Котилося літо у розбитій від старости та процьхнутій гноєм фірі. Гупнуло на задок сонце. Субота... І ніч зависла над селом у місячім сяйві. Воно вело до льоху баби Рузі тоненькою змійкою підзеленькуватого кольору. Доки є те місячне сяйво - доти і змійка в`ється. Так, же хлопи надвечір змійок вудять, бахурі бавлєтьсі на бомбетлях, а всі, хто любит культурно відпічнути, йдут до клюбу.
Нинька там кіно. Наріл си сходит колєйков, як панчоха на пущенім вочку. На брамці Воксана Файна роздає бльочки. У Міська Попертого морда зализана, що аж блищит (тіко тєжко сказати як "шо" і як "у кого"). З тилу споднів стирчит б-лохогін. Єден бік вже ма зубців через єден, а другий цілий, бо вуса у Міська ше не виросли. А там дівки скубочуть зернєта і культурно попльовують через плече. Хлопаки ще не веселі, але знають, же баба Рузя нігди їх сумними не полише.
Молодєта пхаютьсі на ґальорку, жеби помнєцькатись. А фустинки в цвіточках си пхают допереду, бо не кожна вокуляри взєла. Ой, набилосі людисок – нема де бомка пустити. Пішла хроніка. Ну, чого? Не у хроніка ж пішла, а пішла хроніка – світле майбунє, схоже на літо, але без фіри.
Прокрутився й час для фільми, субтитри показували на мігах, шо час помінєти покришки кінострічки. І тут кіномеханік Василь Квазіморда, перехиливши колєний бокал бурачанки і пропікірувавши головов 1 м 23 см, приземливсі достойно і праведно на перекинуту миску з-під зупи і засьорбнувши носом два макарони, прикинувсі небіжчиком другої групи інвалідности, але без інвалідної хусьтавки.
До кубрика механіка заскочили двоє бахурів з кугутиками, вони то свистали у задки їм, то витирали об механіка свої сунь-далі від курєчок. Зобачивши першу ліпшу покришку, встромили її до апарата – то си виявилa індійська драма "Для чого, Раджі, тобі Капур?"
До другої апарати поруч вони встромили частину другу "Коли вражий льотчик не здаєсі! 2" . Обидва апарати увімкнули сі синхронно...
Почалось все з перемішки підтанцьовуючих індусів і діалога (колєги льотчика Валіка Кардана) Зеня Збитка зо своїм псом Сірком. Зеньо на дежурці Повітяної Бази кличе через коридор Сірка, а індуси танцюють, екзотично дригаючись коло нього. Hазустріч коридором біжить слонь, а за ним Сірко з кобасов у писку. Звук теж наклався, наче в сподні: "Сірко..Джімі-джімі..морда..ачі-ачі..." - Зеньо тримає у руці тріпачку від мух і лупит нею по бивнях слона, слон падає на Сірка, і заплаканий з горя псиско бере го на руки і відносит разом із заплаканими індусами за блакитний небокрай, який знаходиться десь в спіжарці.
"Ето ти убіл ...Мою ковбасу...я нікоґда не вийду за Тєбя...курв...мать". Починаєтьсі бійка між ідусами (не пойнятно, хто є хто), воден постріл і три слони додолу, падають всюди - хто викидаєтьсі з вишки, хто з берега в річку, а хто зазнає мутації - бо голова його, а замість решти – пропелєр "ЯК"а. Зеньо лапає індусів з річки кукурудзяними паличками і запихає по єдному собі до писка. Показують кадри бою Валіка Кардана з впертим протівніком...
Ну, там всьо по-німецьки: "Ziel unter, beginnen mit der Handlung. Die Tankstelle, angreifen! drei, zwo, eins, Bomben los!", а індуси по небу сажають рис і сапками легенько розкручують пропелєри. Протівнік, не втримавшись від скачки на хвості коняки Раджі, підпалює собі свій зі словами "Вернісь, у нас будет ре..ееееееууууууаааабах!!!!" Раджа, обернувшись, видит насуплений лоб Валіка, вони зустрічаюся носами і зачинают обнюхувати одне одного на бруден...того. Видко, же кабіна димит, і якась жінка миє собі голову на крилі, обливаючи коси полум`ям. З кабіни вилізає закашляний Валік і скаче прямо у глечик з-під молока.
Показують знову Базу на фоні поліцейського участку в ПенДжабі. Вбігає Зенін колєга по вахті Петро Кнедлик, а за ним обмотані полотєнцами поліцаї з палками. Скрізь них - як з фільмів про духів проривається Комісар Гриць Буцім і знову все на купу: "Держі Его...Сірко, я тобі посц...ето не он ето...мої шлюбні мешта..."
Сірко, мудро оцінивши обстанівку, залазит в ідуську кнайпу і бавиться там з мертвою головою застріленого поліцейського, в якого з писка стирчит кавал ковбаси, котрий перед смертю не встиг лигнути. Раджі падає на коліна "Отец...Сірко віддай...мой последній...вогирок хоч. Я тебя ... вб`ю заразо ти..." - Раджі плаче, встромивши голову до Сіркової д.пи. Він бере на руки поліцая, і Сірко вивозить їх на поверхню проритого ним запасного виходу. Всі індуси довго плачуть і здоймають шапки до Сіркової ду-и, котра промовляє голосом Раджі:"Он бил моім..ПРПРПР(Сіркова ду-а)...і остался такім...ПРПРПРП..." і починаєсі сумна пісня на хінді з лемківським діалектом. Прибігає вся База, приземляєсі на мертву голову поліцая Валік... і всі дружно (тримаючись своїх носів і замонтанених полотенец індусів) кричать Сіркови: "Ну, Ти й набзд.., Раджі."
Плівка рветься. Публіка падає...