ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.09.23 23:03
Село розбомблене під обрій,
Ридання чуть і дронів свист,
Не плачте, все в нас буде добре -
"Втішає" псевдооптиміст.

Поза кордоном діти, вдови,
Вже півнароду - хто куди.
Та буде все у них чудово --

С М
2025.09.23 18:14
У середу близько п’ятої ледь розвидниться
Нишком зачинить у спальню двері
Лишить листа, що все мовить за неї
І на кухню сходами, носовичка
стискаючи
Двері тихцем зачинивши вхідні
Ступить нарешті надвір

Леся Горова
2025.09.23 14:26
Мідну турку вгортає пелюстями синіми полум'я.
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.

Сну розкидані

Іван Потьомкін
2025.09.23 11:45
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Віктор Кучерук
2025.09.23 09:50
Холодні іскри зорепаду
Безслідно танули вгорі
Над потемнілим тужно садом
І німотою чагарів.
Вони з'являлись і зникали,
Як не приборкані думки
Про світлі радощі й печалі,
І швидко пройдені роки...

Борис Костиря
2025.09.22 22:25
У дитинстві я довго подорожував.
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,

Сергій СергійКо
2025.09.22 19:07
Сонет)

Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?

Тетяна Левицька
2025.09.22 16:58
Не гадаю наразі, що буде зі мною —
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.

Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін

Світлана Пирогова
2025.09.22 15:40
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.

І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,

Віктор Насипаний
2025.09.22 14:40
Згадаю я ті давні дні,
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.

Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.

Ольга Олеандра
2025.09.22 10:31
Спокуса щирістю найнебезпечніша з спокус.
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.

Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?

Віктор Кучерук
2025.09.22 10:11
Все швидше й швидше мчать літа,
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.

Олександр Буй
2025.09.21 20:52
У життя мого блокноті для нотаток
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.

Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри

Іван Потьомкін
2025.09.21 19:27
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

С М
2025.09.21 17:17
О, ця жінка зо цвинтаря від мене має діти
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко

Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р

Євген Федчук
2025.09.21 16:12
В історії України скільки раз бувало,
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лена Апрелевна (1992) / Проза

 Коперниковская
Когда начинает болеть сердце, от количества дыма поглощенного легочными тканями. Чуть что она сразу бросалась в тот самый омут с головой. По первым разам было просто, в новинку всегда все просто, невзначай. Как школьник, идущий в первый класс с огромным интересом, не зная что ожидает его далее, не ведая с какими обидами и издевательствами со стороны одноклассников ему еще предстоит столкнуться. Так и по жизненной тропе ты идешь, и невразумеваешь, что до пресловутых восемнадцати лет в твоей жизни прелестнейшая погода и ты не идешь на встречу порывистому ветру, а вот после попадаешь в трясину, бурю, под дождь с крупным градом, и гололедицу не проходишь стороной. А как не хотелось бы. Правда есть естественно грустные примеры, когда человек рождается в нехороших, так называемых «климатических условиях». Никаких вопросов к метеорологическому центру, все вопросы к властелину поднебесной, вовсе не Китая, я о Земле. Третей от Солнца. Действительно действенно поддаться дремучей средневековой точке зрения, и возомнить себя ну скажем планетой Земля. Почему бы и нет. Думать-гадать, что остальные люди, тобесть планеты и звезды по типу Солнца оборачиваются именно вокруг тебя. Так может длиться долго, но всегда приходит гиблое саморазрушение или тоже самое без приставки –само. Ничто не вечно, и уж тем более земные жизни. И на тебя недавно образовавшаяся вселенная найдется свой Коперник али Бруно, который готов будет гореть на пожирающем костре, поддавать каждый сантиметр телесной плоти испепеляющему пламени, но тебе уж точно докажет, что все таки, вертишься именно ты, а не вокруг тебя. Только «дурак» в этой жизни воссядет на воображаемый трон и будет сидеть, там сложа руки. Очень ценное качество в каждом из нас это сохранение чего либо, былой славы, власти, территории, принципов, морали, нравственности – не каждому дано. Скорее важно для управляющих кем или чем либо. Но, как и на игровом поле, и у нас в этой жизни у каждого своя миссия, подкрепленная способностью. С моей колокольни мне кажется, гораздо более простым завоевать чего нового, нежели удержать уже имеющееся. Человек-деструкция, крушитель способен на это, разрушая старое, устоявшееся ему так легко разобрать этот заваленный каменными глыбами вход в пещеру очевидного.
Таких «Бруно» как правило называют идиотами, циниками, бессердечными людьми, для которых нет ничего святого, они будут готовы наступать на горло собственной душевности, в конце концов ходить по своему же полю в шипах, пропалывая аккуратно посаженные цветы и кустарники, задевая при этом особо приближенных к себе людей, и они готовы доказать истину во что бы это не стало. Только истина эта, как правило, замеченная впервые именно ними, и нужная тоже только этим блаженным. Они готовы разменять свой личный интерес лишь бы принести социальную важность. И не потому что они такие альтруистичные натуры, а ведь именно вследствие того, что в их крови заведено так. Если такие люди идут против своих желаний, чаще всего из стези «правдорубства» и донесения до масс «себя сквозь призму слов» что-либо, пусть даже не вовремя сказанных слов, они идут против своей совести и себя самого, ясно же.
И никогда не прикрываются они масками нужности, хотя весь смысл их существования именно в признании их дара разъяснителя элементарного публике с сероватыми оттенками. Для меня эти части социума именно ярко красные кровавые пятна на белоснежных скатертях, на которых пролита кровь таких борцов за нечто, среди нас. Открыватели век «Виевскому обществу» нового дня. Да мы, мы же видим их каждый день своими собственными глазами, и даже не пытаемся взглянуть на подобных. Изображаем непоколебимую занятость, нежелание даже поговорить, промениваем таких людей на ежедневное «хозяйственное мыло» в плане общения, от которого не то, что почерпнуть ничего не выйдет, даже если слишком захотеть, ими же даже отмыться не получиться от скуки и рутины. Такие особи только пробуждают ощущение собственной ненужности этого самого человека обществу, правда это стоит рассматривать больше как побочный эффект от таких «дружб». А в итоге, приходя домой, день прожит, ничего не извлечено, если даже простейшая книга не побывала в твоих руках, да что там книга, фраза перд глазами, а меж тем, такой день такого года беспробудно канул в лету, ты его утратил, зато одарил себя массами поцелуйчиков и объятий с абсолютно мрачными темными беспробудными, дешево улыбающимися «людишечками». Ну дак, это выбор, который день ото дня или же реже способен делать даже самый заурядный член общества. Так как такая возможность выпадает практически каждому человеку, который выходит на улицу. И тут опять же он волен идти, али нет. Все-таки стоит задуматься, во имя чего приносится эта не вполне осознаваемая жертва, выбор в пользу простоты, ведь жизнь вовсе не линейная функция, а скорее векторная. И направление ее стоит обозначить для себя раз и навсегда. И не устраивать жалких метаний из стороны в сторону, из угла в угол, от берега к берегу. Если вы, конечно, не желаете заранее устать, разбиться или же утонуть под волной собственной беспробудности.
А почему многие из нас не достигают станции «Цель», это название станции, сразу заметьте? Из-за миражеподобных заблуждений. Да потому что ловятся на деревянную удочку «псевдоппростоты» и радости. Но пребывать стоит именно в состоянии неудовлетворенности собою и в поисках совершенства. Не прекращая. Нельзя мерить людей и откладывать их в «заветный щкаф» прекрасного только из-за показательной доброты и понятливости. Именно водя дружбу с такими, все больше шансов ввести себя в заблуждение, что вот оно рядом. Можно достать рукой, если не я, значит кто-то другой. Но вот в чем вся разница, оказавшись в плену такой модели общения, нестремящийся явно остановится, подумав что достиг идеальной модели связей и отношений с себе подобными, покупаясь, раз от раза на эту показательную доброту и заботу. Да ну ведь нет потребности в тебе, тебя в любую минуту могут разменять на более примечательную монету и тогда все твои карточные построения обрушатся одним разом. Рухнут они, а твое физическое тело на пару с мозгами должно будет тянуть тебя из сей трясины. Некрепко привязанный узник сего обманного круга, рано или немного позднее поймет, что дела его явно не хороши, и сбежит куда подальше, сохранив свою голову в сохранности, лишь поставив галочку в строке ошибок. Второй вариант куда примечательнее для любого участника таких игр. А играют в них как правило уже шесть миллардов, сами того не осознавая.
За ушедших.
Глубинам и омутам никуда не пропасть, коль прыгали раз в него, стоит пробовать снова и снова, и так пока острый угол подводного камня не вонзится в голову, ну так, как правило, происходит уже ближе к закату. Заранее задуманному сценаристом.

2011




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-16 17:05:14
Переглядів сторінки твору 975
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2011.12.22 21:09
Автор у цю хвилину відсутній