Це сталося одного передноворічного дня. Марійка, разом із мамою, зайшла до магазину, щоб придбати подарунки до Нового року. Доки мама розраховувалася за покупки, Марійка розглядала вітрину. Аж тут…погляд дівчинки зупинився на ляльці. Але яка то була лялька!!! Великі очі із довжелезними віями, рум’яне личко, маленькі червоні губки. А волосся! Справжнє диво! Довге, хвилясте, блискуче! Не те що короткі зачіски Марійчиних ляльок! Та найбільше вразила дівчинку розкішна, довга сукня! Що то була за сукня! Пишна, яскрава, прикрашена маленькими бантиками.
- Справжня принцеса! – подумала Марійка.
Дівчинка вже ходила до школи і вміла рахувати, тож вона придивилася до цінника, що висів поряд із незвичайною лялькою.
- О, ні! – видихнула із розпачем, - Мені ніколи не мати цієї красуні! Вона занадто дорого коштує!
Марійка похнюпилася, але нічого не сказала мамі.
Відтоді дівчинка кожного дня приходила до магазину і довго любувалася розкішною лялькою. Та одного дня вона не знайшла на полиці знайому красуню. Марійка зажурено вийшла на засніжену вулицю.
- Та чого ж це я?! – смикнула вона себе, - Адже тепер лялька не буде сумувати на полиці магазину! Нею будуть гратися. Її любитимуть.
Минули роки. Марійка стала дорослою. А одного чудового, новорічного ранку її маленька донечка знайшла під ялинкою розкішну ляльку, із довгим, хвилястим волоссям і великими очима.

Обробка оповідання від сайту "Відеопроект "З любов'ю до дітей"