ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Інша поезія

 Это странное чувство...
Это странное чувство,
Когда обнимаешь …
Я теряюсь в пространстве и времени…
Верю в то, что не врешь,
И меня не обманешь…
Только вера, увы, моя временна…
На погоду не сетую,
Все случится, как думаю,
Только надо помедлить сценарии,
Мы напутали много, кругами напутали,
И забыли, как начали ранее…

Где же смысл?
Тот начальный смысл…
то ли дружба,
то ли общение?
Наша жизнь…
Нас смутила жизнь…
Потеряв высоту стремления…
Кто сказал, что пойдут дожди,
Облака все седыми тенями…
Невзначай разошлись пути…
И сошлись в неизвестном времени…

Эти странные звуки, дыхания в спину,
И пустые слова все по ветру…
Не желаю их слушать,
Но взглядом окину,
То, что было доселе дорого…
И как будто внутри
Поломалась и треснула,
Не зажглась, ну и пусть, «до свидания»
«Разошлись, не срослось» –
Режет слух, словно лезвием…
Помахала рукой на прощание…

А за стеклами жарко, и лето в разгаре,
Нам нечего сетовать-морщиться…
Видно, больно душе надоели скитания…
Все проходит, пройдет одиночество…
И в бокале застыло вино некрепленое,
И рисует нам отблески алые…
Мы с тобой молоды, и немного влюбленные,
Это радует, искренне радует…


Это странное чувство,
Когда обнимаешь …
Я теряюсь в пространстве и времени…
Верю в то, что не врешь,
И меня не обманешь…
я вручаюсь тебе на хранение…




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-07-08 16:52:25
Переглядів сторінки твору 1797
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.993 / 5.5  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-07-08 17:05:36 ]
Віто, привіт :) Рада бачити) Є питання: якою мовою ти думаєш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-07-08 21:14:20 ]
Меня восторгают твои поэзии. Я чувствую, что вплетаются в косичку некие впечатления, образы и чувства. И они - наши с тобой. Потому что пускай они не всеми из нас двоих разделимы, но понятны - и не потому что поверхностно-просты, а наоборот, глубоки и искренни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-13 13:47:25 ]
привіт, Юле, дивлячись на яку мову я налаштована, коли багато спілкуюсь російською, то й думаю російською, коли ж звучить рідна мова, то українською



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-13 13:52:23 ]
привет, Алексий, рада, что нашел время и для меня))) недавно встретила критику одного стиха, который мне очень понравился, читала его и парила, а потом бах! словно обухом по затылку - критика одного поэта (типа)

я была шокирована разбором образов по строкам и буквально, на то и есть поэзия, чтобы буквально не воспринимать смысл, смысл - он в чувствах-догадках-эмоциях... в общем, приподняться надо над стихом, вознестись...

видимо, это качество есть и у тебя, и у меня, раз вплетаются в косичку чувства и впечатления, образы и ассоциации

искренне благодарю за гости)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-07-13 14:16:14 ]
На перший погляд, це наче якісь вмовляння:
"обнімаєш - нє врьош - нє обманєш".
Але я можу помилятись, а це все - просто віршований епізод з ромашкою на зразок "любіш - нє любіш - к сєрцу пріжмьош - на * пошлєш".
Дуже гарна рима "трєснула - лєзвієм", "алиє - радуєт", але чи є смисл працювати над римами, якщо можна повідомити читачам про те, що вірш написано душею, а читати його треба серцем, а не очима.
А у такому випадку заключна частина - така ж самісінька, як і вступна, виглядає дуже і дуже поетичною, ліричною і такою, що до обривання невинної квітки не має ніякого відношення.
"обнімаєш - нє врьош - нє обманєш".
- - - -
*(видалено внутрішнім цензором)

З повагою,
Г.С.