Ну так чому тоді так важко
І іноді здається що я пташка
Так хочеться для вас щастя
І не земного, а небесного, блаженного
Самого живого і натхненного
Для вас веселого прозорого
І справді щирого.
Мені нехай би тільки спокою земного
І не блаженства, а любові.
Мене б простив той ангел,
Якому крила обламав
Я пам`ятаю він колись кохав...
А я хотів як краще... чесно
Я клявся і божився,
Що хочу радості..моя ти весно
А ти пробачила я бачу...
Я тим дарований, що не сліпець.
Я на відміну інших віщаю не кінець.
Я кажу як треба...
Все через себе
І біль , і втрати, й почуття
А ви не вірите?
Пустіть до забуття!
То ні - тримаєте, чекаєте
Чого?? Каяття??
Я сам розкаявся,що не зумів
Розбив об камінь гору слів
Програв я чорту двісті днів
Ще сто дав Бог - я не стерпів
Кричав, що це не чесно
Кричав - вони брудні!!!
Незадоволений.., а чим недолею?
Та ні!
Та тим що впився у вині
Та ще й розлив на полотні.
А дощ? І він мене простив
Від страху й болі захистив
Від жару пекла уберіг
І щастя поділив зі мною як тільки міг...
Та я ж не Іісус!
А я і не молюсь...
Та я не знаю
Зате все вірю,бачу, відчуваю...
Сам у багнюці потопаю
То я за вас узявся
Тих набитих гріхом
За віщо я вам здався?
Ну раз відкрив свої
Побиті смутком дні
Відкрию й ваші
На новому полотні!!!

О-о... а чому ж так нудко
Аж верне... що не правду???
Що знов той ангел
Про мене згадав ще зранку?!
Та я пробачення ж просив?
А...мало???
То я постараюсь,що є сил.
Я поверну йому це пір`я
Я підніму його у небо
Над земне подвір`я!!!
...
Та справді відволікся
Про вас земних тварюк згадать зарікся!
Так я у злості я сказився!!
Це ти священник мене спиниш?
А чи не ти учора прокльони гнав мені у спину?
Знайшлися генії,герої!..
Та вас мільярди, міліони.
І всі проти кількох???
Отих поетів справжніх
І зраджених і проданих
Не схилених не скорених...
То, що скажіть, що це не правда?!
Зара почнеться: тут от кома, а там дві букви
А що ви подивіться в небо
Воно вам скаже як є потреба
Хто правий а хто ні!!!
Чого ви дивитесь? Я звір!
Тільки не дикий а ручний
І я кричав вам про свій твір
А ви казали облиш,повір.
Ви обманули і не раз
Святе сіяння моїх надій.
Я би прокляв.. та я ж не маю права...
Я пустота.. уявний друг..
Я зате бачив стільки мук
А ще я бачив мух.
Так от і стільки нечисті від них
Не бачив я
Чим от від вас
І знову крик...
Листок спаплюжений..я стих...
Та ні я пригадав!..
Купленого лікаря,
Що заради кучі брухту життя продав,
Хоча дав клятву!!!
А пан міліціонер???
Відбив всі органи
І не признався на суді
Сказав що то все вигадки
То ти паскудо сконай в своїй брехні!
Я злості не ховаю!!!
Чи син багатого банкіра
Той, що погрожував відібрать усе??!!
І він згорить в огні!
А чи той якому доля не вдалась
То він вбивав
Живую плоть він рвав
А ще брехав...
А ще необережно
Слова і руки простягав
І казав що це нормально,
А потім прийшла його матуся і захистила
Бо то ж дитятко
Воно ж миле!
А ще один пробився "вгору"
Туди де самий низ
Блюзнірства й лицемірства, і зради
Збочення і того ж вбивства.
Ну що?.. згадав далеко ще не всіх
Тож ти так не дивись
Ніби не твій це гріх...
А я про тебе ще згадаю...колись
Тільки ж ти не спіши , уважніше дивись
Та помаленьку виправляй
Всі помилки
Тоді можливо я словами НЕБА
Восславлю тебе у вірші!!!

А поки що закрию двері...
Піду креслить... Для чого і кому???
Та щоб хтось посміхався до вечері...
Дай Боже сил мені й новому дню!!!

2009р.