ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вадим Структура
2026.02.07

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Единая Вселенная
Единая Вселенная. Единая для вас, для тебя, для меня. Для нас. Компоненты для теста, из которого мы все слеплены, давно уже не меняются, и не поменяется никогда. По крайней мере, до конца этой Вселенной. До конца тебя и меня.
Тесто довольно прагматично. Оно отожествляет любовь- морковь , вечность, абсолютное «ничто» , мать – прародительницу и прочую чепуху, но стремится к безликому сексу зверей, оправдывая себя своим началом, своим источником вдохновения. Это тесто тянется к небесам, не отрываясь от земли. Оно ищет небеса в ней, в недрах прокопанной – перекопанной землюшки . И называет эту проклятую землю небесами.
Единая Вселенная. Хоть что-то, что нас объединяет.
Если я умела бы рисовать , я бы написала портрет твоей жизни. Не уверена, что это был бы человек. Это было бы между «что-то» и « кто – то», где то на грани природы и тебя. Ты был бы частью погоды, ты жил бы в каждой капле дождя, ты несся бы по весенним водопадам , у тебя было бы тысячи глаз, в которых я искала тебя, у тебя бы было тысячи рук, теплых, крепких , привыкших к труду. Рук, которые я вылавливала в автобусах, в метро, на улицах, рыская глазами и впиваясь в прохожих. Рук, которые я создала сама по своему подобию.
Ты не имеешь никакого отношения к этому миру. У тебя нет рамок, нет залитых границ, нет определенного тембра, твои пальцы в жизни не брали сигарет (хотя сам ты соткан из пропахших сигаретным дымом пабов). Твой мозг не знает, что такое падение Берлинской стены, бенгальские тигры и революция в Тунисе. Ты «шаришь» в моде. Ты « не шаришь» в моде. Тебе нравится худощавость Одри Тотту, тебе не нравится она….Этого я не знаю. Но я ищу тебя.
Если бы у меня были краски и кисти, я нарисовала бы тебя. Я научилась бы рисовать. (на бумаге это же намного легче, чем в мозгу. ). Ты бы был противоречив и прост , как настоящий русский алкаш. Ты бы был ,и мне этого бы хватило. Видишь, как все просто.
Единственное, что меня радует- это то, что ты явно где-то и как-то. И это уже хоть какие-то координаты. И плевать мне, дышишь со мной ты одним воздухом, ездишь голой задницей на зебре или просишь денег в метрополитене. Это и козе понятно, ведь мы все живем на планете Земля. Возможно даже так , что мы никогда и не встретимся и я не увижу твои глаза мира моего. И это я уже просчитала. Не это главное. Главное – то что мне легче с твоим образом жить. Легче вставать каждое утро и идти не на плаху , а на кухню за кофе, в университет, на работу, в театр только для того, чтобы найти тебя. Ведь ты так прекрасен. Ты так прекрасен, чудак.
И , как последняя неудачница, я ищу тебя в других . У кого-то твоя радужка, у кого-то так же поднимаются уши при улыбке , кто-то морщит лоб так же , как ты. И мне это нравится. Это заставляет меня смотреть на других, задавать вопросы, исследовать их , а потом видеть странные сны. Самые прекрасные и потому не запоминающиеся сны.
Дайте мне краски или я себя уничтожу. Нет, правда, господа. Уничтожу к чертовой матери. Я устала видеть тебя нечетким серым очерком , черно- белой «мазаниной». Это же вульгарно и не культурно. Ты ведь такой красивый. Я хочу мяса и крови. Дайте мне хотя бы красок.
Ты существуешь где-то за полями моего ощущения, моего понимания этого мира. Я пишу тебя метафорами, чтобы очередные дуры и дураки нашли в тебе свои мечты. Ведь для того, чтобы объяснить мечту нужно не так много слов, они стандартны , как набор хромосом. И черт бы побрал все эти будущие Мальдивы, Парижи и Камчатки, если я так и не увижу тебя. Хотя бы краешек твоего аристократического носа. Ведь у тебя аристократический нос?
Я не хочу тебя узнавать. В теории. Я буду тебя узнавать. На практике. Но главное, это то, что тебе придется узнавать меня. Смотреть как раздуваются мои ноздри, когда я дышу, запоминать, сколько ложек сахара кладу в утренний, а сколько в дневной кофе, как крепко сжимаются мои веки, когда чихаю. Это будет чертовски интересное занятие.
Дай мне краски. Мне надоело кормить себя потоками сознания , обманывая толи мозг, толи сердце твоим присутствием в теории и отсутствием на практике. Этот мозг и это сердце – те еще штучки, и придет время, когда они все поймут, и мне некуда будет деться. А пока….я изливаю твой образ в себя, придумывая диалоги – монологи про себя. Порой ты мне даже отвечаешь.
Хочется верить , что ты также встречаешь приливы - отливы ,суетишься в немытом городе, плачешь на остановках и чуть-чуть думаешь обо мне. И спрашиваешь меня. И слушаешь. Господи, во истину, как важно для женщины быть услышанной. Если честно , мне бы хватило просто твоего желания спросить меня о чем –то. Хотя бы о погоде. Мне надоело спрашивать самой. Чертовски скучно слушать других, если они не интересуются тобой. Людей очень легко поймать, стоит им только позволить рассказать тебе что-то. И пошло – поехало. Они заводятся как бесконечный двигатель, и нет ни конца , ни начала их рассказам. Только дай людям слово, их уже не остановишь.
А мне нужны краски, желательно масляные, чтобы они своими рельефными буграми возвышались над бумагой, доказывая твое существование. А еще для того, чтобы смыть их могла только кровь. Ведь шедевры искусства может смыть только время и кровь. А ты не хуже ни Моны Лизы, ни собора Парижского Богоматери.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 22:28:18
Переглядів сторінки твору 1879
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Виктор Кордобин (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-30 00:20:49 ]
Доволі гарно і яскраво. Дещо суперечливо. Навряд чи варто було доточувати до такого конкретизованого образу і послідовного викладу ще й поняття Єдиного Всесвіту. Надто вузько. Але загалом гарно і проникливо=)