Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Бєляєва (1989) /
Проза
Б.К.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Б.К.
Интересно, какой я останусь в памяти. Ты говорил, что запомнишь только хорошее. Понятия о хорошем, правда, у нас разные. Ты запомнишь меня послушной, молчаливой, робкой. Но я такой никогда не была. К счастью. Ты никогда во мне не замечал раздвоения? Так вот всё то послушное и робкое исчезло. Исчезла наивность, доверчивость. Исчезла та я. То, что я могу тебе предложить сейчас, тебе не нравится. Ну и пускай! Зато таким людям проще выживать на этой планете. И я выживу. Я смогу…
Моя самая большая слабость в жизни был ты. Я готова была пожертвовать всем для тебя. Убить половину себя. Лишь бы ты был счастлив. Но ты мне показал, что тебе это неважно. Тебе это ненужно. Ты много раз мне это доказывал.
Боли нет. Нет упрёков. Нет нытья в сердечной мышце. Я бы сравнила это с параличем. Паралич самой живой частички моей сердечной мышцы. Она не двигается. И я не знаю, сможет ли. Мне уже не больно. Боли нет. Боль иссякла. Или лимит на неё моим существом исчерпан.
Ты научился упрекать. Никогда не замечала в тебе такого изумительного таланта к упрёкам. Ты превзошел все мои ожидания. Всю меня.
Не хочется просить прощения. Но и смысла в этом я не вижу, потому что все мои поступки были лишь рефлекторным ответом. Помнишь, я тебе говорила, что я взаимна во всём? Да. Я от самой себя не ожидал такой взаимности. Я просто сама себя удивила.
Пустота. Сердце не бъётся. Всё, что сейчас для меня стало важным, не требует сердцебиения. Да и тебе оно давно не нужно. Очень давно.
Знаешь, что я чаще вспоминаю? Как солнечные блики играли на твоём лице, когда ты меня будил. Такие короткие поцелуи. Такая нежность. Я не хочу верить, что это было в действительности! Потому что всё это нечестно по отношению к той нежности, к тебе и мне. Мне не жаль времени, чувств и эмоций. Я благодарна за всё. За каждый вздох и каждый поцелуй. За каждую секунду, которые отвело нам драгоценное время наших жизней.
Я не хочу, чтоб ты скучал. Потому что это всё очень больно. Так больно и невыносимо, что сердце перестаёт сокращаться.
Запомни меня улыбающейся.
Счастливой.
Запомни меня возбуждённой. С широко распахнутыми глазами, алыми щеками и разбросанными волосами по зелёным шёлковым простыням.
А хочешь, вычеркни из памяти! Только не вспоминай ссоры и слёзы. Недели молчания… Сцены ревности. Боль в глазах…
Ведь я была счастлива. И ты был счастлив. Запомни это. Потому что это было. И это было прекрасно. И ради этого стоит жит!
02.05.2011
Моя самая большая слабость в жизни был ты. Я готова была пожертвовать всем для тебя. Убить половину себя. Лишь бы ты был счастлив. Но ты мне показал, что тебе это неважно. Тебе это ненужно. Ты много раз мне это доказывал.
Боли нет. Нет упрёков. Нет нытья в сердечной мышце. Я бы сравнила это с параличем. Паралич самой живой частички моей сердечной мышцы. Она не двигается. И я не знаю, сможет ли. Мне уже не больно. Боли нет. Боль иссякла. Или лимит на неё моим существом исчерпан.
Ты научился упрекать. Никогда не замечала в тебе такого изумительного таланта к упрёкам. Ты превзошел все мои ожидания. Всю меня.
Не хочется просить прощения. Но и смысла в этом я не вижу, потому что все мои поступки были лишь рефлекторным ответом. Помнишь, я тебе говорила, что я взаимна во всём? Да. Я от самой себя не ожидал такой взаимности. Я просто сама себя удивила.
Пустота. Сердце не бъётся. Всё, что сейчас для меня стало важным, не требует сердцебиения. Да и тебе оно давно не нужно. Очень давно.
Знаешь, что я чаще вспоминаю? Как солнечные блики играли на твоём лице, когда ты меня будил. Такие короткие поцелуи. Такая нежность. Я не хочу верить, что это было в действительности! Потому что всё это нечестно по отношению к той нежности, к тебе и мне. Мне не жаль времени, чувств и эмоций. Я благодарна за всё. За каждый вздох и каждый поцелуй. За каждую секунду, которые отвело нам драгоценное время наших жизней.
Я не хочу, чтоб ты скучал. Потому что это всё очень больно. Так больно и невыносимо, что сердце перестаёт сокращаться.
Запомни меня улыбающейся.
Счастливой.
Запомни меня возбуждённой. С широко распахнутыми глазами, алыми щеками и разбросанными волосами по зелёным шёлковым простыням.
А хочешь, вычеркни из памяти! Только не вспоминай ссоры и слёзы. Недели молчания… Сцены ревности. Боль в глазах…
Ведь я была счастлива. И ты был счастлив. Запомни это. Потому что это было. И это было прекрасно. И ради этого стоит жит!
02.05.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
