ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Зворотний відлік




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-30 12:40:52
Переглядів сторінки твору 7744
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.568 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 12:54:30 ]
Гарно. Особливо кінцівка:
"В житті стояти легше на колінах,
Ніж в небеса летіти догори".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 14:08:36 ]
Щиро дякую, що ви мене зрозуміли :)))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 13:04:15 ]
Олю, ви справді думаєте, що легше? Чи це відчай і розчарування лише ЛГ?

Не зовсім зрозуміло, чого стосується рядок
"Не піднімай! Не треба похвали". Труп не піднімати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 14:05:40 ]
:)))))
Я бачу, що мій вірш зрозуміли неправильно - його не можна сприймати буквально. Перенесіть сказане в площину життя душі.

Смисл сказаного такий: радість зрівноважується скорботою. І щоб "не падати" - не розбивати ілюзії-мрії - треба обережніше їх створювати.

Оцей образ стояння на колінах - це смирення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 14:19:12 ]
Автор іноді хоче сказати одне, а виходить інше )
Хоча з думкою, що все в цьому світі врівноважено, згодна.

Ще такий момент: "Ніж в небеса летіти догори." - небеса ніби тільки вгорі й існують, тобто уточнення "догори" тут зайве.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-01-30 14:22:20 ]
А я от не зрозуміла "Розбившись зразу - не вдрузки - насмерть."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 14:32:00 ]
Тобто зразу повний крах ілюзії :)) Вдрузки - то на осколки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-30 13:05:40 ]
з останньою строфою можна і посперечатися.

гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 14:05:57 ]
:))) Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-30 13:11:58 ]
Ну ні!!! "Стояти на колінах" на підсипаних зернятах кукурудзи чи гороху з віником у піднятих руках(!) -- болісно і дуже неприємно. Це відома картина покарання дітей за дуже велику шкоду... П. Олю! Поза сумнівом, все ж таки краще літати!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 14:08:03 ]
Дякую, Василю, що відгукнулися. Мене вже нема кому карати - та й будь-які труднощі в житті я сприймаю не як покуту чи покарання, а швидше як те, що внутрішньо зрівноважує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Куренівець (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 15:01:36 ]
The Final Countdown!...
Загальний настрій вірша мені дуже близький.
Окремі зауваження до окремих рядків - але все вже сказали до мене. А назагал - гарно )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 19:14:32 ]
Уклін вам, Дмитре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-30 15:28:19 ]
Буває, що коли вкладаєш більш віддалені образи, вони розуміються не відразу. Ваші вірші не просто описують ситуацію, а вимагають вчитування і замислення, можливо не відразу з усім погоджуєшся,але мені це імпонує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 19:15:19 ]
Щиро дякую, Олено! Після попередніх коментарів мені справді бракувал вашого теплого слова...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Слобода (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-30 15:32:29 ]
не будемо шукати легких шляхів))).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 19:15:42 ]
Тільки прямо! Дякую, друже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-30 18:38:15 ]
НМСД : "Коли життя почне зворотний відлік," - слово "Життя" потрібно виокремити, окреслити, оживити, тобто ,напр., написати з великої літери

І ти, як всі, доходиш до межі,
Коли життя почне зворотний відлік, : НМСД : "життя розпочина", адже "доходиш, коли розпочинає" або "дійдеш, коли розпочне" : думаю тре узгодити...

Як борг тебе роздасть: за щастя - біди,
За слово - сум, за мрії - міражі. :
А) чується не "як борг" а, "як Бог"
Б) як борг тебе роздасть: за щастя - бідАМИ (...) , за мрії міражАМИ..

"Не піднімай!" - не зрозуміла фраза, мо "Не піднімайсь", бо в даному контексті можливі будь-які варіанти: від вульгарної, до невульгарної...

З повагою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 19:17:19 ]
Дякую за поради :)
Бог - борг - гарний перегук, мені сподобався.

А про вульгарність... Жартуєте? Звідки вульгарність в такому вірші?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-01-30 19:52:50 ]
це не полегшить ситуації - в реалі знаю - трійка вірішує долю... а на коліна... ! та фіг вони дочекаютьс... бо трійці наплювати ... пережила вже... знаю.
не тре ліричного героя ставити на коліна... хіба, з вибухівкою....