ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза

 История, рассказанная таксистом. Шантаж
Была поздняя ночь, смена близилась к концу. Юрий опустил солнцезащитный козырёк с надписью «В парк» и остановился на стоянке такси в надежде дождаться попутного пассажира – не хотелось мотать «холостяк».
Минут через десять пассажирская дверца открылась, и молодая женщина спросила:
- Шеф, как на счёт Ташкентской улицы?
- Запросто! – весело ответил Юрий, обрадовавшись такой удаче: пассажирке нужно было почти к воротам парка.
Затикал счётчик, мотор заурчал, и машина с шашечками на борту помчалась по ночным улицам. Попутчица оказалась словоохотливой, и, едва устроившись на переднем сидении, фамильярно, на «ты», спросила:
- Тебя как зовут?
- Юрий, - охотно ответил таксист.
- А меня Света. Ты всё, закончил уже смену?
- Закончил, слава богу.
- План выполнил?
- Угу.
- А правда, что он у вас шестьдесят пять рублей?
- Правда. В среднем так и есть. Когда чуть меньше, когда чуть больше.
Путь был не долог, а за разговорами показался вообще коротким. Машина остановилась возле дальнего подъезда девятиэтажки, Юрий щёлкнул рукояткой таксометра.
- Сколько с меня? – спросила Света, не глядя на показания счётчика.
- Пустяк. Всего-то восемьдесят две копейки.
Света протянула скомканную рублёвую купюру, защёлкнула замок сумочки, но выходить не торопилась.
- Что-то домой не хочется. Можно с тобой покурить? Ты не очень торопишься?
- Покурить можно.
- А если не только покурить? – игриво спросила Света. – Немножко отдохнуть не желаешь?
Юрий с интересом посмотрел на попутчицу и ухмыльнулся:
- Можно и отдохнуть, если ты сама не против.
- Тогда давай повернём вон за ту будку, - Света указала на темнеющую за густым кустарником бойлерную.
Юрий завёл мотор и проехал на небольшую неосвещённую площадку, обсаженную кустами жёлтой акации, запер изнутри двери, откинул спинки сидений…
- Юр? А, Юр? – спросила Света, застёгивая блузку – Дай мне сто рублей. Очень нужны деньги.
- Да ты что? – удивился Юрий. – У меня с собой даже нет такой суммы. И потом, с какой стати? Это же почти половина моей месячной зарплаты.
- Ладно тебе прибедняться. Вы за смену на чаевых не меньше четвертного зашибаете.
- Света, ты в своём уме? – попытался облагоразумить её Юрий. – Не могу я дать тебе столько денег. Разве что червонец.
Света вдруг прильнула к Юрию, взяла в руки его ладони, прижала к своей обнажённой груди:
- Извини, я пошутила.
- Ну и шуточки у тебя, - натянуто улыбнулся Юрий, лихорадочно соображая, как бы поскорее отделаться от этой взбалмошной дамы.
Света плотно прижала его ладони к себе и страстно прошептала:
- Погладь мою грудь. Нет, не так. Пройдись слегка ноготками, как котёнок. Сильнее, не бойся. Да сильнее же! – Света с силой нажала на пальцы Юрия и резко дёрнула его руки вниз.
Юрий почувствовал, как его ногти впились в женскую нежную кожу, раздирая её, и резко отдёрнул руки.
- Ты что? Я же оцарапал тебя!
- Оцарапал. А ещё порвал одежду, - с этими словами Света рванула на себе блузку, и пуговицы ударились о лобовое стекло.
- Ты что делаешь? – удивился Юрий. Он уже пожалел, что связался с этой сумасшедшей. – Выходи из машины!
Он потянулся к кнопке блокировки двери, и в этот момент Света запустила свои длинные ногти Юрию под рубашку, оставив на его теле несколько кровоточащих борозд. Юрий от неожиданности отшатнулся, а Света тем временем задрала свою юбку и с треском порвала на себе трусики. Затем совершенно хладнокровно сказала:
- Теперь ты понял, с какой стати ты должен мне сто рублей?
- Ты охренела? Ты что творишь?
- Это не я творю, это ты творишь. Понимаешь, Юрок, я сейчас пойду в милицию и заявлю, что ты меня изнасиловал. И ты не отмажешься. Во-первых, женщинам в таких случаях всегда верят, во-вторых, экспертиза подтвердит факт сношения и факт насилия - моя кожа у тебя под ногтями, твоя – у меня. А в-третьих, свидетель подтвердит, что ты овладел мной насильно, - и Света указала рукой назад, через плечо.
Юрий оглянулся и увидел стоящую рядом с машиной женщину, держащую на поводке овчарку. Женщина подошла к пассажирской двери, открыла её и спросила:
- Ну что, Светик, парниша понятливый, или милицию будем вызывать?
Юрий понял безысходность, достал из кармана деньги.
- У меня нет стольника. Вот, вместе с выручкой, всего семьдесят семь рублей. Больше нету.
Света взяла протянутые купюры, пересчитала их и язвительно сказала:
- Маловато будет. Что же так плохо работаешь? Давай сюда часики, и магнитолку вытаскивай.
Юрий безропотно отдал часы, вытащил из гнезда недавно купленную с таким трудом и с переплатой дефицитную магнитолу «Урал-Авто» и протянул её Светлане. Та положила часы и деньги в сумочку, передала магнитолу женщине с собакой и, выходя, бросила на прощание:
- Ты уж извини, за удовольствие платить нужно.

Москва.
2011 год




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-03-07 20:04:19
Переглядів сторінки твору 1174
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній