Сергій без того змучений, але на диво його лють наче додавала йому енергії, так вже він хотів вилізти з цього
всього. Микита - друг…і це головне? Ні. Це найголовніше. Дружба- підтримка,розуміння,чесність. Згадалися миті, як Сергій розбив батькову машину,а Микита взяв всю провину на себе. Класика жанру. Соромно ж тоді було, але зробив з того висновок, що друг і справді пізнається в біді. Ситуація була безглуздою, але лячно ще й як! Особливо перед батьком, і таки не по собі перед новим другом.
Анна? Кохання має межу. Сергій здогадувався, що вона знає про те, що той в тяжкій ситуації. Навіть не навідала. Така наївна і принципова. Стерво… Так,що думати про неї не хочеться, але ж болить. Якщо із-за якоїсь дурниці так можна «викидати коники», тоді точно це не його рідна душа. Як же тоді проходити разом крізь всі біди? А це і є біда.
Адвокат пішов…
Знову з цими «сокамерниками» свіжим повітрям дихати. Це цікаво звичайно. Все буває в житті вперше. Особливо захоплює лузання насінин придурка у стелю з іронічним «На кого Бог пошле», або ж хропіння одного, коли другий вже придумав як йому запхнути свого дірявого носка в рот, щоб той замовк, думаючи, що робить совісну справу на користь багатьох. Так, це не з приємних моментів Краснова, що залишуться в пам’яті надовго. Ніч в камері стала не такою жахливою, як здавалося . Хропіти перестали і насіння закінчилося, ніхто не гортає книжки та найголовніше немає міжусобиць між цими аристократами.
Всі як пуголовки. Тільки один з якоюсь волосиною на голові.Та… Ніч…тиха. Думки, а от вони і не дають покою. Все ж про те. Коли?Навіщо? Як? Не такий вже і дурний Сергій, щоб марнувати час на роздуми. Треба свіжа голова, і так не спав два дні. І їсти хочеться. Може побарабанити в «сталеві»? Попросити в наглядача хоч хлібця якого та води? Голодно, холодно, тверезо.
Години три ночі вже. Смішно…
Життя таке. Воно бентежить. Та не варто влізати в цю темінь родумів, коли й так не до того.

Ранок…

- Пузир, дай закурити!,- зек на кличку ОМОН.
-Остання!
-На один затяг, давай у «полу фільтра» .
Пузир зробив затяг і чадним Біломором розбудив інших з камери. Всі вже звикли до такого. «Тепер з тієї цигарки буде весь загін інтелігентів драних курити»,- подумав собі Сергій. Босі ноги почали шовгати по бетонній підлозі. П’ятки висохли до того вже, що шкірка на них, затвердішала вкрай. Сухий кашель- вісник туберкульозу, роздався по всіх закутках куба.
- Нафаня, підйом, кому сказав йолоп!,- Пузир почав штовхати всіх хто ще плямкав попід носа дивлячись свій кримінальний сон.
Підійшов і до Краснова та той одразу ж встав. Не хоче відчувати на собі уникливе будіння та відчуття, коли тебе хтось молотить. Міг зірватися та від того буде тільки гірше.
Без того трохи тут знаходиться та в печінках засіли по самі вуха ці братки.

- Краснов, на вихід ! До тебе прийшли. Там дамочка… !- наглядач з насміхом. Зеки одразу почали волати,як березневі коти дошкулюючи Сергію. Вийшов з камери…