Звичайно, що в мене може бути багато неточностей, оскільки я тільки любитель поезії, власне, як тут і зазначила. Проте Ваші коментарі мені дійсно незрозумілі:
1) Згідна з Вами, що "підібрати слів" було б доречніше;
2) Чому не може? Тут вже як у кого з фантазією, і можна було б припустити метафору, чи що...;
3) Гартувати дух, звичайно. Думала, що із загального настрою вірша це мало би бути очевидно;
4) Це так, коли людина юна :);
5) А, власне, яке значення має масштаб цих сліз? Хотіла цим наголосити на тому, що матері знали чим жертвують, а точніше ким. І наврядчи б їхні рясні сльози на прощання додали якогось оптимістичного духу бійцям. Думаю, матері ридали, коли їхні сини цього не бачили. А у майбутньому, бо у стилістичному забарвленні вірша я бачу все саме так;
6) Думаю, у більшості вбитих героїв були наречені, або бодай мрії про них. А як можна не сказати втіх? Говорять словами, словосполученнями, реченнями, фразами... Але не втіхами;
7) Аргументуйте чому. Найпростіше сказати просто - невдала.

З повагою, Магдалена!