ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Единая Вселенная
Единая Вселенная. Единая для вас, для тебя, для меня. Для нас. Компоненты для теста, из которого мы все слеплены, давно уже не меняются, и не поменяется никогда. По крайней мере, до конца этой Вселенной. До конца тебя и меня.
Тесто довольно прагматично. Оно отожествляет любовь- морковь , вечность, абсолютное «ничто» , мать – прародительницу и прочую чепуху, но стремится к безликому сексу зверей, оправдывая себя своим началом, своим источником вдохновения. Это тесто тянется к небесам, не отрываясь от земли. Оно ищет небеса в ней, в недрах прокопанной – перекопанной землюшки . И называет эту проклятую землю небесами.
Единая Вселенная. Хоть что-то, что нас объединяет.
Если я умела бы рисовать , я бы написала портрет твоей жизни. Не уверена, что это был бы человек. Это было бы между «что-то» и « кто – то», где то на грани природы и тебя. Ты был бы частью погоды, ты жил бы в каждой капле дождя, ты несся бы по весенним водопадам , у тебя было бы тысячи глаз, в которых я искала тебя, у тебя бы было тысячи рук, теплых, крепких , привыкших к труду. Рук, которые я вылавливала в автобусах, в метро, на улицах, рыская глазами и впиваясь в прохожих. Рук, которые я создала сама по своему подобию.
Ты не имеешь никакого отношения к этому миру. У тебя нет рамок, нет залитых границ, нет определенного тембра, твои пальцы в жизни не брали сигарет (хотя сам ты соткан из пропахших сигаретным дымом пабов). Твой мозг не знает, что такое падение Берлинской стены, бенгальские тигры и революция в Тунисе. Ты «шаришь» в моде. Ты « не шаришь» в моде. Тебе нравится худощавость Одри Тотту, тебе не нравится она….Этого я не знаю. Но я ищу тебя.
Если бы у меня были краски и кисти, я нарисовала бы тебя. Я научилась бы рисовать. (на бумаге это же намного легче, чем в мозгу. ). Ты бы был противоречив и прост , как настоящий русский алкаш. Ты бы был ,и мне этого бы хватило. Видишь, как все просто.
Единственное, что меня радует- это то, что ты явно где-то и как-то. И это уже хоть какие-то координаты. И плевать мне, дышишь со мной ты одним воздухом, ездишь голой задницей на зебре или просишь денег в метрополитене. Это и козе понятно, ведь мы все живем на планете Земля. Возможно даже так , что мы никогда и не встретимся и я не увижу твои глаза мира моего. И это я уже просчитала. Не это главное. Главное – то что мне легче с твоим образом жить. Легче вставать каждое утро и идти не на плаху , а на кухню за кофе, в университет, на работу, в театр только для того, чтобы найти тебя. Ведь ты так прекрасен. Ты так прекрасен, чудак.
И , как последняя неудачница, я ищу тебя в других . У кого-то твоя радужка, у кого-то так же поднимаются уши при улыбке , кто-то морщит лоб так же , как ты. И мне это нравится. Это заставляет меня смотреть на других, задавать вопросы, исследовать их , а потом видеть странные сны. Самые прекрасные и потому не запоминающиеся сны.
Дайте мне краски или я себя уничтожу. Нет, правда, господа. Уничтожу к чертовой матери. Я устала видеть тебя нечетким серым очерком , черно- белой «мазаниной». Это же вульгарно и не культурно. Ты ведь такой красивый. Я хочу мяса и крови. Дайте мне хотя бы красок.
Ты существуешь где-то за полями моего ощущения, моего понимания этого мира. Я пишу тебя метафорами, чтобы очередные дуры и дураки нашли в тебе свои мечты. Ведь для того, чтобы объяснить мечту нужно не так много слов, они стандартны , как набор хромосом. И черт бы побрал все эти будущие Мальдивы, Парижи и Камчатки, если я так и не увижу тебя. Хотя бы краешек твоего аристократического носа. Ведь у тебя аристократический нос?
Я не хочу тебя узнавать. В теории. Я буду тебя узнавать. На практике. Но главное, это то, что тебе придется узнавать меня. Смотреть как раздуваются мои ноздри, когда я дышу, запоминать, сколько ложек сахара кладу в утренний, а сколько в дневной кофе, как крепко сжимаются мои веки, когда чихаю. Это будет чертовски интересное занятие.
Дай мне краски. Мне надоело кормить себя потоками сознания , обманывая толи мозг, толи сердце твоим присутствием в теории и отсутствием на практике. Этот мозг и это сердце – те еще штучки, и придет время, когда они все поймут, и мне некуда будет деться. А пока….я изливаю твой образ в себя, придумывая диалоги – монологи про себя. Порой ты мне даже отвечаешь.
Хочется верить , что ты также встречаешь приливы - отливы ,суетишься в немытом городе, плачешь на остановках и чуть-чуть думаешь обо мне. И спрашиваешь меня. И слушаешь. Господи, во истину, как важно для женщины быть услышанной. Если честно , мне бы хватило просто твоего желания спросить меня о чем –то. Хотя бы о погоде. Мне надоело спрашивать самой. Чертовски скучно слушать других, если они не интересуются тобой. Людей очень легко поймать, стоит им только позволить рассказать тебе что-то. И пошло – поехало. Они заводятся как бесконечный двигатель, и нет ни конца , ни начала их рассказам. Только дай людям слово, их уже не остановишь.
А мне нужны краски, желательно масляные, чтобы они своими рельефными буграми возвышались над бумагой, доказывая твое существование. А еще для того, чтобы смыть их могла только кровь. Ведь шедевры искусства может смыть только время и кровь. А ты не хуже ни Моны Лизы, ни собора Парижского Богоматери.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 22:28:18
Переглядів сторінки твору 1975
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Виктор Кордобин (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-30 00:20:49 ]
Доволі гарно і яскраво. Дещо суперечливо. Навряд чи варто було доточувати до такого конкретизованого образу і послідовного викладу ще й поняття Єдиного Всесвіту. Надто вузько. Але загалом гарно і проникливо=)