Мила Мрія Поета, дорога пані Гренуіль де Маре, не знаю Вашого титулу, шановний(-на?) Брильянт-на-ПМ, і всі хто так чи інакше заглянув на курша… крушав…, словом як я зрозумів вишняк так чи інакше.
Офіційно і щиро від всього свого серцевого м’язу приношу офіційні і щирі вибачення й пробачення за віднятий у вас всіх час і потрачені даремно кілька нервів від нудьгування. Напевно просити вибачення справа невдячна, коли давав такі певні обіцянки і запевнення, але на жаль, а мо’ на щастя Комаров не належить до сильних світу цього і тому обставини порою бувають куди сильніші побажань і планів. Весь світ рятувати не довелося, але те чого так я побоювався справдилося. Це все звичайні сили природи і суспільно-людський фактор.
Не було в мене прямої фізично-технічної можливості зв’язатися з світом інакше ніж криком «Ау, ау, люди!». Бо при іншому розкладі карт, повірте, не існувало причини, щоб поміняти ваше приємне, ніжне, не боюсь сказати інтелігентне товариство із інтелігентним спілкуванням на… ну немає такої причини крім обставин незалежних.
Це граф де Ришельє ніколи не говорив «я зроблю», а тільки «я зробив». З тих пір люди трохи подрібнішали напевно, пані де Маре повинна це розуміти і не бути такою жорстокою.
Що ж до Мрійки Поета, то чомусь здається, що в неї як і у всіх жінок серце ніжно-ніжне і здатне пробачити навіть пропажу Комарова на кілька діб. До слова Комаров не бог зна який винахід в цьому світі. А Брильянт-на ПМі взагалі закриє очі на таке явище коли він чоловічої статі і приєднається до осіб які вибачають коли він статі протилежної.
Ще раз скажу звиняйте і не карайте жорстоко, обставини в нашому світі бувають куди сильніші бажання, волі і навіть віри.
Сподіваюсь ні в кого не виникло думки ніби сумнозвісний Комаров злякався чи чогось такого. Я і так тільки-но розгріб справи такі-сякі і заставив йти справи тако-сяко зразу кинувся писати чолобитну з повинною, що зробити раніше, навіть сьогодні в мене не було можливості.
То як, Мрійко, знімається догана чи мені за індульгенцією через рік приходити?

Щоб на коліна чи на коліно перед жінками не обов'язково "подвиги" сотворяти. Щодо сьогодні, так з перемінним успіхом можу з'являтися до години п'ятої, від п'ятої до приблизно до без десять шостої з успіхом постійним можу бути. Далі ні, аж до завтрашнього ранку. І так весь тиждень, місяць, рік, життя.... Батьківщину... роботу собі не вибирають.
В суботу і неділю (до обіду) так можу з'являтися, якщо не бісовий склад обставин (один вже зарікався). Але ж на допити самі громадяни в нас не ходют, як я розумію. Їх викликають по повістці або доставляють спеціальним транспортом, в час потрібний слідчій кумпанії?