ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.

В Горова Леся
2026.08.14 12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Володимир Мацуцький
2026.08.14 12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.

Тетяна Левицька
2026.08.14 11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро
До моря плину.
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,

Ірина Вовк
2026.08.14 11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав

Вячеслав Руденко
2026.08.14 10:52
Що ви, керманичі кпину?
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-

-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки

Віктор Кучерук
2026.08.14 07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.

Артур Курдіновський
2026.08.14 04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.

Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,

Артур Сіренко
2026.08.13 23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі

Ольга Садкова
2026.08.13 22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.

Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,

хома дідим
2026.08.13 18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?

Тетяна Левицька
2026.08.13 18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.

Євген Федчук
2026.08.13 15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с

Борис Костиря
2026.08.13 13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.

Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,

Ірина Вовк
2026.08.13 09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С

Віктор Кучерук
2026.08.13 06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бєляєва (1989) / Проза

 декорАции
Неподвижным телом лежишь ты. Покрыт толстым слоем пыли. Измучен сотнями болей. Сердце твоё в тысячный раз перештопанное. Ты лежишь и смотришь в потолок. В глазах нет ни боли, ни страданий. Там присутствует только тихая молчаливая надежда, что всё изменится когда-то.
Необязательно изменится вовсе до неузнаваемости. Просто однажды станет другим. И появится желание наслаждаться этим непривычным теплом, этой тихой сменой декораций.
Опять утро. Ты сидишь в одиночестве. Смотришь на пустой стол. Слушаешь истерический свист чайника. И он тебя совсем не раздражает. Просто сейчас он – единственный, кто может себе позволить на тебя покричать. Через полчаса выезжать на работу. Но ты не берёшь ключи от машины. Ты выходишь пешком на улицу, куда постепенно стекаются потоки людей. Все в спешке куда-то бегут, спешат. Пусть неосознанно и глупо подчиняться этим стадным инстинктам. Только вот тебе стало понятно, что это не выход. Невозможно спрятать свою сущность в беготне пустых повседневных хлопот, которые тебя мало касаются.
На остановке ждёшь, когда люди затолкаются в проезжающий мимо автобус. Потом достаёшь пачку сигарет, закуриваешь одну и размеренным шагом направляешься вслед за удаляющимся транспортом. Тебе пусто. Тебя наполняет только сладость никотинового облака. Тягучий яд разливается в каждом уголочке тела, заставляя мозг работать медленнее, не заморачиваться на обыденных проблемах. Ты выбрасываешь недокуренную сигарету и достаёшь другую. Рассматриваешь её. Сравниваешь их со своими бывшими девушками. Да, они одинаковые. Светлые, тонкие, легко воспламеняются. Только их выкинуть так же легко, когда пригубливаешь их никотиновый шлейф. Тебе не больно. Ты привык менять манекенов в своей декорированной жизни. Только кроме них ничего не меняется. Всё, как было, так и остаётся дешёвой пафосной игрой. Просто твоя жизнь так устроена.
Ты веришь, что однажды ты сядешь в поезд или самолёт с твёрдым решением поменять что-то в своей жизни. Ты прилетишь или приедешь в новую жизнь. Построишь дом, посадишь дерево, дашь жизнь ребёнку и поймёшь, что ты искал. Тебе нужно было найти продолжение себя в другом человеке.
Яростно ломаешь сигарету. Уходишь в сторону своего офиса. Входишь в кабинет. Просишь, чтоб тебе принесли кофе. Молчишь. Приносят еспрессо без сахара. Ты достаёшь ещё одну сигарету и закуриваешь. Так печально. Ты хочешь, чтобы в окно светило солнце, а у тебя перед глазами серая стена дождя. Ни молний, ни грома, только серая безразличная стена холодной воды. Прям как у тебя внутри. Пустота. Никаких цветов и красок. Просто пусто.

Может, я тебя просто выдумала. Выдумала твоё одиночество. Твою пустоту. Этот истерический дождь внутри тебя. Может, я выдумала твоё желание быть счастливым. Может, это мне просто так тоскливо и одиноко, что на стену лезть хочется, что я просто всем своим существом в тебе нуждаюсь.

Каждое утро я выхожу на улицу с желанием повстречать твой взгляд в толпе. С желанием увидеть, что я тебе действительно нужна. Только вот пока я этих глаз не вижу, к сожалению.

Есть люди одинаковые. Есть точь в точь такие же, как и я. Но вот только это совершенно не то. Это не я. Я себя не вижу в жизни этих людей. Я могу быть такой, как нужно. Играть роль. И умею делать это довольно убедительно. Мне верят. Но мне надоело. Я хочу просто жить. Быть собой. Знать, что рядом со мной тот человек, для которого я не являюсь обузой, для которого я неотъемлемая частичка жизни.
Но бывает ли так? Как можно выжить не играя? Оставаться собой.
Остаётся только одно сыграть главную роль на этом этапе жизни. Финальную. Завершающую. Купить билет на поезд или самолёт. И исчезнуть из этих декораций. Есть ещё выход – найти нового декоратора, который полностью изменит занавес, подсветку, расставит акценты и разрешит играть неповторимую собственную роль, в которой не будет места выдумкам, пустым словам, пустым взглядам. Всё сразу станет символичным и значимым. И захочется не только создать мир. Захочется этот мир наполнить чувством, жизнью, теплом, светом, правдой.
Бывают ли сказки? Или для того, чтоб они были, нужно верить в собственные фантазии, заражая мир собственным безумием своей виртуальной реальности? Неизвестно. Люди живут, как умеют. А умеют они ничего не менять. Потому кто-то ищет ответы на вопросы внутри себя, кто-то ловит взгляды прохожих. А всё для того, чтоб повстречать человека, который даст силу, желание и вдохновение жить дальше.
16.05.2011

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 20:24:34
Переглядів сторінки твору 2974
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.183 / 5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.548 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2012.02.05 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-06-01 14:51:44 ]
якщо тіло - бездыханноё, то звідки надежда в очах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бєляєва (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-01 21:03:12 ]
мені здається, коли тіло відчуває себе неживим чимось, то можна і так висловитися... проте, для усіх оточуючих воно живе... дихає, пересувається, щось промовляють його очі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-06-02 12:21:54 ]
бездиханноё - не дихає, а що воно там відчуває, т о інше питання і мала б бути інакша лексика.
п.с. для мене важлива дуже матчасть.
п.п.с. дивовижний у нас білінгвізм. яка мова для тебе перша?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бєляєва (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-02 21:30:14 ]
на рівні. тато - росіянин, мама - українка.