Ранок завжди починався з маленького божевілля, вона відкривала очі, тоді прокидалась і починала бачити своє дихання а потім решту, те саме вікно підлогу сиву кімнату. Завжди вставала з лівої ноги , наче кидала виклик старим забобонам бабці, адень від того не ставав гіршим. Ноги плутались на сковзкій холодній підлозі, вона намагаючись втримати рівновагу розкидала руки і ловила свою душу "маленьке божевілля", страх, межу вдихами...тоді усвідомлювала свою особливість і пила холодне молоко заїдаючи кавою, брала олівець, видертий звідкись картон і малювала свої сни. Вона часто розмовляла між собою, на вулиці душа говорила нерівними думками плутала опуклість її світу у нісенітницях. але коли наодинці то навіть влаштовували маленьке свято, вона слухала а душа мовчала про те що сни реальність інша позачасова реальність, що в дверях таємні переходи між нЕсвітом і рухами, що фонарі сьогодні не працюватимуть тож тринадцяте на вулицях тринадцяте і даремно не віриш магії...
Люди чомусь завжди дивно переглядались коли бачили її на вулицях, розтріпану апатичну до навколишніх, а вона ж сміялась, бачила їх одинаковість тому не вчила облич, чула їхні погляди на своїй шкірі і відмовчувалась, їм і так не зрозуміти, може колись з часом але не тепер...махала їм руками хотіла вхопити за шершаві голови...кричали до неї, проклинали...душа здригалась а вона дивилась на ноги в них вони не такі як в неї, в них вони прикуті, сміялась і йшла до себе, ніколи не казала дім, бо що ж то таке? прихисток а вона вже його мала, то було місце відсидітись і випустити на волю її...душу... Чекала літа,тоді можна йти в ліс,малювати, була мрійницею, як би там не було а їй подобалось жити, хотіла зробити щось добре не собі а хоч би й тим смішним ідіотам що бавляться в своїх напівзруйнованих шкаралупах в ідеальний світ...Вона за них молилась щиро, бо ж тільки її душа знала що це таке дихати і віра...Щаслива була щаслива?
Вчора її збила машина, ніхто ж і не заплаче а завтра навіть не згадають. На тій вулиці проходитимуть ті самі істоти, ви ж люди де ваше серце? І тільки душа "маленьке божевілля" памятатиме дивакувату мрійницю, що вміла молитись.