ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.05.07 18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку. «Ані разу не спадало на думку». «А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ГЕНЕРАЛ ДИНА ВЕРТ


В Израиле многое связывается с чудом. Вот так и я, без году неделя израильтянин, совершенно непонятным образом будто бы заглянул в саму историю Государства Израиль. Как живые, выходили ко мне Хаим Вейцман, Бен-Гурион, Голда Меир, Моше Даян, Ицхак Рабин...
Спросите, как это произошло? И снова, как это бывает только в чуде, все очень просто.
Однажды зашел я в матнас и попросил найти кого-нибудь из израильтян, готовых помочь мне продвинуться в иврите, так как в ульпане учащиеся чаще всего заводили речь о том, а зачем вообще нужен здесь этот воскрешенный из небытия язык.
– Есть кому помочь, – ответила девушка, видимо, удивляясь, что просят не о работе. – Ну, вот хотя бы генерал Дина.
На радостях я позвонил своей будущей учительнице в пятницу вечером.
– Вас разве не предупреждали, что я не снимаю трубку в шабат? Позвоните на исходе субботы.
Вот так и началось наше знакомство. Думалось, что неурочным телефонным звонком оно и кончится. Каково же было мое удивление, когда, войдя в квартиру и поздоровавшись, чуть ли не с порога услышал:
– Мойте руки и сразу же за стол.
Я начал отнекиваться, но тут же последовало:
– Занятие начнем с пищи. Не стройте из себя гимназистку и побыстрее садитесь. Я страшно проголодалась...
И будто были мы уже давным давно знакомы, хозяйка спрашивала, вкусно ли приготовлено, а подливая или подкладывая что-то в тарелку, называла, как то или другое блюдо зовется на иврите. Замечу, что на протяжении нескольких лет ни одна наша встреча не проходила без трапезы. Когда я уже несколько продвинулся в языке, учительница сочла необходимым знакомить меня со своими приятелями и бывшими воспитанницами.
– Приходите с женой, – раздавалось в трубке как приказ. – Сегодня я угощу вас профессором...
А были это также и художники, и архитекторы, и адвокаты, и музыканты, и модельеры... И трудно перечесть всех, так как квартира Дины Верт чаще всего напоминала приемную депутата Кнессета или министра. Те входили, те выходили, а хозяйка, так удивительно напоминавшая величавую Анну Ахматову той поры, когда к ней наконец-то пришла мировая слава, только успевала подставлять щеку или руку для поцелуя. С одними прощаясь, с другими здороваясь. Свободно переходя с иврита на английский, с русского – на французский или идиш... Но для каждого находилось что-то глубоко личное, известное лишь ему и Дине. И в такие минуты трудно было представить себе, что эта пожилая светская дама, интересующаяся модами, посещающая концерты и выставки, прошла суровую жизнь, не раз смотрела в глаза смерти...
...С четырех лет Дина росла без матери. Переправив большие суммы денег в Палестину, отец с тремя малышами, спасаясь от режима большевиков, отправился чуть ли не последним судном в Землю Обетованную. Прибыл и ничего не получил, так как банк разорился. Вместо городской квартиры и гувернантки для детей, семья поселилась в палатке в окружении бедуинов и черкесов. А воспитателем стал принявший гиюр столяр дядя Вася. Но даже когда появились деньги, так как, занявшись соляным промыслом, отец довольно быстро стал состоятельным человеком, детям запрещалось говорить о собственном доме.
– Построим общий дом и только после этого примемся за свой, – обрывал бывший социал-демократ даже попытку завести речь о личном благосостоянии.
Учиться – это пожалуйста. И все трое получили высшее образование. Самый младший даже стал видным ученым в области атомной энергетики. Приезжал консультировать украинских специалистов, когда случилась Чернобыльская трагедия. Братья после учебы в зарубежных университетах не вернулись в Палестину, а Дина, познакомившись в Париже со студентом-евреем из Риги, возвратилась с ним к себе домой. Муж вскоре стал известным отолярингологом, а его молодая жена с головой окунулась в политику. Участвовала в подпольной работе “Хаганы”, а с началом второй мировой войны правдами и неправдами влилась добровольцем в английскую армию и даже получила звание “сержант”.
С провозглашением Государства Израиль по заданию Бен-Гуриона Дина Верт несколько лет находится за границей, добывая деньги и оружие для молодой страны, вынужденной сразу же отстаивать свою независимость. А далее – работа по репатриации евреев Северной Африки. Потом – служба в только что созданной регулярной армии и вскоре генеральская должность – командующая женскими подразделениями ЦАГАЛа. Ее детищем становится подготовка офицерских кадров. И здесь Дина Верт настолько преуспела, что ее опыт Голда Меир решила использовать для налаживания дружеских связей с молодыми африканскими государствами. После ухода в отставку Дина Верт несколько лет работает в стране Берег Слоновой Кости...
И тут стоит вспомнить один эпизод. Как-то после совещания с послами африканских стран Голда Меир заскочила к своей давней приятельнице. За дружеской беседой Дина не удержалась и выдала то, что ей сообщили знакомые дипломаты. А речь шла о том, что на упомянутом уже совещании кто-то предложил назначить ее послом. И как раз туда, где ее муж, профессор Руди Верт, создавал медицинскую службу.
– Ты уже и государство выбрала? – не без иронии спросила Голда.
По тону Дина поняла, что желаемому не суждено сбыться.
– Ты действительно годишься в послы, – решила разрядить обстановку Голда. – По-женски понимаю тебя. Но интересы Израиля требуют твоей работы именно здесь. Да и руководство Берега Слоновой Кости смотрит на тебя, как на героя...
Так вот и жили вдали друг от друга муж и жена Верты. А когда перешли на оседлый образ жизни в Иерусалиме, было уже поздно обзаводиться детьми. А что это было очень важно, я знал не только по тому, как Дина интересовалась судьбой моих сыновей, но и по беседам с теми, кого она приютила у себя дома, а еще по рассказам о дежурствах в службе “Чуткое ухо”. В эту организацию добровольцев круглосуточно обращались все, кто нуждался в помощи.
– Представляете, как-то поздним вечером звонит малыш и плачущим голосом просит рассказать сказку, так как никак не может уснуть...
Глаза моей учительницы при этом увлажнились, и она потянулась за салфеткой.
– И вы рассказали мальчику что-то из известных сказок? – спросил я, чтобы как-то заполнить паузу.
– Нет. Прежде всего узнала, почему он сейчас один. Оказалось, что родители мальчика ушли в театр, попросив его лечь спать самостоятельно. И он пообещал. А потом расспросила, чем занимался днем, какие игры любит, и когда подошла к сказке, то услышала в трубке тихое такое сопенье...
... Вот уже несколько лет мой добрый друг и наставница живет только в памяти своих учеников, друзей и близких. В лучший из миров она, по правде говоря, если и верила, то не так, как ее религиозные знакомые. До последнего дня интересовалась всем, что было связано с этим миром. И прежде всего с Израилем, которому отдала безвозмездно все, чем так щедро наградили ее Небеса.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-20 19:01:19
Переглядів сторінки твору 2094
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.025 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.05.07 19:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-04-24 15:17:17 ]
С какими интересными людьми сводила Вас жизнь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-04-24 16:00:09 ]
І мені, й моїй дружині генерал Діна була, як Мати. А ще - неабиякий співрозмовник!
Гадаю, що й у Вас, люба Чорнявко, є не менш цікаві люди. Можливо, не генерали, але це не применшує їхньої привабливості й бажання стрічатись.
Якщо досі не вдалося знайти, то життя ж Ваше ще попереду.
Зі святом Паски!
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-04-25 00:07:41 ]
Так і є, не можу поскаржитися: доля мені дарувала і дарує зустрічі і дружбу з дуже цікавими людьми, за що я їй безмежно вдячна.

І Вас зі святом!