Сергей Есенин
поезія "ДЕВИЧНИК"

"Я надену красное монисто,
Сарафан запетлю синей рюшкой.
Позовите, девки, гармониста,
Попрощайтесь с ласковой подружкой.

Мой жених, угрюмый и ревнивый,
Не велит заглядывать на парней.
Буду петь я птахой сиротливой,
Вы ж пляшите дробней и угарней.

Как печальны девичьи потери,
Грустно жить оплаканной невесте.
Уведет жених меня за двери,
Будет спрашивать о девической чести.

Ах, подружки, стыдно и неловко:
Сердце робкое охватывает стужа.
Тяжело беседовать с золовкой,
Лучше жить несчастной, да без мужа."

контекст: http://maysterni.com/publication.php?id=62450

Пародія

Так калáта серце… На погоду?
Душ прийму, поніжуся у ванні.
Може, дійсно, ближча до народу
І зваблива буду в… сарафані?

Зацікавлю графа Монте-Крісто
Бáбциним моністом – буду фея!
Ех, дівчата, що там гармоніста –
Зааркáню нині я ді-джея!

Заглянýти треба ще в аптеку
(Фініш – може всяко… Діло звичне)
Перед тим, як йти на дискотеку –
Ще в “Продуктах” щось… енергетичне!

Специфічний кавалер сьогодні –
Може вдасться з ким побути в парі?
Очі в того он які… голодні,
Але швидше п’яні, чи в “угарі”.

Ті – в куточку згрупувались кучно,
Вже червоні – щось було до кави.
Оглядають – аж мені незручно,
І про честь їх зовсім не цікавить!

…Йде до мене! Ой! Звершúлось диво!
Щось кульгáє – хоч би не з протезом!
Хай би вже понуро і ревниво,
Але щоби щиро і тверезо!

3.07.2011