Наше село якось втиснулосі межи ше двох – Похмилівков та Невтидверами. Назвати його живописним мона, коби то врахувати, же будувалосі воно направду живо, так живо, жи й описати не годен. Є у нас возеро – Гнилі Мочарі називаєсі. Довкола Мочарів си крутит річка Викрутка.
Йой, тежко приходила до нас "совєтська власть". Тіко-но підносиласі, так водразу й падала. Кіко люду позароблєло тутка собі окрім трудоднів грижі! Та з часом вотворили ту колгосп і назвали єго "Шлях Камунізму". Ше й дотеперка висит, як дерті гачі, перед в`їздом табличка. Але бахурі тоті батєри – виправили "х" на "к", то наразі все відповідає дійсности.
Було би вцалі зле, коби не стратегічна льокація нашого місця. Тому ше за "совітів" було збудовано тутка Льотничу Базу з летовищем, яке ми обізвали "летнижче"м. Чули-сти про Зеня? Він камандір тої самої Бази. Часи помінєлисі і жеби не дати дуба, База задіяна у різних військово-комерційних проєктах.
Зеньо мешкає біля Діда Врунька, котрий не поділив сотку з Петром Кволим. Там і Пелехата мешкає, а далі – голова сільради, Місько Прамовписок. Є у камандіра друг на чтерих лапах, звати його Сірко. На отих лапах бідаця кульгавить, але вірний – від огона до востатного, вибитого кірзою, зуба.
Теперка ніч. То після Клюбного Кіна, де показували "Матрицю", Зеньо випуцовав на завтра військові чоботиска, хильнув "лікарства на сон" і захропів...
І вотово, снитьсі єму, же попав у світ паралельно протилежний – усе, як у зворотньому кіно, але повільно якось - на гамульцях – і події... і суть ("ц" після "с" нема – прошу читати уважно).
Дивитьсі – а в його кріслі Зєнітної Установки сидит він сам і самольот з диму і вогню совєцькій підоймаєсі "!!хххууууб, аааааа, аеееее" та починає хвостом наперед летіти, всі гільзи заскакують до середини і натєгують, як панчохи, кулі. Звуки від зєнітки такі "!фффут-ффффут-фффут" і все гарненько складаєсі до ящика. Завгосп, Василь Капец, кричит: "!вапоП" і виповкує з морди кавалок кубаси та суне го до писка Сіркови. Сірко біжит передом до заду та пхає кубасу до льодівки. Гвинтокрилий літун, Кнедлик, починає проявлятись, як з туману,!"ааадрооом, ооокррііС", вбираючи у себе весь дим та випукуючи його назад у сигару і та росне, росне, росне та запаковиваєсі до цельофани.
Мирон Впертий випльовує піввідра молока у слоїк (3л) і назад, до Пелехатиної корови на коліна, молоко си всмоктує у дійки, корова кричит "!уууМ-уууМ", випльовує траву, трава зачинає рости.
Дід Гілько кричит "!!!!аааврруК" та вискакує, як професійний медитуючий йога з купи гною на фіру, за ним летит прямо до рота папіроса "Верховина", а батіг до лівої руки, отряхаючись по дорозі з гною.
Геньо Варґа чіплєє рибу на гачки, закидує і витягає робаків. Батраки бігают по кукурдзяному полю, чіпляючи назад качани і заскакуют до тачанки, коні задками везут їх на поле кориди, де вони оживлєют бика і висмикуют по-одному шпаги – то з матадора, то з бика. А потім Клюб, музика, Гриціан вилітає задом з естрадного барабану, же на сцені, і летит на стіл, же збоку, викрикуючи: "!ууунаабааараааб оооп ііінем ааА". Засовує кінчик вогирка в писок і як факір витєгує ше два звідтам, вливаючи час до часу мутну рідину до граньоного стакани...
Во, Зеньо ледво вискакує звідтам і "матриться"... Ну, тра ж було такий цуд на ніч на воко брати?