ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вадим Структура
2026.02.07

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Катя Крабченко (1992) / Проза

 Это сюрреализм, детка
Моя душа на береге, где количество песчинок превышает количество людей.
Там девочки с короткими стрижками без мини – бикини. Там все по-мужски и чертовски женственно. Там прохладное море и обнаженное купание. Там луна соревнуется с солнцем на право примы- балерины этого балета. Там атомы не распадаются на протоны, электроны и прочую ересь. Тебе понравится.
И именно там я встречу тебя. Ты будешь плеваться элегантностью стоя за мольбертом и рисуя какую-то розмазню. Я спрошу:
- Что же это?
А ты ответишь:
- Это Сюрреализм, детка.
Или:
-Кубизм, дурочка
Или вот так, растягивая гласные :
- Киса, вообще –то это импрессионизм.
А я скажу:
- А-а-а-а…
Только не будет это ни импрессионизмом, ни кубизмом, ни , тем более, сюрреализмом. Это будет полуночная писанина автора- неудачника, который половину своего времени тратит на алкоголь и поиск муз, а вторую половину- на поиск неведомых заумных слов в словаре. И я буду знать, чем отличается экспрессионизма от импрессионизма, в отличии от тебя, к стати. Только об этом т-с-с-с.
Потом ты заметишь мои замечательные ключицы и скажешь:
- Они стоят картины
И мы переспим прямо на твоем мольберте. Я только еще не придумала, стоя или лежа. И смешается все : ледники, озоновые дыры, мои волосы, ключицы то твои, то мои, картины непризнанных авторов, крики одиночек, морские штили, морские ночи, морские сны. Я предупреждаю: буду молчать. Слишком много было сказано в обычной жизни ,слишком мало сделано. Слишком много этих назойливых и тривиальных «слишком».
Хочу меры. Чтобы хоть раз в жизни было так, как нужно.
В один прекрасный момент с тебя сотрутся все признаки культурной революции. Но чище ты от этого не станешь. Природа сделает шаг и наконец-то обретет гармонию в тебе. Ты станешь похожим на Вавилон. Глазами зверя, моего, ласкового, нежного ты попытаешься сконцентрироваться. Только они тебя не послушают. Они ведь так хотят победы надо мной.

Ты «побоготворишь» меня, порассказываешь , какая я прекрасная, независимая, какие у меня поэтичные кудри и взгляд, что определенно ценнее цвета лака на ногтях .А я отлично сыграю роль таинственной незнакомки с красным зонтиком.
Но самое интересно вот что: ты не будешь знать ни миллилитр моей правды. Родной это мой цвет или нет, есть ли у меня на руках кровь или я чиста и девственна, люблю ли я запах паленой резины. И я не скажу, какой хреновый из тебя художник, и что все, что ты хорошо делаешь - это искать мои ключицы. Вот ,что замечательно.
Будут самые красивые слова, самые громкие крики и самые нужные неловкие паузы. Т полюбишь меня, как ту сотню – другую звездочек на небосклоне.
Сколько уже Их на твоем счету? Десятки ? Я надеюсь, что количество измеряется именно в них. Профессионал хренов. И все они наверное были такими же, как в первый раз. Незыблемыми, недоступными, единственными. Хотелось бы конечно сказать «последними», но ты не скромничаешь и поправляешь: « край-ни-ми». Девочки, девушки, женщины…Познал, изучил, занотировал, сдал роботу.
На то время, ты будешь уже безумцем. Одним из тех, кто потерял голову на поле битвы себя и никотина, себя и совести, себя и остатка человечества. Ты будешь больным художником, который приехал на берег моря , чтобы найти хоть немного себя.



Красота для тебя не бывает прозаичной и единичной. Она везде, она повсюду, и , дабы на погрязать в бытовой трясине, ты ищешь ее. В каждой женщине. В каждой женщине, будь она шлюха транзитная или королева Виктория. Ты углубляешься в них, слушаешь, гладишь, прижимаешь, и даришь альбом воспоминаний. Любовь- она ведь должна быть глобально всепоглощающей Любовь – она ведь так хороша для любого рассказа.
А когда ты выпьешь весь запас мартини, я уеду. Большой бумажный кораблик , плоский и высокий, с башенками счастливчиков, которые прекрасно провели время, отчалит с берега, на котором песчинок намного больше ,чем людей. Ты будешь попивать очередную бурду. Ты создашь в голове папку с ярлыком « Без названия». Ты возьмешь велосипед и уедешь далеко – далеко. Надолго – надолго. И встретишь какую-то прекрасную незнакомку в поле, достанешь мольберт, сделаешь пару мазков.
Она подойдет и спросит:
- Это импрессионизм?
Дома меня будут ждать тарелки, работа и аквариумные рыбки.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-18 22:11:30
Переглядів сторінки твору 1156
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2011.05.18 22:12
Автор у цю хвилину відсутній