ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.30
09:06
Літо, сонце і засмага не з тобою, а проти, якщо розповідаєш, який ти крутий мореход і що тобі дали ті зароблені валюти, які для тебе – ніщо, бо тобі потрібні лише моря з океанами – простір, вільний від будь-яких семафорів твого шляху.
Вусате обличчя стри
2026.06.30
07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
2026.06.30
00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
2026.06.29
17:04
Серпень згадаю я тільки у лютому,
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
2026.06.29
14:07
Розділ ІХ: ГРОЗОВІ ХМАРИ НАД ПАЛАЦОМ СІТЕ
Новина про зникнення Королеви-матері вибухнула в Парижі, мов удар грому серед ясного неба. Коли мисливці повернулися без Анни, а вартові Рауля де Крепі відкрито оголосили, що Королева-вдова перебуває під захис
2026.06.29
13:30
Поступово нас час затирає
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
2026.06.29
12:16
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.06.29
10:59
Гонить літо — суховій,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
2026.06.29
10:45
барабан розбився на синкопи
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
2026.06.29
07:20
Хоч співало далі про кохання
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
2026.06.28
22:22
десь отам, де твій альков
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
2026.06.28
21:11
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.06.28
20:40
Сосни в білому вбранні —
вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.
Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —
вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.
Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —
2026.06.28
15:32
Сновидіння — схлип свічада,
що сміялось у минулім.
Тягне нитку Аріадна
крізь печалі наші — чули,
як шепоче нитка-змійка,
шлях обмотуючи звитий?
Скільки снів — пробуджень стільки,
а з минулим все ж не квити
що сміялось у минулім.
Тягне нитку Аріадна
крізь печалі наші — чули,
як шепоче нитка-змійка,
шлях обмотуючи звитий?
Скільки снів — пробуджень стільки,
а з минулим все ж не квити
2026.06.28
15:23
Йшов чоловік по дорозі, уже притомився.
Бачить, річка попереду, там село видніє.
Тож у нього відпочити зродилась надія.
Прискорив він свої кроки, до річки спустився.
Через річку місток лежить, а вздовж річки верби.
Можна в вербах відпочити. За річку
Бачить, річка попереду, там село видніє.
Тож у нього відпочити зродилась надія.
Прискорив він свої кроки, до річки спустився.
Через річку місток лежить, а вздовж річки верби.
Можна в вербах відпочити. За річку
2026.06.28
15:21
Увімкніть Бетховена! "Місячну" сонату!
Серце смутком зморене, горем розіп'яте.
Посеред нещирості сірого туману
Ніжна ця мелодія стане талісманом.
Сил немає дихати, вірити, чекати...
Увімкніть Бетховена! "Місячну" сонату!
Кришталева музика - п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Серце смутком зморене, горем розіп'яте.
Посеред нещирості сірого туману
Ніжна ця мелодія стане талісманом.
Сил немає дихати, вірити, чекати...
Увімкніть Бетховена! "Місячну" сонату!
Кришталева музика - п
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Бєляєва (1989) /
Проза
Б.К.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Б.К.
Интересно, какой я останусь в памяти. Ты говорил, что запомнишь только хорошее. Понятия о хорошем, правда, у нас разные. Ты запомнишь меня послушной, молчаливой, робкой. Но я такой никогда не была. К счастью. Ты никогда во мне не замечал раздвоения? Так вот всё то послушное и робкое исчезло. Исчезла наивность, доверчивость. Исчезла та я. То, что я могу тебе предложить сейчас, тебе не нравится. Ну и пускай! Зато таким людям проще выживать на этой планете. И я выживу. Я смогу…
Моя самая большая слабость в жизни был ты. Я готова была пожертвовать всем для тебя. Убить половину себя. Лишь бы ты был счастлив. Но ты мне показал, что тебе это неважно. Тебе это ненужно. Ты много раз мне это доказывал.
Боли нет. Нет упрёков. Нет нытья в сердечной мышце. Я бы сравнила это с параличем. Паралич самой живой частички моей сердечной мышцы. Она не двигается. И я не знаю, сможет ли. Мне уже не больно. Боли нет. Боль иссякла. Или лимит на неё моим существом исчерпан.
Ты научился упрекать. Никогда не замечала в тебе такого изумительного таланта к упрёкам. Ты превзошел все мои ожидания. Всю меня.
Не хочется просить прощения. Но и смысла в этом я не вижу, потому что все мои поступки были лишь рефлекторным ответом. Помнишь, я тебе говорила, что я взаимна во всём? Да. Я от самой себя не ожидал такой взаимности. Я просто сама себя удивила.
Пустота. Сердце не бъётся. Всё, что сейчас для меня стало важным, не требует сердцебиения. Да и тебе оно давно не нужно. Очень давно.
Знаешь, что я чаще вспоминаю? Как солнечные блики играли на твоём лице, когда ты меня будил. Такие короткие поцелуи. Такая нежность. Я не хочу верить, что это было в действительности! Потому что всё это нечестно по отношению к той нежности, к тебе и мне. Мне не жаль времени, чувств и эмоций. Я благодарна за всё. За каждый вздох и каждый поцелуй. За каждую секунду, которые отвело нам драгоценное время наших жизней.
Я не хочу, чтоб ты скучал. Потому что это всё очень больно. Так больно и невыносимо, что сердце перестаёт сокращаться.
Запомни меня улыбающейся.
Счастливой.
Запомни меня возбуждённой. С широко распахнутыми глазами, алыми щеками и разбросанными волосами по зелёным шёлковым простыням.
А хочешь, вычеркни из памяти! Только не вспоминай ссоры и слёзы. Недели молчания… Сцены ревности. Боль в глазах…
Ведь я была счастлива. И ты был счастлив. Запомни это. Потому что это было. И это было прекрасно. И ради этого стоит жит!
02.05.2011
Моя самая большая слабость в жизни был ты. Я готова была пожертвовать всем для тебя. Убить половину себя. Лишь бы ты был счастлив. Но ты мне показал, что тебе это неважно. Тебе это ненужно. Ты много раз мне это доказывал.
Боли нет. Нет упрёков. Нет нытья в сердечной мышце. Я бы сравнила это с параличем. Паралич самой живой частички моей сердечной мышцы. Она не двигается. И я не знаю, сможет ли. Мне уже не больно. Боли нет. Боль иссякла. Или лимит на неё моим существом исчерпан.
Ты научился упрекать. Никогда не замечала в тебе такого изумительного таланта к упрёкам. Ты превзошел все мои ожидания. Всю меня.
Не хочется просить прощения. Но и смысла в этом я не вижу, потому что все мои поступки были лишь рефлекторным ответом. Помнишь, я тебе говорила, что я взаимна во всём? Да. Я от самой себя не ожидал такой взаимности. Я просто сама себя удивила.
Пустота. Сердце не бъётся. Всё, что сейчас для меня стало важным, не требует сердцебиения. Да и тебе оно давно не нужно. Очень давно.
Знаешь, что я чаще вспоминаю? Как солнечные блики играли на твоём лице, когда ты меня будил. Такие короткие поцелуи. Такая нежность. Я не хочу верить, что это было в действительности! Потому что всё это нечестно по отношению к той нежности, к тебе и мне. Мне не жаль времени, чувств и эмоций. Я благодарна за всё. За каждый вздох и каждый поцелуй. За каждую секунду, которые отвело нам драгоценное время наших жизней.
Я не хочу, чтоб ты скучал. Потому что это всё очень больно. Так больно и невыносимо, что сердце перестаёт сокращаться.
Запомни меня улыбающейся.
Счастливой.
Запомни меня возбуждённой. С широко распахнутыми глазами, алыми щеками и разбросанными волосами по зелёным шёлковым простыням.
А хочешь, вычеркни из памяти! Только не вспоминай ссоры и слёзы. Недели молчания… Сцены ревности. Боль в глазах…
Ведь я была счастлива. И ты был счастлив. Запомни это. Потому что это было. И это было прекрасно. И ради этого стоит жит!
02.05.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0832 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0832 seconds