ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.27 09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…

Світлана Пирогова
2025.10.27 08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.

Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,

Віктор Кучерук
2025.10.27 06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.

Ірина Білінська
2025.10.27 00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.

С М
2025.10.26 22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так

ей
циганко

на самоті усівшись біля вогнища

Борис Костиря
2025.10.26 21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.

Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,

Іван Потьомкін
2025.10.26 21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться (Що взяти з того, в кого не всі дома?), Зійшов Корній на гору край села І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує. «Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.- А де ж обіцяні хліб-сіль?» «Та ж хліб ми вже здал

Вячеслав Руденко
2025.10.26 18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо

Володимир Бойко
2025.10.26 17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.

А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,

Сергій СергійКо
2025.10.26 16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к

Ніна Виноградська
2025.10.26 15:27
Прадавнина з мого роду) 1 Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо

Євген Федчук
2025.10.26 15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не

Володимир Ляшкевич
2025.10.26 14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.

Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о

Тетяна Левицька
2025.10.26 06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.

«Тебе ж, — волала рідна мати, —

Віктор Кучерук
2025.10.26 05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.

Микола Дудар
2025.10.26 00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Тот самый момент
Это был тот самый момент, когда ты хочешь знать все: зачатки, первооснову, все пестики и тычинки, конечное падение, строение атома, истерику каждого, равновесие каждого.
Она ехала домой в грязном автобусе. За окном – падшая весна, конец мая. Воздух наполнен ароматом цветущих абрикосов. Время, когда умирает молодость: красиво плавно ежегодно . Вы конечно может поспорить, что весна- не время для смерти, но только не для нее. Почему – то именно сейчас(и каждый год) ей хотелось рыдать, да так, чтобы воздух не мог поступать в легкие. Она провожала весну плача. Наверное потому, что уже давно не было достойных причин для истерики, а может потому, что невыносимо было отпускать эту красоту изначального, секунду зарождения, красоту точки отчета. Ведь именно в этой точке и есть вся правда.
Она ехала в грязном автобусе и думала, что хочет все человечество. Устроить бы Садом и Гоморру, чтобы видеть их всех обнаженными , ни с чем, без одежды , которая прикрывает тело, без гремучего стереотипного мышления, которое закрывает душу. Чтобы стояли они все голые ,без предисловий и лирических отступлений, и тонули в сладком котле неземного страшного тягучего удовольствия. Чтобы сказали они , чего они хотят на самом деле. И , главное, чтобы стали на свои места. И она вместе с ними.
Она ждала этой весны весь год: ждала зимой, осенью, летом, начиная от конца мая. Ждала, пока наконец весь этот антураж умрет, и думала, почему период смерти длится намного дольше, чем сама жизнь. И вот этот момент настал, только и он уже носил характер завершенности. Действие сделано, Антракт на три четверти жизни.
Она ненавидела конец мая. В контексте разрушения всего мира и ей хотелось стать частью этого конца, хотелось деструкции самой себя. Хотелось разврата, наркотических будней, беспорядочного секса. Она бы с удовольствием превратилась бы в шлюху базарную, в солиста очередной сезонной рок- группы, который ищет свое вдохновение в героине, в того, кем она никогда не была, и никогда не станет.
Весной обостряются чувства.
Ее раздражало то, что люди так равнодушно относятся к смерти природы. «Почему вы не видите , как она умирает? Она так сладко кричит, так могут кричать только влюбленные, погибающие ради друг друга, так можно кричать только , если ты умираешь ради красоты.» Чем природа и занималась. Она лениво погибала ради того, чтобы пара – тройка дураков написала о ней в своих «сюрреализмах», в своих бесконечных «я» в блокноте. А мы радуемся. Ну и правильно, ведь мы всегда радуемся: хорошо нам или плохо. У нас всегда найдется место для порванного баяна.
«Раздеть бы их всех и отделать , как следует! Отделать и мозг, и сердце, и то , что ниже. Так чтобы поняли, как это прекрасно – умирать ради удовольствия. Чтобы стали они людьми, а не подвидом чего-то или надвидом кого-то.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 22:23:20
Переглядів сторінки твору 1100
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній