ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.28 23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка

Іван Потьомкін
2026.09.28 21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Это сюрреализм, детка
Моя душа на береге, где количество песчинок превышает количество людей.
Там девочки с короткими стрижками без мини – бикини. Там все по-мужски и чертовски женственно. Там прохладное море и обнаженное купание. Там луна соревнуется с солнцем на право примы- балерины этого балета. Там атомы не распадаются на протоны, электроны и прочую ересь. Тебе понравится.
И именно там я встречу тебя. Ты будешь плеваться элегантностью стоя за мольбертом и рисуя какую-то розмазню. Я спрошу:
- Что же это?
А ты ответишь:
- Это Сюрреализм, детка.
Или:
-Кубизм, дурочка
Или вот так, растягивая гласные :
- Киса, вообще –то это импрессионизм.
А я скажу:
- А-а-а-а…
Только не будет это ни импрессионизмом, ни кубизмом, ни , тем более, сюрреализмом. Это будет полуночная писанина автора- неудачника, который половину своего времени тратит на алкоголь и поиск муз, а вторую половину- на поиск неведомых заумных слов в словаре. И я буду знать, чем отличается экспрессионизма от импрессионизма, в отличии от тебя, к стати. Только об этом т-с-с-с.
Потом ты заметишь мои замечательные ключицы и скажешь:
- Они стоят картины
И мы переспим прямо на твоем мольберте. Я только еще не придумала, стоя или лежа. И смешается все : ледники, озоновые дыры, мои волосы, ключицы то твои, то мои, картины непризнанных авторов, крики одиночек, морские штили, морские ночи, морские сны. Я предупреждаю: буду молчать. Слишком много было сказано в обычной жизни ,слишком мало сделано. Слишком много этих назойливых и тривиальных «слишком».
Хочу меры. Чтобы хоть раз в жизни было так, как нужно.
В один прекрасный момент с тебя сотрутся все признаки культурной революции. Но чище ты от этого не станешь. Природа сделает шаг и наконец-то обретет гармонию в тебе. Ты станешь похожим на Вавилон. Глазами зверя, моего, ласкового, нежного ты попытаешься сконцентрироваться. Только они тебя не послушают. Они ведь так хотят победы надо мной.

Ты «побоготворишь» меня, порассказываешь , какая я прекрасная, независимая, какие у меня поэтичные кудри и взгляд, что определенно ценнее цвета лака на ногтях .А я отлично сыграю роль таинственной незнакомки с красным зонтиком.
Но самое интересно вот что: ты не будешь знать ни миллилитр моей правды. Родной это мой цвет или нет, есть ли у меня на руках кровь или я чиста и девственна, люблю ли я запах паленой резины. И я не скажу, какой хреновый из тебя художник, и что все, что ты хорошо делаешь - это искать мои ключицы. Вот ,что замечательно.
Будут самые красивые слова, самые громкие крики и самые нужные неловкие паузы. Т полюбишь меня, как ту сотню – другую звездочек на небосклоне.
Сколько уже Их на твоем счету? Десятки ? Я надеюсь, что количество измеряется именно в них. Профессионал хренов. И все они наверное были такими же, как в первый раз. Незыблемыми, недоступными, единственными. Хотелось бы конечно сказать «последними», но ты не скромничаешь и поправляешь: « край-ни-ми». Девочки, девушки, женщины…Познал, изучил, занотировал, сдал роботу.
На то время, ты будешь уже безумцем. Одним из тех, кто потерял голову на поле битвы себя и никотина, себя и совести, себя и остатка человечества. Ты будешь больным художником, который приехал на берег моря , чтобы найти хоть немного себя.



Красота для тебя не бывает прозаичной и единичной. Она везде, она повсюду, и , дабы на погрязать в бытовой трясине, ты ищешь ее. В каждой женщине. В каждой женщине, будь она шлюха транзитная или королева Виктория. Ты углубляешься в них, слушаешь, гладишь, прижимаешь, и даришь альбом воспоминаний. Любовь- она ведь должна быть глобально всепоглощающей Любовь – она ведь так хороша для любого рассказа.
А когда ты выпьешь весь запас мартини, я уеду. Большой бумажный кораблик , плоский и высокий, с башенками счастливчиков, которые прекрасно провели время, отчалит с берега, на котором песчинок намного больше ,чем людей. Ты будешь попивать очередную бурду. Ты создашь в голове папку с ярлыком « Без названия». Ты возьмешь велосипед и уедешь далеко – далеко. Надолго – надолго. И встретишь какую-то прекрасную незнакомку в поле, достанешь мольберт, сделаешь пару мазков.
Она подойдет и спросит:
- Это импрессионизм?
Дома меня будут ждать тарелки, работа и аквариумные рыбки.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-18 22:11:30
Переглядів сторінки твору 1196
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній