З-поміж тисячі тисяч нерозпізнаних, невідомих станів - я.
Загадкова і особлива. Таємнича і проста.
Незвідана. Незбагненна.
Самотня.
Поділена навпіл.
Найближча тобі й така ж недосяжна для тебе.

Я - Водяна Зірка:
в імені моєму все те непоєднане, несказане і недосяжне.

Вода і Світло, енергія пристрасті і сліз,
злиття і осмос необмеженої радості і нестримного суму.

Це наче сливові дощі**, шквальні, затяжні,
які приносять оновлення, очищення, свободу.

Це наче важка вода***,
що сповільнює твій у мені вибух,
неконтрольовану агресію,
реакцію розпаду.

Рожевий настрій, терпка безвихідь, сліпучий біль, п’ятдесят вісім неоцінених земних діб, що дорівнюють одній - моїй.

Хіба тобі зрозуміти?

Я рухаюсь задано, незмінно і дивно,
моя орбіта - порожня від зайвих прагнень і небезпечних мрій.

Я найменша з усіх, бо і горе моє - найменше:
скільки не дивись у темне нічне небо - не бачитимеш мене.
І лиш у перших сутінках стомленого дня
чи десь на світанку низько над горизонтом
можна побачити як блищать мої сльози у сонячному промінні.
Тільки в цей час я на мить дозволяю собі
це малесеньке диво - людську слабкість.

Ти насправді холодний як найлютіший мороз
і найбіліший у світі айсберг.

Твоя крижана пустеля ніколи не розтане -
і може тому я вже не маю надії виростити квіти -
блакитні дивні квіти мого серця, які побачили б люди у свої телескопи і сказали б: погляньте - так далеко від нас існує щасливе життя!

Але Сонце - таке чисте і таке близьке -
осяє найтемніші куточки мого єства найріднішою мені посмішкою, простягне до мене свої рученята і засне в моїх обіймах.

Сонце у сім раз сильніше за твою кригу.

Тому я не здамся.
Ніколи і нізащо не здамся твоєму холоду.

*Водяна Зірка - інша назва планети Меркурій (з японського).
**"байу" - дослівно "сливові дощі": сезон дощів у Японії.
***важка вода - (D2O) - вода, молекула якої складається з двох атомів дейтерію та атома оксигену.