- Панове, панове! Прошу тиші! – стукав по столу дерев’яним молотком Лісовий мер Зайченко, намагаючись утихомирити шановне товариство, - На порядку денному Лісовий бюджет!
- А що тут обговорювати?! – загарчав Вовкуленко, - У мене лапи чисті! Нічого не брав! Нічого не знаю! Мішок із бюджетною капустою на хвилинку біля дверей залишив, а коли повернувся, мішок зник! Он Ведмежатенка питайте! Він повинен був охороняти! Моя справа ,зібрати і доставити! – відчитався міністр податків, запихуючи подалі в кишеню капустяні листки.
- Що скажете, Ведмежатенко? – суворо звернувся мер до міністра охорони порядку.
- Тільки що, так відразу я! – буркнув Ведмежатенко, заштовхуючи барсетку із капустою під стіл.
- Я все чую! – дорікнув мер Зайченко, для вірності поворушивши довгими вухами, - А що це воно за звуки? – запитав мер, прислухаючись.
- Та то Кабаненко спить, - хихикнувши, сказала Лисавета Патрикіївна, - Його краще не будити, а то минулого разу розбудили, так він всі бюлетені зжував!
- Так я ж і кажу! – продовжив Ведмежатенко,не звертаючи уваги на хропіння за спиною, - Прийшов Вовкуленко, залишив мішок, а тут Лисавета Патрикіївна із відомістю! Каже, йди премію за охорону бюджетної капусти отримувати, бо у мене скоро обід, а потім всякі-різні справи, можеш не встигнути. Ну я і пішов, а біля мішка…
- Стоп! Яка така премія?! – здивовано запитав Зайченко, - Я ж іще нічого не підписував!
Лисавето Патрикіївно, що відбувається? Ви знову за своє? За моєю спиною подвійну бухгалтерію ведете?! На нову шубу де капусти взяли? Ось я до Вас доберуся!
- Ой, звіроньки! Та що ж це діється?! Останню шубку здирають! – залементувала, заламуючи лапи, рудохвоста бухгалтерка, - Та я ж для лісу стараюся! Все про лісових мешканців дбаю! Он Єнотенко відмиванням займається! Ціле озеро придбав! І йому нічого! А я, нещасна, в усьому винна!
- А до чого тут Єнотенко? – не зрозумів мер.
- Це ж хто тут на мене лапами вказує?! – закричав ображений Єнотенко, - Та кому Ви вірите?! На озеро я всі папери підписав! Усе законно! Он Бобровський знає!
- А до чого тут Бобровський? – вже почав заплутуватися Зайченко.
- Звичайно, Бобровський, знає! – піддакнула Лисавета Патрикіївна, показавши язика Єнотенку, - Нещодавно євро-ремонт на дачі зробив, а в бюджетному мішку дірка!
- Тааааак… - смикаючи себе за вухо, Зайченко звернувся до Бобровського, - За які-такі кошти зробили ремонт?!
- За чесні! За чесні! – заголосив Бобровський, від хвилювання догризаючи третій олівець, - Восени Вам ремонт робили, пам’ятаєте? І тітоньці Вашій, і бабусі, і…
- Ну добре, добре… - зупинив Бобровського Зайченко, - Зрозуміло. Це справи не стосується. Питання - де поділася бюджетна капуста?
- Так ото ж я й кажу, - обізвався Вовкуленко, - повернувся я, а мішка немає, а біля дверей Козлов стоїть, і папірець якийсь тримає. Знову,мабуть якісь пільги клянчити прийшов, біднота! Тьфу!
- Це він! Це він! Точно кажу! – закричала Лисавета Патрикіївна, перераховуючи капустяне листя у гаманці.
- Ну що ж, давайте голосувати! – сказав мер, - Хто за? Одноголосно. Ведмежатенко, Козлова затримати, капусту витрусити. Засідання закрито.