ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Глеб Глебов (1960) / Проза

 История, рассказанная таксистом. Шантаж
Была поздняя ночь, смена близилась к концу. Юрий опустил солнцезащитный козырёк с надписью «В парк» и остановился на стоянке такси в надежде дождаться попутного пассажира – не хотелось мотать «холостяк».
Минут через десять пассажирская дверца открылась, и молодая женщина спросила:
- Шеф, как на счёт Ташкентской улицы?
- Запросто! – весело ответил Юрий, обрадовавшись такой удаче: пассажирке нужно было почти к воротам парка.
Затикал счётчик, мотор заурчал, и машина с шашечками на борту помчалась по ночным улицам. Попутчица оказалась словоохотливой, и, едва устроившись на переднем сидении, фамильярно, на «ты», спросила:
- Тебя как зовут?
- Юрий, - охотно ответил таксист.
- А меня Света. Ты всё, закончил уже смену?
- Закончил, слава богу.
- План выполнил?
- Угу.
- А правда, что он у вас шестьдесят пять рублей?
- Правда. В среднем так и есть. Когда чуть меньше, когда чуть больше.
Путь был не долог, а за разговорами показался вообще коротким. Машина остановилась возле дальнего подъезда девятиэтажки, Юрий щёлкнул рукояткой таксометра.
- Сколько с меня? – спросила Света, не глядя на показания счётчика.
- Пустяк. Всего-то восемьдесят две копейки.
Света протянула скомканную рублёвую купюру, защёлкнула замок сумочки, но выходить не торопилась.
- Что-то домой не хочется. Можно с тобой покурить? Ты не очень торопишься?
- Покурить можно.
- А если не только покурить? – игриво спросила Света. – Немножко отдохнуть не желаешь?
Юрий с интересом посмотрел на попутчицу и ухмыльнулся:
- Можно и отдохнуть, если ты сама не против.
- Тогда давай повернём вон за ту будку, - Света указала на темнеющую за густым кустарником бойлерную.
Юрий завёл мотор и проехал на небольшую неосвещённую площадку, обсаженную кустами жёлтой акации, запер изнутри двери, откинул спинки сидений…
- Юр? А, Юр? – спросила Света, застёгивая блузку – Дай мне сто рублей. Очень нужны деньги.
- Да ты что? – удивился Юрий. – У меня с собой даже нет такой суммы. И потом, с какой стати? Это же почти половина моей месячной зарплаты.
- Ладно тебе прибедняться. Вы за смену на чаевых не меньше четвертного зашибаете.
- Света, ты в своём уме? – попытался облагоразумить её Юрий. – Не могу я дать тебе столько денег. Разве что червонец.
Света вдруг прильнула к Юрию, взяла в руки его ладони, прижала к своей обнажённой груди:
- Извини, я пошутила.
- Ну и шуточки у тебя, - натянуто улыбнулся Юрий, лихорадочно соображая, как бы поскорее отделаться от этой взбалмошной дамы.
Света плотно прижала его ладони к себе и страстно прошептала:
- Погладь мою грудь. Нет, не так. Пройдись слегка ноготками, как котёнок. Сильнее, не бойся. Да сильнее же! – Света с силой нажала на пальцы Юрия и резко дёрнула его руки вниз.
Юрий почувствовал, как его ногти впились в женскую нежную кожу, раздирая её, и резко отдёрнул руки.
- Ты что? Я же оцарапал тебя!
- Оцарапал. А ещё порвал одежду, - с этими словами Света рванула на себе блузку, и пуговицы ударились о лобовое стекло.
- Ты что делаешь? – удивился Юрий. Он уже пожалел, что связался с этой сумасшедшей. – Выходи из машины!
Он потянулся к кнопке блокировки двери, и в этот момент Света запустила свои длинные ногти Юрию под рубашку, оставив на его теле несколько кровоточащих борозд. Юрий от неожиданности отшатнулся, а Света тем временем задрала свою юбку и с треском порвала на себе трусики. Затем совершенно хладнокровно сказала:
- Теперь ты понял, с какой стати ты должен мне сто рублей?
- Ты охренела? Ты что творишь?
- Это не я творю, это ты творишь. Понимаешь, Юрок, я сейчас пойду в милицию и заявлю, что ты меня изнасиловал. И ты не отмажешься. Во-первых, женщинам в таких случаях всегда верят, во-вторых, экспертиза подтвердит факт сношения и факт насилия - моя кожа у тебя под ногтями, твоя – у меня. А в-третьих, свидетель подтвердит, что ты овладел мной насильно, - и Света указала рукой назад, через плечо.
Юрий оглянулся и увидел стоящую рядом с машиной женщину, держащую на поводке овчарку. Женщина подошла к пассажирской двери, открыла её и спросила:
- Ну что, Светик, парниша понятливый, или милицию будем вызывать?
Юрий понял безысходность, достал из кармана деньги.
- У меня нет стольника. Вот, вместе с выручкой, всего семьдесят семь рублей. Больше нету.
Света взяла протянутые купюры, пересчитала их и язвительно сказала:
- Маловато будет. Что же так плохо работаешь? Давай сюда часики, и магнитолку вытаскивай.
Юрий безропотно отдал часы, вытащил из гнезда недавно купленную с таким трудом и с переплатой дефицитную магнитолу «Урал-Авто» и протянул её Светлане. Та положила часы и деньги в сумочку, передала магнитолу женщине с собакой и, выходя, бросила на прощание:
- Ты уж извини, за удовольствие платить нужно.

Москва.
2011 год




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-03-07 20:04:19
Переглядів сторінки твору 1115
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2012.05.10 19:50
Автор у цю хвилину відсутній