Прочитав я у Зігмунда Фрейда,
Що в коханні є вічна потреба,
Що ця сила – від пекла і неба
І становить життя чисту суть…
Чи то миле тобі, чи не миле,
Та це дуже потужна є сила!
Від колиски веде до могили
І цю силу «ЛІБІДО» зовуть.

ПРИСПІВ:

Ах, лібідо, лібідо,
Через тебе всі біди,
Бо і важко, і радісно жить…
Витрачаю я гроші
На дівчата хороші,
А мені все кортить і кортить!..
Прочитав я у Фрідріха Ніцше,
Щоб кохання та й було смачніше,
Як до жінки ідеш – ніс не вішай,
А з собою візьми батога,
Бо жінки – то цікаві створіння:
Люблять силу, і мають терпіння,
І кохать може цеє насіння
Одночасно і друга, й врага!

ПРИСПІВ.

Прочитав я у Вілі Шекспіра,
Що не мав до жінок він довіри,
Що орудують здавна всім миром
Лиш дві речі – це голод й любов…
А ще влучно сказав отой Віля,
Що «нікчемність» - жінкам усім ім’я,
Бо вони, таке капосне зілля,
Випивають у нас усю кров!..

ПРИСПІВ.

Прочитав я у Карлика Маркса,
Що хоть будь ти з Венери, чи з Марса,
Буть кацапом, хохлом, папуасом, -
Абись мав капітал в гаманці,
То жінки всі до тебе прилипнуть,
Як ті свині до браги в кориті,
І хоч будь ти аж двічі горбатий,
Й чорт горох молотив на лиці…

ПРИСІВ:

Ах, лібідо, лібідо,
Не страшні були б біди,
Щоб до нього іще й капітал!
Не лякаючись СНІДу,
Я б «злетів на орбіту» -
Всіх жінок тоді б перекохав!!!


1994р.