О,Боже,як важко! О,Боже, як гірко!
Не в силах на плечах тягар цей нести.
Допоки так буде? Триватиме скільки?
За що, скажи доле, мене мучиш ти?

Так хочеться плакать сльозами гіркими
І тікати далеко від горя й біди.
Та куди я піду? Як мене полонили
Ріки відчаю, смутку, нещастя й журби.

Залишилась одна, я сама,як билина,
Та, що в полі так довго чекає росу.
І в безвиході гнеться, в безвиході гине,
Бо відчула на собі залізну косу.

І нема порятунку, бо хто допоможе?
Хто врятує дитину? Навколо — вогонь.
Я прошу і благаю, почуй мене Боже!
Подай трошки ласки зі своїх долонь!

Я так хочу жити і щастя так хочу!
Відчути кохання і сміх , і весну!
Я в молитві слова ці тихенько шепочу,
Свої мрії й надії до тебе несу.

О,Боже,я вірю — мені допоможеш,
Ти даш мені крила і силу міцну.
Розвіється смуток, що душу тривожить,
І спокій в душі я своїй віднайду!