Патара Бачія
поезія «Невиправдані надії»

Чого ридаєш жалісно, Марійко,
На місці мокрому твої зелені очі?..
Ти не дитя, що плаче через двійку,
Бо ременя покуштувать не хоче.

-Ходили вчора ми до ресторану
(Ще нині б’є мене нервовий тік…)
Моїм Ян скористався п'яним станом!
-Що згвалтував?!!
-Та ні, падлюка... ВТІК!!!

07.06.2011

Пародія

Ти куди оце побіг, ледащо,
стій, кажу. Ти що, погано чув?
В ресторані годував гарячим,
напоїв, а про десерт забув.

Ледь догнала, вже ловив таксівку.
Добре, що вхопилася за ремінь.
Думав утекти, здурити дівку…
З ременем в руках я просто кремінь.

Не біда, що плаття від Рабана,
бо кросівки – бистрохідна пума.
Ой ти Яне, нерозумний Яне,
нащо сп"яну ти тікати здумав.

Вирішив, як п"яна, то недужа,
сачкувати хочеш, як з уроку?
Двійку як уліплю нижче пуза,
є ще порох, я ще та, нівроку.

Добре, що ходжу до фітнес-зали,
і тренуюсь в парку просто неба.
Ці кросівки завше виручали,
як догнати кавалера треба.

Трицепс недарма треную вперто,
правий хук у мене теж на славу.
Я ж просила, вже не раз, відверто,
не тікати далі, ніж послала.

То пусте, що з"їхала перука,
і відклеїлася трохи права вія,
Нерви зрушив ти мені, падлюко,
я тобі покажу "до повії".

Відпрацюй зіпсовану вечірку,
тут, негайно. Бо візьму нагайку,
пошматую спину на ганчірку,
і відчуєш кайф, і буде файно.

07.06.2011.