Піду я в рожевий ранок, у фіолетову тишу, в чорний сум… Кольори будуть згущатися наді мною, темніти, як в очах-хмарах, з котрих ось-ось поллються сльози. Але ні! То не гіркі сльози горя, а солодкі - очищення. Як потрібно воно мені зараз! За довгі зимові місяці прийшла втома, у щасливе серце вторгся безпричинний чорний сум… моя депресивна душа висушилася і вмирає від спраги.
Перші краплі дощу впали на землю. Надія блискавкою освітила все навкруги, грім відродження гримить у серці, а ноги починають рухатися все швидше. Біжу, лечу, тремчу назустріч весні! Чорний сум злетів сполоханим птахом і полетів геть. Геть! Геть! "Геть!" - кричу я . Біжу. Фіолетова тиша вимушено зітхає і зникає. На її місце прийшов він - шум весняної зливи. Краплі падають на молоді груди, одежа липне до тіла, волосся перетворюється на чорні теплі бурульки, з яких стікає по плечах безліч струмочків.
Он воно, щось біло-рожеве попереду! Я хочу туди - там моє очищення, там моє відродження! Хто знає, що то? Мої астигматичні очі не можуть знайти відповідь, а мозок вже малює чудову оазу, білий палац, зграю гордих лебедів…
Ні! То вишневий садок попереду. Авжеж. Я вже бачу це. Пелюстки, пелюстки, пелюстки, я біжу до вас, притулюся теплою щокою до кори вашої матері, обійму її стрункий стан, погладжу кожну гілочку і впаду до її ніг. А вас , білі наївні пелюсточки, мій коханець-дощ, що напоїв мою спраглу душу, буде зривати і осипати вами моє тіло, немов поцілунками.
Як давно він мріяв про це - захопити мене, молоду, гарну, зненацька тут, у вишневому садку, і цілувати, цілувати до нестями. Як давно мріяла про це я. Здається, ще з дитинства, коли маленькою дівчинкою збирала тут кульбабки і плела віночок… І тут з'явився він, весняний дощ, але не гвалтував мене так пристрасно, жорстоко і ніжно водочас, як ось зараз, а тільки кілька крапель зронив мені на пам'ять і залишив пелюсточком чистий поцілунок на моїй щоці. Це була обіцянка вічної любові й вірності. Він чекав, коли я стану дорослою та прийду сюди, щоб справити наше весілля.
Весільна сукня з білих вишневих пелюсток - жодна наречена не мала ще такої. Що варті всі Валентини, Кардени та Діори у порівнянні з Весняним Дощем? Яка я щаслива! Бо маю не тільки білу сукню від кращого кутюр'є, а й чисту душу, вимиту й наповнену власноруч ним, моїм нареченим.
2002 р.