Частина 6. Біля Великої ялинки.


Виявилося,що чекання,то найбільше випробування! Льодик ходив туди-сюди,як заведений, зрідка поглядаючи на друзів. Сніжик топтався на одному місці,а дівчата мовчки сиділи на стовбурі поваленого дерева, відвернувшись одна від одної. Деякий час Льодик дивився на них, а потім, не витримавши, сказав:
- Може б ви помирились, чи що? Чи й далі будете морозитися?
Хуртовинка першою не втрималася, не могла вона довго сердитися. Повернулася до Крижинки і мовила:
- Вибач, що я накричала на тебе! Але мені було так шкода бідну тваринку!
- А ти мені вибач! - розчулено відповіла Крижинка, - Я дійсно була злюкою! Але більше такого не буде! Я зрозуміла, що справжній герой – той, хто допомагає іншим! А ти - справжній герой! То дружба,чи як?
- Звичайно,дружба!
І розплакавшись,дівчатка обійнялися. Льодик і Сніжик перезирнулися і скривилися. Ох ці дівчачі ніжності! Чому б просто не потиснути руки? Обов’язково потрібні обійми-поцілунки і море сліз!
Аж тут і горностай повернувся! І не один. Поряд стояв заєць і швидко щось лопотів на своїй заячій мові. Крижинка переклала:
- Заєць згоден провести нас до його нових сусідів!
Не відкладаючи надовго, мандрівники подалися слідом за зайцем. І ось вони стоять вже біля величезної,старої сосни. Із дупла назустріч друзям вискочив білий пухнастий Кіт, а із нори,що ховалася під сосною, визирнув сніжно-білий Кролик, із довгими вушками і чудним рожевим носиком,який здавалося жив своїм життям.
- Це вони! – радісно скрикнула Крижинка, - Нарешті ми їх знайшли!
- Привіт! – муркнув Кіт, - І ми нарешті вас діждалися!
Льодик аж рота відкрив від здивування! А тут ще й Кролик додав:
- Хоча нам тут непогано, та й друзів вже маємо, але ми знали,що наша доля інша. Тож вирушаймо в путь! Новий рік на носі! – і його носик заворушився,неначе Новий рік і справді вже на ньому сидів.
Друзі, радісні і задоволені вирушили додому. А шлях додому завжди коротший! Тож минуло зовсім небагато часу, а наші герої вже відпочивали у своїх ліжках, під наглядом люблячих матусь.
Ще зранку крижани почали готуватися до свята! Мами та бабусі готували різноманітні страви, дівчатка приміряли святкові сукні, а хлопці із татами прикрашали Велику ялинку. Адже на свято прибуде сама Повелителька Зима!
Наближався Новий рік! Крижани та крижинята вже зібралися на Великій площі, і з нетерпінням чекали появи героїв! Повелителька Зима,в довгій сріблястій сукні і кришталевій короні, виглядала просто неперевершено! Піднявши вверх скіпетра, Повелителька мовила:
- Ось і прийшов час попрощатися зі старим захисником! Тигре, - звернулася вона до велетенського білого Тигра,що стояв поруч, - Дякую тобі за вірну службу, і відпускаю на волю, ти це заслужив. Але ми ще обов’язково зустрінемося!
Крижани аплодували,чулися вигуки: «Прощавай,Тигре!», «До зустрічі!», «Дякуємо!».
Білий Тигр схилив голову у прощальному жесті і зник серед снігових заметів.
- А зараз я викликаю наших героїв і надаю їм право представити нових захисників!
Друзям здавалося,що стук їхніх сердець було чути на всю площу! Крижинка, Хуртовинка, Сніжик та Льодик,схвильовані і усміхнені, підійшли до ялинки. І тут сталося таке,чого ніхто не очікував! Гордовита красуня Крижинка,яка тримала на руках пухнастого Кота, вийшла наперед і голосно сказала:
- Справжній герой – Хуртовинка! Якби не її добре серце, ми ніколи не знайшли б захисників! А я ніколи не знайшла б найкращу подругу! – і дівчинка передала Кота Хуртовинці.
Збентежена Хуртовинка,обіймаючи Кота,відповіла:
- Крижинка теж герой! Без її відмінного знання різномовлення ми ніколи б не зрозуміли,що кажуть нам тварини.
- Сніжик теж герой! – вигукнув і Льодик, - без його знань ми ніколи не зробили б із сніголета сани! І не змогли б закінчити подорож! – і Льодик передав Сніжику білого Кролика, якого тримав на руках.
- І Льодик герой! – додав Сніжик,притискаючи до грудей Кролика, - без нього ми не звільнили б горностая, не врятували б Хуртовинку від Пані Темряви!
Привітно посміхаючись, Повелителька Зима звернулася до друзів:
- В цій подорожі ви знайшли не лише пригоди, ви знайшли СПРАВЖНЮ ДРУЖБУ! А зараз привітаємо нових захисників Школи Полярного сяйва і всієї Крижанландії!
Хуртовинка і Сніжик підняли вгору Кота і Кролика,щоб всі їх могли бачити!
Спливли останні секунди старого року.
- З Новим роком! – привітала всіх Повелителька Зима, і вдарила скіпетром об землю. Тієї ж миті сніжинки перетворилися на різнокольорові сяючі зірочки, і розсипалися у небі фантастичними візерунками! Заграла музика, всі раділи і вітали одне одного! А Кіт і Кролик сиділи на почесному місці під Великою ялинкою і задоволено посміхалися у пухнасті вуса!
З Новим роком! З новим щастям!


КІНЕЦЬ