Дещо оторопівши, подумав спочатку,що прийшли разом з Анною,щоб скласти протокол і зняти побої з себе, та цю версію швидко виключив із думок.
-Зараз відкрию,- невпевнено та трохи з острахом.
-Швидше я кажу.,- говорить лейтенант Шерніков.

Двері були й без того відчинені ,звичайно відчинені,а хто ж би їх зачинив? Сергій відчинив різко і миттю перебіг очами по двом постатям, що були дещо розмитими ,виходить так,що удар залишив свої сліди. Лейтенант зі своїм помічником Рапортом(таку кличку йому дали ще як вступав у ВШМ) ввійшли без всіляких запитань . «Я вас проведу,заходьте…»- Сергій швидко став попереду і повів непроханих гостей до вітальні.
-Що у вас з головою?- Шерніков одразу помітив криваву пляму на затилку,коли в той час Рапорт роздивлявся та обчухував ногами узбекські коври.
-Та в мене наче нормально…а це ви про це. Тю! Та ніч не вдалася. А можна запитання?Чому ви до мене прийшли?Я когось убив?-з вимушеною цікавістю.
-Ну чи вбили ,чи не вбили ,то вже окрема розмова,Олег, ордер на обшук покажи ,а то народ такий зараз пішов ,оце як не покажеш, смердітимуть страшне,- Рапорт до лейтенанта.
-Так-так, - Шерніков дістав ордер..
-Та ви мені поясните в чому справа чи ні?- інтонація молодика набула агресивності.
-Зараз знайдеться, це діло «житєйське»,- Рапорт почав піднімати коври та щось пильно вишукує.
-Та не чіпайте ви мої коври ,нічого не розумію!
-Зараз зрозумієш,малий,не в Союзі живеш.

Рапорт почав витягувати коври у коридор під їзду і скидувати їх на поріг. Знову зайшов до кватири , роздивляючись пусту підлогу, вкриту товстим прошарком пилу. «Таак,а що у нас під тумбочкою?А під тумбочкою у нас …що?- заглядає і дістає пакетик з білим порошком- А під тумбочкою у нас наркотики,-з мімікою останньої сволоти.» . Сергія схопив шок.Як?Де ?Звідки?Підстава?А як же тоді вони мене так швидко знайшли? «Отже,все заздалегідь було продумано,та кому ж потрібна була така засада?І чому саме я?»- подумав хлопець. «Міліція…це жах…»,- спало на думку.
- Ах, ви ж перевертні у пагонах!!!- накидується з кулаками на Рапорта .
- Олеже ,тримай клієнта,- той з усього маху тріснув Сергія по обличчю.
Знову відключився. НА цей раз без снів .
«Шкода хлопця»,-мовив Шерніков до напарника. Та той тільки й посміхнувся,наїжачився,загордився. Сергій хоч був і непритомний та все ж слова лейтенанта до нього дійшли. Йому на мить здалося ,що він це вже десь чув. Що тут говорити,взяли попід руки і потащили в службовий УАЗ…

Пройшло дві години...Відділ обласної міліції.

-Оклигав?- начальник відділу до Шернікова.
-Так точно,сидить в КПЗ.
- Давайте його сюди, а то гляди всіляке бути може.
-Так точно.,-і стройовим маршем із кабінету.
Не пройшло і п*яти хвилин ,як Сергій вже сидів у кабінеті Антонова .
-Що сволота ?Чого дивишся? Як посадять на десять років будеш тоді останнього зуба показувати як вийдеш на свободу,а то й зовсім згниєш,це я тобі вже гарантую,- кричить на хлопця начальник .
- За Що?Товариш начальник ,це підстава ,я вам чистої водиці правду кажу. Ось дивіться. До мене вчора увечері хтось після сварки зі своєю дівчиною прийшов ,то він мені по тім*ячку цокнув і підклав наркотики,я ж ні в чому не винен. – тихо пригнувшись до дубового столу, зі змученими очами говорить .Сергій тримав надію на те ,що це сон.
- Тільки не бреши. Возитися я з тобою не буду . Тобі права твої зачитати ,чи ти й сам знаєш?,- звертається Андропов,дивлячись у вікно на двір відділу.
- В мене буде найкращий адвокат зрозуміли!!!Я ще побачу хто кого.
-Не сявкай ,малий. Молися Господу щоб ти взагалі живий звідси вийшов ,шпрехен, Андерсенд?- начальник.
-Я буду толерантним,але це не надовго,то ви вже мені повірте. В мене є один день. Я знайду собі адвоката.
-Шукай,це не моя проблема,а ти видно добряче головою стукнувся чи не так?

Сергій мовчав. Так…а що було й казати?Так ,мабуть, Господь розпорядився з його долею . Тільки того що і думав про те ,як по скоріше вибратися з цих «недоїдків тоталітарного режиму». Таке тільки при Союзі наче могло бути. Але при прийнятті незалежності Україна за статистикою стала чи не найбільш корумпованою державою в Європі,після мадам Росії звичайно ж.

А Донецьк так і жив своїм неспокійним життям . Це не Ленінград і ночі тут не білі завше. Все щось не так. Та лише небо знало правду ,але й те було німе для всіх усюд , тимпатче для людей.
Щоб знайти хорошого адвоката треба по-перше знайти вільного,по-друге не дешевого,по-третє людяного. «А в наш час таких майже не залишилося»,- собі прикинув Сергій,дивлячись то на сіру стелю ,то на відро для зеків , що по кличу природи завжди можуть зробити свою огидну справу саме туди.
Та надія є. «Гроші втратив – нічого не втратив,здоров’я втратив –половину втратив,надію втратив – то все втратив»,- шепоче сам до себе ,перевертаючись набік, та закриває очі ,підкашлюючи собі в руку…