ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Это сюрреализм, детка
Моя душа на береге, где количество песчинок превышает количество людей.
Там девочки с короткими стрижками без мини – бикини. Там все по-мужски и чертовски женственно. Там прохладное море и обнаженное купание. Там луна соревнуется с солнцем на право примы- балерины этого балета. Там атомы не распадаются на протоны, электроны и прочую ересь. Тебе понравится.
И именно там я встречу тебя. Ты будешь плеваться элегантностью стоя за мольбертом и рисуя какую-то розмазню. Я спрошу:
- Что же это?
А ты ответишь:
- Это Сюрреализм, детка.
Или:
-Кубизм, дурочка
Или вот так, растягивая гласные :
- Киса, вообще –то это импрессионизм.
А я скажу:
- А-а-а-а…
Только не будет это ни импрессионизмом, ни кубизмом, ни , тем более, сюрреализмом. Это будет полуночная писанина автора- неудачника, который половину своего времени тратит на алкоголь и поиск муз, а вторую половину- на поиск неведомых заумных слов в словаре. И я буду знать, чем отличается экспрессионизма от импрессионизма, в отличии от тебя, к стати. Только об этом т-с-с-с.
Потом ты заметишь мои замечательные ключицы и скажешь:
- Они стоят картины
И мы переспим прямо на твоем мольберте. Я только еще не придумала, стоя или лежа. И смешается все : ледники, озоновые дыры, мои волосы, ключицы то твои, то мои, картины непризнанных авторов, крики одиночек, морские штили, морские ночи, морские сны. Я предупреждаю: буду молчать. Слишком много было сказано в обычной жизни ,слишком мало сделано. Слишком много этих назойливых и тривиальных «слишком».
Хочу меры. Чтобы хоть раз в жизни было так, как нужно.
В один прекрасный момент с тебя сотрутся все признаки культурной революции. Но чище ты от этого не станешь. Природа сделает шаг и наконец-то обретет гармонию в тебе. Ты станешь похожим на Вавилон. Глазами зверя, моего, ласкового, нежного ты попытаешься сконцентрироваться. Только они тебя не послушают. Они ведь так хотят победы надо мной.

Ты «побоготворишь» меня, порассказываешь , какая я прекрасная, независимая, какие у меня поэтичные кудри и взгляд, что определенно ценнее цвета лака на ногтях .А я отлично сыграю роль таинственной незнакомки с красным зонтиком.
Но самое интересно вот что: ты не будешь знать ни миллилитр моей правды. Родной это мой цвет или нет, есть ли у меня на руках кровь или я чиста и девственна, люблю ли я запах паленой резины. И я не скажу, какой хреновый из тебя художник, и что все, что ты хорошо делаешь - это искать мои ключицы. Вот ,что замечательно.
Будут самые красивые слова, самые громкие крики и самые нужные неловкие паузы. Т полюбишь меня, как ту сотню – другую звездочек на небосклоне.
Сколько уже Их на твоем счету? Десятки ? Я надеюсь, что количество измеряется именно в них. Профессионал хренов. И все они наверное были такими же, как в первый раз. Незыблемыми, недоступными, единственными. Хотелось бы конечно сказать «последними», но ты не скромничаешь и поправляешь: « край-ни-ми». Девочки, девушки, женщины…Познал, изучил, занотировал, сдал роботу.
На то время, ты будешь уже безумцем. Одним из тех, кто потерял голову на поле битвы себя и никотина, себя и совести, себя и остатка человечества. Ты будешь больным художником, который приехал на берег моря , чтобы найти хоть немного себя.



Красота для тебя не бывает прозаичной и единичной. Она везде, она повсюду, и , дабы на погрязать в бытовой трясине, ты ищешь ее. В каждой женщине. В каждой женщине, будь она шлюха транзитная или королева Виктория. Ты углубляешься в них, слушаешь, гладишь, прижимаешь, и даришь альбом воспоминаний. Любовь- она ведь должна быть глобально всепоглощающей Любовь – она ведь так хороша для любого рассказа.
А когда ты выпьешь весь запас мартини, я уеду. Большой бумажный кораблик , плоский и высокий, с башенками счастливчиков, которые прекрасно провели время, отчалит с берега, на котором песчинок намного больше ,чем людей. Ты будешь попивать очередную бурду. Ты создашь в голове папку с ярлыком « Без названия». Ты возьмешь велосипед и уедешь далеко – далеко. Надолго – надолго. И встретишь какую-то прекрасную незнакомку в поле, достанешь мольберт, сделаешь пару мазков.
Она подойдет и спросит:
- Это импрессионизм?
Дома меня будут ждать тарелки, работа и аквариумные рыбки.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-18 22:11:30
Переглядів сторінки твору 1092
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній