо текст викликає роздуми,то напевно він пустий.
Я ж тут хотіла сказати , що "укотре" може знову виявитися як "уперше", і життя, буває, нічого не вчить.
От щодо черв"ячка, то коли я зачитувала знайомим літераторам, їм сподобалося. Та коли тут стільки "поетичного несприйняття", я задумалася, особливо, коли це зауваження лікаря.
Щодо варіанту шановних ПМ, мені сподобалося, але мені воно звучало дещо по-іншому, тому дослухаюся частково.
Хочу усім подякувати за увагу. Ваша присутність мені дуже потрібна ( думаю, як і іншим авторам ПМ). Тож будьмо взамно уважними і доброзичливими!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-19 18:34:13 ]
Вибачте,мала сказати "не пустий"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-01-20 20:31:35 ]
які тут пристрасті вирують!)