ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вадим Структура
2026.02.07

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза

 История, рассказанная таксистом. Шантаж
Была поздняя ночь, смена близилась к концу. Юрий опустил солнцезащитный козырёк с надписью «В парк» и остановился на стоянке такси в надежде дождаться попутного пассажира – не хотелось мотать «холостяк».
Минут через десять пассажирская дверца открылась, и молодая женщина спросила:
- Шеф, как на счёт Ташкентской улицы?
- Запросто! – весело ответил Юрий, обрадовавшись такой удаче: пассажирке нужно было почти к воротам парка.
Затикал счётчик, мотор заурчал, и машина с шашечками на борту помчалась по ночным улицам. Попутчица оказалась словоохотливой, и, едва устроившись на переднем сидении, фамильярно, на «ты», спросила:
- Тебя как зовут?
- Юрий, - охотно ответил таксист.
- А меня Света. Ты всё, закончил уже смену?
- Закончил, слава богу.
- План выполнил?
- Угу.
- А правда, что он у вас шестьдесят пять рублей?
- Правда. В среднем так и есть. Когда чуть меньше, когда чуть больше.
Путь был не долог, а за разговорами показался вообще коротким. Машина остановилась возле дальнего подъезда девятиэтажки, Юрий щёлкнул рукояткой таксометра.
- Сколько с меня? – спросила Света, не глядя на показания счётчика.
- Пустяк. Всего-то восемьдесят две копейки.
Света протянула скомканную рублёвую купюру, защёлкнула замок сумочки, но выходить не торопилась.
- Что-то домой не хочется. Можно с тобой покурить? Ты не очень торопишься?
- Покурить можно.
- А если не только покурить? – игриво спросила Света. – Немножко отдохнуть не желаешь?
Юрий с интересом посмотрел на попутчицу и ухмыльнулся:
- Можно и отдохнуть, если ты сама не против.
- Тогда давай повернём вон за ту будку, - Света указала на темнеющую за густым кустарником бойлерную.
Юрий завёл мотор и проехал на небольшую неосвещённую площадку, обсаженную кустами жёлтой акации, запер изнутри двери, откинул спинки сидений…
- Юр? А, Юр? – спросила Света, застёгивая блузку – Дай мне сто рублей. Очень нужны деньги.
- Да ты что? – удивился Юрий. – У меня с собой даже нет такой суммы. И потом, с какой стати? Это же почти половина моей месячной зарплаты.
- Ладно тебе прибедняться. Вы за смену на чаевых не меньше четвертного зашибаете.
- Света, ты в своём уме? – попытался облагоразумить её Юрий. – Не могу я дать тебе столько денег. Разве что червонец.
Света вдруг прильнула к Юрию, взяла в руки его ладони, прижала к своей обнажённой груди:
- Извини, я пошутила.
- Ну и шуточки у тебя, - натянуто улыбнулся Юрий, лихорадочно соображая, как бы поскорее отделаться от этой взбалмошной дамы.
Света плотно прижала его ладони к себе и страстно прошептала:
- Погладь мою грудь. Нет, не так. Пройдись слегка ноготками, как котёнок. Сильнее, не бойся. Да сильнее же! – Света с силой нажала на пальцы Юрия и резко дёрнула его руки вниз.
Юрий почувствовал, как его ногти впились в женскую нежную кожу, раздирая её, и резко отдёрнул руки.
- Ты что? Я же оцарапал тебя!
- Оцарапал. А ещё порвал одежду, - с этими словами Света рванула на себе блузку, и пуговицы ударились о лобовое стекло.
- Ты что делаешь? – удивился Юрий. Он уже пожалел, что связался с этой сумасшедшей. – Выходи из машины!
Он потянулся к кнопке блокировки двери, и в этот момент Света запустила свои длинные ногти Юрию под рубашку, оставив на его теле несколько кровоточащих борозд. Юрий от неожиданности отшатнулся, а Света тем временем задрала свою юбку и с треском порвала на себе трусики. Затем совершенно хладнокровно сказала:
- Теперь ты понял, с какой стати ты должен мне сто рублей?
- Ты охренела? Ты что творишь?
- Это не я творю, это ты творишь. Понимаешь, Юрок, я сейчас пойду в милицию и заявлю, что ты меня изнасиловал. И ты не отмажешься. Во-первых, женщинам в таких случаях всегда верят, во-вторых, экспертиза подтвердит факт сношения и факт насилия - моя кожа у тебя под ногтями, твоя – у меня. А в-третьих, свидетель подтвердит, что ты овладел мной насильно, - и Света указала рукой назад, через плечо.
Юрий оглянулся и увидел стоящую рядом с машиной женщину, держащую на поводке овчарку. Женщина подошла к пассажирской двери, открыла её и спросила:
- Ну что, Светик, парниша понятливый, или милицию будем вызывать?
Юрий понял безысходность, достал из кармана деньги.
- У меня нет стольника. Вот, вместе с выручкой, всего семьдесят семь рублей. Больше нету.
Света взяла протянутые купюры, пересчитала их и язвительно сказала:
- Маловато будет. Что же так плохо работаешь? Давай сюда часики, и магнитолку вытаскивай.
Юрий безропотно отдал часы, вытащил из гнезда недавно купленную с таким трудом и с переплатой дефицитную магнитолу «Урал-Авто» и протянул её Светлане. Та положила часы и деньги в сумочку, передала магнитолу женщине с собакой и, выходя, бросила на прощание:
- Ты уж извини, за удовольствие платить нужно.

Москва.
2011 год




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-03-07 20:04:19
Переглядів сторінки твору 1162
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній