Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.14
22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
2025.11.14
21:53
Самотній пожовклий листок
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
2025.11.14
12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
2025.11.14
12:55
Коли на біле кажуть чорне,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині кожного підряд
охоплює іспанський сором
за збочений електорат,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині кожного підряд
охоплює іспанський сором
за збочений електорат,
2025.11.14
12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
2025.11.14
12:19
Мій секс на відстані –
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
2025.11.14
12:09
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
2025.11.14
10:36
Дорога (цикл сонетів)
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
2025.11.14
08:28
За поповнення, за поновлення
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
2025.11.13
21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
2025.11.13
19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
2025.11.13
19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
2025.11.13
19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
2025.11.13
18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
2025.11.13
13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
2025.11.13
08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Бєляєва (1989) /
Проза
Б.К.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Б.К.
Интересно, какой я останусь в памяти. Ты говорил, что запомнишь только хорошее. Понятия о хорошем, правда, у нас разные. Ты запомнишь меня послушной, молчаливой, робкой. Но я такой никогда не была. К счастью. Ты никогда во мне не замечал раздвоения? Так вот всё то послушное и робкое исчезло. Исчезла наивность, доверчивость. Исчезла та я. То, что я могу тебе предложить сейчас, тебе не нравится. Ну и пускай! Зато таким людям проще выживать на этой планете. И я выживу. Я смогу…
Моя самая большая слабость в жизни был ты. Я готова была пожертвовать всем для тебя. Убить половину себя. Лишь бы ты был счастлив. Но ты мне показал, что тебе это неважно. Тебе это ненужно. Ты много раз мне это доказывал.
Боли нет. Нет упрёков. Нет нытья в сердечной мышце. Я бы сравнила это с параличем. Паралич самой живой частички моей сердечной мышцы. Она не двигается. И я не знаю, сможет ли. Мне уже не больно. Боли нет. Боль иссякла. Или лимит на неё моим существом исчерпан.
Ты научился упрекать. Никогда не замечала в тебе такого изумительного таланта к упрёкам. Ты превзошел все мои ожидания. Всю меня.
Не хочется просить прощения. Но и смысла в этом я не вижу, потому что все мои поступки были лишь рефлекторным ответом. Помнишь, я тебе говорила, что я взаимна во всём? Да. Я от самой себя не ожидал такой взаимности. Я просто сама себя удивила.
Пустота. Сердце не бъётся. Всё, что сейчас для меня стало важным, не требует сердцебиения. Да и тебе оно давно не нужно. Очень давно.
Знаешь, что я чаще вспоминаю? Как солнечные блики играли на твоём лице, когда ты меня будил. Такие короткие поцелуи. Такая нежность. Я не хочу верить, что это было в действительности! Потому что всё это нечестно по отношению к той нежности, к тебе и мне. Мне не жаль времени, чувств и эмоций. Я благодарна за всё. За каждый вздох и каждый поцелуй. За каждую секунду, которые отвело нам драгоценное время наших жизней.
Я не хочу, чтоб ты скучал. Потому что это всё очень больно. Так больно и невыносимо, что сердце перестаёт сокращаться.
Запомни меня улыбающейся.
Счастливой.
Запомни меня возбуждённой. С широко распахнутыми глазами, алыми щеками и разбросанными волосами по зелёным шёлковым простыням.
А хочешь, вычеркни из памяти! Только не вспоминай ссоры и слёзы. Недели молчания… Сцены ревности. Боль в глазах…
Ведь я была счастлива. И ты был счастлив. Запомни это. Потому что это было. И это было прекрасно. И ради этого стоит жит!
02.05.2011
Моя самая большая слабость в жизни был ты. Я готова была пожертвовать всем для тебя. Убить половину себя. Лишь бы ты был счастлив. Но ты мне показал, что тебе это неважно. Тебе это ненужно. Ты много раз мне это доказывал.
Боли нет. Нет упрёков. Нет нытья в сердечной мышце. Я бы сравнила это с параличем. Паралич самой живой частички моей сердечной мышцы. Она не двигается. И я не знаю, сможет ли. Мне уже не больно. Боли нет. Боль иссякла. Или лимит на неё моим существом исчерпан.
Ты научился упрекать. Никогда не замечала в тебе такого изумительного таланта к упрёкам. Ты превзошел все мои ожидания. Всю меня.
Не хочется просить прощения. Но и смысла в этом я не вижу, потому что все мои поступки были лишь рефлекторным ответом. Помнишь, я тебе говорила, что я взаимна во всём? Да. Я от самой себя не ожидал такой взаимности. Я просто сама себя удивила.
Пустота. Сердце не бъётся. Всё, что сейчас для меня стало важным, не требует сердцебиения. Да и тебе оно давно не нужно. Очень давно.
Знаешь, что я чаще вспоминаю? Как солнечные блики играли на твоём лице, когда ты меня будил. Такие короткие поцелуи. Такая нежность. Я не хочу верить, что это было в действительности! Потому что всё это нечестно по отношению к той нежности, к тебе и мне. Мне не жаль времени, чувств и эмоций. Я благодарна за всё. За каждый вздох и каждый поцелуй. За каждую секунду, которые отвело нам драгоценное время наших жизней.
Я не хочу, чтоб ты скучал. Потому что это всё очень больно. Так больно и невыносимо, что сердце перестаёт сокращаться.
Запомни меня улыбающейся.
Счастливой.
Запомни меня возбуждённой. С широко распахнутыми глазами, алыми щеками и разбросанными волосами по зелёным шёлковым простыням.
А хочешь, вычеркни из памяти! Только не вспоминай ссоры и слёзы. Недели молчания… Сцены ревности. Боль в глазах…
Ведь я была счастлива. И ты был счастлив. Запомни это. Потому что это было. И это было прекрасно. И ради этого стоит жит!
02.05.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
