ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Арсеній Войткевич
2025.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Калашник (1986) / Інша поезія

 Моя філософія
КОРОЛЕВА АННА
Десь там, далеко, котить води,
СтарийДніпроміжберегів.
Десь там, стоять, не знають згоди
Кочовики й війська князів.

Там Золоті стоять Ворота,
Там папороть раз з рік цвіте,
Кохання , там, дорожче злота,
І все там рідне і святе.

А тут? Що «тут»?
Бали … і знать…і світські драми.
Та не звільнитися від пут,
Що їх з пліток зплітають дами.

В Парижі щастя не знайти,
Тінь короля за мною всюди.
І, за для власної мети,
Зі мною шанобливі люди.

Настане ніч. І сонце згасне.
Прикрасять зорі небеса.
І вершник знов під вікна стане.
Кінь в танці іскри викреса.

В його очах вогонь кохання,
В них манить, манить глибочинь.
Я з ним забуду про страждання
Й душа полине в височинь.

Та що робитиму я в ранці,
Як сонце стане над людьми?
Ми доленьки покірні бранці,
Сміливі та не вільні ми.


Нема Знання, якого знають всюди.
Немає абсолютного вчення.
Але, лише його здобути прагнуть люди
Шукаючи в Науці навмання.

Нема ключа, що відімкне всі двері.
Нема дверей, що замкнені для всіх.
Але, лиш той, хто їх знайшов на стелі
Так часто підіймається на сміх.

Немає Істини, якої б не довели.
Не все доведене є істинним Знанням.
Бо Істини, самотні каравели,
Блукають по незвіданим морям.

Вони лиш сни, далекі і тривожні,
Зігріті мрією про будучність земну.
Але , без Віри Істини прожні,
Заплутані і схожі на ману.

Нема Знання, яке б жило без Віри.
Нема Знання, яке лиш Вірой дише.
Але, лиш той, хто дав Знання без міри
До нас говорить все тихіше.
15.10. 2006





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-04 16:52:30
Переглядів сторінки твору 2827
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (3.884 / 4.84)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.158 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2016.12.30 13:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 17:48:17 ]
Ірино, тут два вірші з двома назвами?

І не по темі. Ви на авторській сторіночці написали про себе "філософ". Це ваше самовизначення_самосприйняття чи щось фахове?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Калашник (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-05 01:22:35 ]
"Моя філософія" - це спільна назва всіх моїх поетичних творів... Я не майстер, тільки вчусь, і ще не докінця розібралась в системі. Що до другого питання, то я філософ-аматор, на вище звання не претендую. Захопююсь філософією як наукою, хоч за спеціальністю соціальний педагог - вчитель історії. Мені подобаються роздуми з різних тем, подобається слідкувати за ходом людського мислення, я готова вчитись, першзавсе у оточуючого світу. Як казав Сократ, я знаю тільки те, що нічого не знаю... І якщо це не філософія, киньте в мене камінь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-06 17:41:41 ]
Камінь - то не наша зброя )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Калашник (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-07 11:59:11 ]
Відносно "Камінь - то не наша зброя )", ви не намагались вірш спочатку прочитати, а потім проаналізувати? У вірші "Вийди в поле, ліс, долину..." камінь виступає як одна з форм життя, яка теж має пам'ть і котрій є також, що повідати. Тому камінь - друг, і аж ніяк не вид зброї.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-07 12:05:04 ]
Ви, як для філософа, не дуже логічні. "Камінь - то не наша зброя" стосувалося виключно фрагменту вашого коментаря "І якщо це не філософія, киньте в мене камінь", а також відносило до відомої фрази: "Камінь - зброя пролетаріата". Тому до чого тут ваш інший вірш - невідомо. Хоча з тим, що камінь - це nt; частка природи, яка маэ пам"ять, згодна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Калашник (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-07 13:54:28 ]
За надмірну войовничість вибачаюсь, продовжую розбиратись зі сторінкою.