ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Это сюрреализм, детка
Моя душа на береге, где количество песчинок превышает количество людей.
Там девочки с короткими стрижками без мини – бикини. Там все по-мужски и чертовски женственно. Там прохладное море и обнаженное купание. Там луна соревнуется с солнцем на право примы- балерины этого балета. Там атомы не распадаются на протоны, электроны и прочую ересь. Тебе понравится.
И именно там я встречу тебя. Ты будешь плеваться элегантностью стоя за мольбертом и рисуя какую-то розмазню. Я спрошу:
- Что же это?
А ты ответишь:
- Это Сюрреализм, детка.
Или:
-Кубизм, дурочка
Или вот так, растягивая гласные :
- Киса, вообще –то это импрессионизм.
А я скажу:
- А-а-а-а…
Только не будет это ни импрессионизмом, ни кубизмом, ни , тем более, сюрреализмом. Это будет полуночная писанина автора- неудачника, который половину своего времени тратит на алкоголь и поиск муз, а вторую половину- на поиск неведомых заумных слов в словаре. И я буду знать, чем отличается экспрессионизма от импрессионизма, в отличии от тебя, к стати. Только об этом т-с-с-с.
Потом ты заметишь мои замечательные ключицы и скажешь:
- Они стоят картины
И мы переспим прямо на твоем мольберте. Я только еще не придумала, стоя или лежа. И смешается все : ледники, озоновые дыры, мои волосы, ключицы то твои, то мои, картины непризнанных авторов, крики одиночек, морские штили, морские ночи, морские сны. Я предупреждаю: буду молчать. Слишком много было сказано в обычной жизни ,слишком мало сделано. Слишком много этих назойливых и тривиальных «слишком».
Хочу меры. Чтобы хоть раз в жизни было так, как нужно.
В один прекрасный момент с тебя сотрутся все признаки культурной революции. Но чище ты от этого не станешь. Природа сделает шаг и наконец-то обретет гармонию в тебе. Ты станешь похожим на Вавилон. Глазами зверя, моего, ласкового, нежного ты попытаешься сконцентрироваться. Только они тебя не послушают. Они ведь так хотят победы надо мной.

Ты «побоготворишь» меня, порассказываешь , какая я прекрасная, независимая, какие у меня поэтичные кудри и взгляд, что определенно ценнее цвета лака на ногтях .А я отлично сыграю роль таинственной незнакомки с красным зонтиком.
Но самое интересно вот что: ты не будешь знать ни миллилитр моей правды. Родной это мой цвет или нет, есть ли у меня на руках кровь или я чиста и девственна, люблю ли я запах паленой резины. И я не скажу, какой хреновый из тебя художник, и что все, что ты хорошо делаешь - это искать мои ключицы. Вот ,что замечательно.
Будут самые красивые слова, самые громкие крики и самые нужные неловкие паузы. Т полюбишь меня, как ту сотню – другую звездочек на небосклоне.
Сколько уже Их на твоем счету? Десятки ? Я надеюсь, что количество измеряется именно в них. Профессионал хренов. И все они наверное были такими же, как в первый раз. Незыблемыми, недоступными, единственными. Хотелось бы конечно сказать «последними», но ты не скромничаешь и поправляешь: « край-ни-ми». Девочки, девушки, женщины…Познал, изучил, занотировал, сдал роботу.
На то время, ты будешь уже безумцем. Одним из тех, кто потерял голову на поле битвы себя и никотина, себя и совести, себя и остатка человечества. Ты будешь больным художником, который приехал на берег моря , чтобы найти хоть немного себя.



Красота для тебя не бывает прозаичной и единичной. Она везде, она повсюду, и , дабы на погрязать в бытовой трясине, ты ищешь ее. В каждой женщине. В каждой женщине, будь она шлюха транзитная или королева Виктория. Ты углубляешься в них, слушаешь, гладишь, прижимаешь, и даришь альбом воспоминаний. Любовь- она ведь должна быть глобально всепоглощающей Любовь – она ведь так хороша для любого рассказа.
А когда ты выпьешь весь запас мартини, я уеду. Большой бумажный кораблик , плоский и высокий, с башенками счастливчиков, которые прекрасно провели время, отчалит с берега, на котором песчинок намного больше ,чем людей. Ты будешь попивать очередную бурду. Ты создашь в голове папку с ярлыком « Без названия». Ты возьмешь велосипед и уедешь далеко – далеко. Надолго – надолго. И встретишь какую-то прекрасную незнакомку в поле, достанешь мольберт, сделаешь пару мазков.
Она подойдет и спросит:
- Это импрессионизм?
Дома меня будут ждать тарелки, работа и аквариумные рыбки.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-18 22:11:30
Переглядів сторінки твору 1209
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній