Казка

Високо-високо в небі, на пухнастій, білій хмаринці жила маленька краплинка. Вона любила стрибати з місця на місце, приспівуючи при цьому:
- Кап-кап! Кап-Кап!
Тому й прозвали її Капою. А стрибала вона, тому що була дуже цікавою і непосидющою.
- Та вгомонися вже, непосидо! – сердито бурчала хмаринка, - Всі боки відтовкла! Он твої сестрички серйозні і спокійні, а від тебе одні неприємності.
Та Капа не ображалася, вона знала, що хмарка все-одно її любить, то ж лише весело засміялася і прийнялася лоскотати хмаринку. Хмаринка почала посміхатися, а потім так розреготалася, що маленька краплинка високо підскочила і …зірвалася вниз!
- Як там гарно! – зовсім не злякавшись, вигукнула Капа.
- Капо, повернися! – стурбовано закричала хмаринка, - Ще в якусь халепу втрапить! Швидше вниз! Допоможіть меншенькій! - звернулася вона до краплинок, що збентежено дивилися вслід зникаючій з очей Капі.
Краплинки, одна за одною, все швидше і швидше, почали стрибати слідом за своєю непосидющою сестрою.
І ось над полем зашумів перший літній дощ.
- Кап-кап! Кап-кап! – весело виспівувала краплинка, стрибаючи з гілки на гілку, з листка на листок, з травинки на травинку, аж доки не зіскочила на землю.
Раптом вона замовкла і зачудовано бликнула на дивовижу, що постала перед нею.
- Нічого собі! – прошепотіла Капа, - Оце так нога! А голова, неначе з краплинок, тільки більших, та ще й вуса! Ви хто такий? – запитала вона, не довго думаючи.
Цієї миті поряд приземлилася старша краплинка:
- Ой, Капо, ти б хоч привіталася спочатку! А то ще подумають, що хмаринка тебе нічому не навчила!
- Ееее…вибачте, - шморгнула кирпатим носиком Капа, - Доброго дня! То хто ж Ви такий? І чому це Ви посміхаєтеся?
- І тобі доброго дня! Я – колосок. А посміхаюся, тому що дуже радий тобі!
- Це ж чому? – підозріло запитала Капа, намагаючись пригадати, чи не могла вона втнути якоїсь шкоди цьому вусатому дядечку.
- Ти допомагаєш мені рости. Без тебе я б загинув. – серйозно відповів колосок.
- То я така важлива?! – вражено вигукнула краплинка.
- Звичайно! І не лише для мене, а й для дерев, квітів і всього живого, що є на землі.
- Ой, треба швидше розповісти про це хмаринці! – вигукнула Капа, стаючи прозорою і невагомою.
- Хмарко! Хмарко! – лементувала краплинка, підіймаючись все вище і вище в небо, - Я найважливіша на землі!
- От непосидюща! – буркнула старша краплинка, поспішаючи слідом.

5,04,2011