ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Костянтин Ватульов
2026.05.11 16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.

Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом

хома дідим
2026.05.11 11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін

Тетяна Левицька
2026.05.11 09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.

Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи

Тетяна Левицька
2026.05.10 07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.

Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,

Віктор Кучерук
2026.05.10 06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Мекеда / Вірші

 МІСТ
Люблю цей міст. Зігнувши спину,
у позі старця чи каліки
він розсипається невпинно
і розділяє нас навіки.
Хиткий цей міст і ненадійний
поволі брякне, сохне, в’яне.
Пройшлись по ньому коні, війни,
погнувши ребра дерев’яні.
Коли ж надломлені коліна
Спадають стомлено у воду
понад рікою туга лине.
Люблю цей міст немов свободу




Найвища оцінка Артем Демчук 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Сергій Татчин 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-01-27 16:42:32
Переглядів сторінки твору 7047
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.463 / 5.29  (4.482 / 5.26)
* Рейтинг "Майстерень" 4.305 / 5.13  (4.423 / 5.21)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2011.12.04 23:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 13:49:04 ]
І знову чудова замальовка, і знову тільки 5 од Майстерень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-20 14:11:12 ]
Олесю, а чому Ви дивуєтеся?
Задум чудовий, але донесення задуму - бажає кращого.
Міст дерев'яний, то як він може розсипатися?
А як він може зів'янути, то мені взагалі не уявляється.
І вже точно не можу зрозуміти чого хоче герой. То він жалкує з приводу того, що міст розділяє його з кимось, а то вже він любить цей же міст, немов свободу... Протиріччя якісь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 14:25:13 ]
Вважаю, і знаю напевне, що дерев'яний міст може розсипатися. Дерево висихає і починає лущитися, але тут не про це. Міст це не суцільний кусень дерева, це безліч дерев'яних дошок, які по одній відлітають. Відповідно міст розсипається на частини. Тому вважаю слово "сипатися" доцільним; принаймні, нормальним у цьому контексті.

В'яне - гниє. Думаю, що ви бачили, як виглядає дерево що гниє. Якщо порівняти свіже молоде дерево з квіткою (вони однаково красиві до речі), то вони обоє в'януть.

Тому мені здається, що усі вислови є достатньо чіткими.

І щодо "розділяє" - мабуть, цей "кимось" є минулим загалом, і, автор чи герой не сумує про минуле. Мабуть, ще більше, він дякує йому, що воно було, але відпускає його, бо приймає долю як належить: треба йти далі. Герой прощається з мостом, з минулим, дякуючи обом.

Це моя думка. І, як на мене, це явно вище аніж 5 поставлене Майстернями. І ще, приємно, що це не я глямур.

Дякую за цікаву дискусію, Мирославо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-20 14:46:56 ]
Олесю, з усіма Вашими поясненнями вірш може жити. Але подивіться, скільки Ви написали. Я і сама усе чудово розумію. Але у Сергіє немає чіткості без зайвих запитань, а думка закладена однозначна. Якщо ще із "розсипатися" можна погодитися (хоча краще в даному випадку замінити більш чіткими словом для вираження розпаду на частинки), то із "в'яне" Ви надто далеко відійшли, аби це було доречним у цьому творі.
Знову ж "розділяє" - Ви розтлумачили, але сказали при цьому "мабуть". Чіткості ніякої. Якщо шукати - можна знайти? Так! Але даний текст не спонукає до пошуків. Хочеться зрозуміти і винести щось конкретне.

І Вам дякую за розмову!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 14:54:39 ]
Щодо в'яне,... ну не знаю. Я досить чітко уявляю як в'яне дерево... Вирази таки доволі чіткі, як на мене. Те що є суперечності - звісно ж, автор пише про удже дискусійні переживання, що Ви теж помітили. Він любить той міст, але він розлучить "їх". Безумовно, що не буде у вірші однієї лінії. Можливо і справді єдина проблема у тому, що "текст не спонукає до пошуків"...

Було б цікаво почути думку автора, хоч навряд чи він заглядає сюди.

Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-20 15:07:28 ]
Чудово! В'яне ДЕРЕВО - не міст. До мосту дія відбулася важлива - рубання. Дерево до цього, можливо, і в'яло, але ось далі або сохло, або трухло...

Приємно було поспілкуватися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 15:10:35 ]
Сподіваюся це без іронії, не мав на меті сказати щось недоречне чи образливе, пробачте якщо що. Вам дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-20 15:14:50 ]
Та, ні. Все чудово! Ви мені настрій підняли. Я "розворушилася". Спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь Холодний (М.К./Л.П.) [ 2007-03-20 15:16:45 ]
Тоді файно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Мекеда (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-29 02:45:30 ]
Ні, Олесь, таки заглядаю.
Просто я не сперечаюсь щодо смислового навантаження віршів. Поезія - це мова відчуттів. Логіку ж залишмо прозаїкам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-03-29 07:46:11 ]
Які відчуття - така і поезія? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Мекеда (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-02 12:40:57 ]
Насправді тут все досить чітко. Міст - це символ зв"язку з іншим берегом (об"єктом). Іншого трактування мосту бути не може. Зауважте, що любов саме до моста. Жодного слова про інший берег. Об"єкт зв"язку не згадується ні добрим ні поганим словом. А от міст, що руйнується, викликає такі теплі почуття. Зруйнований міст = свобода, що зрештою і підсумовується в останьому рядку. Цілком зрозуміло, що відносини ці з іншим "берегом" були не простими "пройшлись по ньому коні, війни", "хиткий цей міст і ненадійний", тому не дивно, що є бажання розірвати відносини (зруйнувати міст). Але міст не спюлюють, він руйнується сам, під плином часу, тому розрив проходить легко і без активних дій. Тут 100% нерішучість і фаталізм, але зрештою природні процеси вирішують все позитивно. Міст спочатку набрякає - набирає вологу, потім він сохне і в"яне (насправді в"януть не тільки квіти, є наприклад в"ялена риба, в"ялення - це процес неповного видалення вологи) - тобто позбувається вологи, що і призводить врешті решт до руйнування деревини. Вірш дуже однозначний з легкозрозумілими символами і рефлексами. До речі цей міст цілком реальний і розвалився він сам собою через років 7 після написання вірша. Мені цікавіше було б розібрати наприклад текст "Jodum" - тут до сьогодні я остаточно не розібрав ці символи.