Вже річка перелилася в ріку.
Кудись пливу і відчуваю волю,
Десь далі трави залишились і луги,
Але, здається, більше не боюся болю.
Та ця ріка – високі береги
То з силою бурхливо обтікає камінь,
То несподівано заходить в вир,
А то спокійно бавиться зірками.
Вітер хвилює шепотом води,
Що десь по-переду напевно море.
Чи близько чи далеко ще туди,
Хоч бачать зорі, та їм байдуже завжди.
Чи збавлення, чи горе,
Яке воно?
В чекані тім передчуття і втома.
Та ця ріка несе мене, несе
І біль солодка досі незнайома.
Що зустріч з морем принесе?
Його бурхливі й темні води,
Чи тихі хвилі, обіймаючи пісок,
Мене поглинуть.
Море річку манить,
Передчуття лякає і дурманить.