ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза

 История, рассказанная таксистом. Шантаж
Была поздняя ночь, смена близилась к концу. Юрий опустил солнцезащитный козырёк с надписью «В парк» и остановился на стоянке такси в надежде дождаться попутного пассажира – не хотелось мотать «холостяк».
Минут через десять пассажирская дверца открылась, и молодая женщина спросила:
- Шеф, как на счёт Ташкентской улицы?
- Запросто! – весело ответил Юрий, обрадовавшись такой удаче: пассажирке нужно было почти к воротам парка.
Затикал счётчик, мотор заурчал, и машина с шашечками на борту помчалась по ночным улицам. Попутчица оказалась словоохотливой, и, едва устроившись на переднем сидении, фамильярно, на «ты», спросила:
- Тебя как зовут?
- Юрий, - охотно ответил таксист.
- А меня Света. Ты всё, закончил уже смену?
- Закончил, слава богу.
- План выполнил?
- Угу.
- А правда, что он у вас шестьдесят пять рублей?
- Правда. В среднем так и есть. Когда чуть меньше, когда чуть больше.
Путь был не долог, а за разговорами показался вообще коротким. Машина остановилась возле дальнего подъезда девятиэтажки, Юрий щёлкнул рукояткой таксометра.
- Сколько с меня? – спросила Света, не глядя на показания счётчика.
- Пустяк. Всего-то восемьдесят две копейки.
Света протянула скомканную рублёвую купюру, защёлкнула замок сумочки, но выходить не торопилась.
- Что-то домой не хочется. Можно с тобой покурить? Ты не очень торопишься?
- Покурить можно.
- А если не только покурить? – игриво спросила Света. – Немножко отдохнуть не желаешь?
Юрий с интересом посмотрел на попутчицу и ухмыльнулся:
- Можно и отдохнуть, если ты сама не против.
- Тогда давай повернём вон за ту будку, - Света указала на темнеющую за густым кустарником бойлерную.
Юрий завёл мотор и проехал на небольшую неосвещённую площадку, обсаженную кустами жёлтой акации, запер изнутри двери, откинул спинки сидений…
- Юр? А, Юр? – спросила Света, застёгивая блузку – Дай мне сто рублей. Очень нужны деньги.
- Да ты что? – удивился Юрий. – У меня с собой даже нет такой суммы. И потом, с какой стати? Это же почти половина моей месячной зарплаты.
- Ладно тебе прибедняться. Вы за смену на чаевых не меньше четвертного зашибаете.
- Света, ты в своём уме? – попытался облагоразумить её Юрий. – Не могу я дать тебе столько денег. Разве что червонец.
Света вдруг прильнула к Юрию, взяла в руки его ладони, прижала к своей обнажённой груди:
- Извини, я пошутила.
- Ну и шуточки у тебя, - натянуто улыбнулся Юрий, лихорадочно соображая, как бы поскорее отделаться от этой взбалмошной дамы.
Света плотно прижала его ладони к себе и страстно прошептала:
- Погладь мою грудь. Нет, не так. Пройдись слегка ноготками, как котёнок. Сильнее, не бойся. Да сильнее же! – Света с силой нажала на пальцы Юрия и резко дёрнула его руки вниз.
Юрий почувствовал, как его ногти впились в женскую нежную кожу, раздирая её, и резко отдёрнул руки.
- Ты что? Я же оцарапал тебя!
- Оцарапал. А ещё порвал одежду, - с этими словами Света рванула на себе блузку, и пуговицы ударились о лобовое стекло.
- Ты что делаешь? – удивился Юрий. Он уже пожалел, что связался с этой сумасшедшей. – Выходи из машины!
Он потянулся к кнопке блокировки двери, и в этот момент Света запустила свои длинные ногти Юрию под рубашку, оставив на его теле несколько кровоточащих борозд. Юрий от неожиданности отшатнулся, а Света тем временем задрала свою юбку и с треском порвала на себе трусики. Затем совершенно хладнокровно сказала:
- Теперь ты понял, с какой стати ты должен мне сто рублей?
- Ты охренела? Ты что творишь?
- Это не я творю, это ты творишь. Понимаешь, Юрок, я сейчас пойду в милицию и заявлю, что ты меня изнасиловал. И ты не отмажешься. Во-первых, женщинам в таких случаях всегда верят, во-вторых, экспертиза подтвердит факт сношения и факт насилия - моя кожа у тебя под ногтями, твоя – у меня. А в-третьих, свидетель подтвердит, что ты овладел мной насильно, - и Света указала рукой назад, через плечо.
Юрий оглянулся и увидел стоящую рядом с машиной женщину, держащую на поводке овчарку. Женщина подошла к пассажирской двери, открыла её и спросила:
- Ну что, Светик, парниша понятливый, или милицию будем вызывать?
Юрий понял безысходность, достал из кармана деньги.
- У меня нет стольника. Вот, вместе с выручкой, всего семьдесят семь рублей. Больше нету.
Света взяла протянутые купюры, пересчитала их и язвительно сказала:
- Маловато будет. Что же так плохо работаешь? Давай сюда часики, и магнитолку вытаскивай.
Юрий безропотно отдал часы, вытащил из гнезда недавно купленную с таким трудом и с переплатой дефицитную магнитолу «Урал-Авто» и протянул её Светлане. Та положила часы и деньги в сумочку, передала магнитолу женщине с собакой и, выходя, бросила на прощание:
- Ты уж извини, за удовольствие платить нужно.

Москва.
2011 год




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-03-07 20:04:19
Переглядів сторінки твору 1031
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній