ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.08.13 22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.

Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,

хома дідим
2026.08.13 18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?

Тетяна Левицька
2026.08.13 18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.

Євген Федчук
2026.08.13 15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с

Борис Костиря
2026.08.13 13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.

Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,

Ірина Вовк
2026.08.13 09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С

Віктор Кучерук
2026.08.13 06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26

Ольга Садкова
2026.08.12 22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.

Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.

хома дідим
2026.08.12 20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю

Борис Костиря
2026.08.12 13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.

Слушний час забарився, спізнився.

Вячеслав Руденко
2026.08.12 12:05
Серед листків обвислих,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,

Ірина Вовк
2026.08.12 10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най

С М
2026.08.12 09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти

Віктор Кучерук
2026.08.12 07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем

хома дідим
2026.08.11 19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Тот самый момент
Это был тот самый момент, когда ты хочешь знать все: зачатки, первооснову, все пестики и тычинки, конечное падение, строение атома, истерику каждого, равновесие каждого.
Она ехала домой в грязном автобусе. За окном – падшая весна, конец мая. Воздух наполнен ароматом цветущих абрикосов. Время, когда умирает молодость: красиво плавно ежегодно . Вы конечно может поспорить, что весна- не время для смерти, но только не для нее. Почему – то именно сейчас(и каждый год) ей хотелось рыдать, да так, чтобы воздух не мог поступать в легкие. Она провожала весну плача. Наверное потому, что уже давно не было достойных причин для истерики, а может потому, что невыносимо было отпускать эту красоту изначального, секунду зарождения, красоту точки отчета. Ведь именно в этой точке и есть вся правда.
Она ехала в грязном автобусе и думала, что хочет все человечество. Устроить бы Садом и Гоморру, чтобы видеть их всех обнаженными , ни с чем, без одежды , которая прикрывает тело, без гремучего стереотипного мышления, которое закрывает душу. Чтобы стояли они все голые ,без предисловий и лирических отступлений, и тонули в сладком котле неземного страшного тягучего удовольствия. Чтобы сказали они , чего они хотят на самом деле. И , главное, чтобы стали на свои места. И она вместе с ними.
Она ждала этой весны весь год: ждала зимой, осенью, летом, начиная от конца мая. Ждала, пока наконец весь этот антураж умрет, и думала, почему период смерти длится намного дольше, чем сама жизнь. И вот этот момент настал, только и он уже носил характер завершенности. Действие сделано, Антракт на три четверти жизни.
Она ненавидела конец мая. В контексте разрушения всего мира и ей хотелось стать частью этого конца, хотелось деструкции самой себя. Хотелось разврата, наркотических будней, беспорядочного секса. Она бы с удовольствием превратилась бы в шлюху базарную, в солиста очередной сезонной рок- группы, который ищет свое вдохновение в героине, в того, кем она никогда не была, и никогда не станет.
Весной обостряются чувства.
Ее раздражало то, что люди так равнодушно относятся к смерти природы. «Почему вы не видите , как она умирает? Она так сладко кричит, так могут кричать только влюбленные, погибающие ради друг друга, так можно кричать только , если ты умираешь ради красоты.» Чем природа и занималась. Она лениво погибала ради того, чтобы пара – тройка дураков написала о ней в своих «сюрреализмах», в своих бесконечных «я» в блокноте. А мы радуемся. Ну и правильно, ведь мы всегда радуемся: хорошо нам или плохо. У нас всегда найдется место для порванного баяна.
«Раздеть бы их всех и отделать , как следует! Отделать и мозг, и сердце, и то , что ниже. Так чтобы поняли, как это прекрасно – умирать ради удовольствия. Чтобы стали они людьми, а не подвидом чего-то или надвидом кого-то.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 22:23:20
Переглядів сторінки твору 1169
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній