ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Вірші

 Пришло письмо. Видать, настало время...

И о главном... Не буду лукавить, но с последнего письма многое изменилось...

********************

Пришло письмо. Видать, настало время
Сказать «прощай», негромкое «прости»…
Мне ждать пришлось ответа три недели,
Собраться с духом, чтобы отпустить,

Подумать, поразмыслить, подытожить,
О главном – если в целом объяснять…
Ответ ждала… во снах опять тревожно,
Предчувствие – разлука – не сбежать…

Предчувствие, что все пройдет с годами,
И я кого-то снова полюблю,
Пока что занимаюсь оригами,
Журавликов, как в сказке той, леплю…

Но у меня гораздо все счастливей,
Я верю, все не зря, и ты любим,
Мне полюбить, признаюсь, хватит силы,
Пока не время…наблюдаю мир.

Считаю дни и создаю картины,
Вино и кофе, как и прежде, пью,
Мечтаю в отпуск – далеко и длинный,
Встречать и провожать свою зарю.

Опять веду беседы на досуге,
С собой, внутри, несмело, неспеша,
Волнуюсь даже, и подводят руки,
И грудь – чего-то - тяжело дышать.

Пройдет и это. Временные титры,
Раздастся эхом память о тебе,
Жизнь обманула, и притом нехитро,
Но ты ведь был, ведь не приснилось мне.

Да, буду помнить, звать не обещаю,
Тепло твое со мною – тонкий след.
И мысленно к тебе тянусь речами:
«Привет, далекий» - эхом мне - «привет!..»





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-07-20 16:58:44
Переглядів сторінки твору 2146
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.708 / 5.5  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 17:13:56 ]
Несомненно!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-20 17:44:22 ]
ото таке воно...кохання


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 17:18:41 ]
Журавликами, будь-ласка, не лякай. Невже долучилась до хібакусі? Коли встигла?
Гарний вірш.
Я навіть уявив, як його слухаю.
"Виступає відома поетеса Вітторіо Парфумович"! -
голосно оголошує імпресаріо.
Овації лунають щонайменше хвилину, дві...
Поки з оркестрової ями не донесеться бабабанний дріб як суворе попередженя фанам не казитись.

А потім виходиш ти.
Я чомусь уявляю у вечірній сукні рожевого кольору. Чорний поясок.
Зачіска - асиметрична. Тонкий макіяж - тобто вдало підібраний.
Починаються овації, але вже мої. Мене заспокоює контролер разом з пожежником.
Я не вгамовуюсь.
Мене виводять з зали.
Я чую твій голос, але вже здалеку.
Він бринить у мені.
Мене скручують, дубасять.
Я провалююсь у чорне. Воно без тебе саме таке.

З повагою і вигадкою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-20 17:36:39 ]
така собі засмучена поетка,
рожевий колір - то її улюблений,
не горда, не монашка й не німфетка,
читати вірш збирається...розгублена...

овації не вщухли, хтось там збуджено,
невидко хто, та ляскає в долоні...
можливо, що прийшов на виступ суджений,
можливо, хтось захоплений сторонній...

хвилюючись, вже близько до істерики,
виходить поетеса під софіти,
думки злетіли в залу, і лімерики
якісь здаля продовжують бриніти...

гіпноз? а мо то тільки телепатія?
поетка опановує емоції,
пожежників наряд - ба, справді братія,
виводили когось, чи, мо здалося їй.

поправила блондинка пасма в задумі,
вдихнула, почала вірші читати...
фанатам же схотілося порадити
емоції доцільно виявляти

щоб не були залучені пожежники,
міліції не визвали наряди,
уваги - так! любові - обережної)))
а то, бува, ще загримлять за грати


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-07-20 18:49:34 ]
О, Вита... Эти строки:
"Волнуюсь даже, и подводят руки,
И грудь – чего-то - тяжело дышать." - меня тоже волнуют. даже чересчур )