Я, схоже, зовсім не читав прозу жодного із названих вами авторів, пане Михайле. Бралося в руки, горталося, але далі першої сторінки всерйоз не читав. Тому не можу бути абсолютно об'єктивним. Але ваш аналіз не викликав у мене жодного несприйняття.
Та й справді літературний процес (з того, що читалося) в Україні виглядає значно ширший, аніж про те деколи говорять окремі відомі автори.

Так, я теж лише потримав ту книгу в книгарні "Є", але не придбав. Напевно, варто все-таки ознайомитись, аби скласти й собі уявлення про ту літературну збірну. :) Цікаво, Михайле, а кого б Ви включили в збірну, хто, на Ваш погляд, найкраще репрезентує сучасну українську літературу?

Книжку купила, довго руки не доходили прочитати. Країм вуха чула про "зхріз сучасної літератури", збірну України, але далі довго не заглиблювалася. Поштовхов до прочитання стало слово-вирок "Фігня", котре винесла одна зі знайомих дівчаток, ровесниць доньки. Не зовсім остання ідіотка, подумалося, письменники всі сучасні, невже справді? Тоді й прочитала. І майже повністю згідна з паном Михайлом. От тільки трошки більше сподобалася "Біла дівчинка". Там хоч щось пробивало замислитись, коли ж та дівчинка повернеться знову і чи повернеться, чи встигне, бо до анонсованого кінця світу зовсім мало часу лишилося, а людство, виглядає, ані не думає змінюватись.
А після прочитаного залишилась легка образа, зокрема напана Андруховича, бо направду чекала більшого від збірної. Може, вони й можуть і "кутові пробивати", і "пасувати", і "штрафні влучати", але, мабуть, в інших "матчах". А цей, схоже, був "договірний,зданий". А щоб не впадати в фрустрацію від прочитаного, не дезорієнтовуватися, варто просто читати. Читати багато, читати різне, і класиків теж, і виробляти власний смак і власні орієнтири, а не сліпо довіряти авторитету інших. Бо не перевелися ще зозулі і півники, і в літературі теж, на жаль.

Чомусь завжди мала підозру, що з такою "збірною" Україні перемог не бачити...
Абсурдна ситуація аж до розпачу.
Зате я дуже рада, що є ще справжні критики, здатні відділити зерно від полови.

Пане Михайле, користуючись нагодою, хочу попросити Вас ознайомитися з моїм "відгуком пересічного читача" (на моїй сторінці) на "Записки..." Ліни Костенко. Дуже мені цікава Ваша думка. Дякую.

Дуже цікаво було прочитати ваш відгук! Мені цю книжку подарували навесні і враження від читання були дуже неоднозначні.

Досить цікаво, що книжка надрукована дуже великим шрифтом - його важко читати. В мене заклалася підозра, що вона розрахована на дуже юних читачів - ще допідліткового віку. Але, чесно кажучи, доньці я б її читати не радила - хай вже краще сидить над "Поттеріаною" і доростає до Дяченківських романів-фентезі.

І ще одна думка - про те, що Андрухович представив книжку як дзеркало сучасної української літератури - я думаю, що це жарт :), своєрідний "хід", щоб розворушити читача. Пригадую, як одного разу на зустрічі з молодими поетами він запропонував кожному створити власну антологію літератури 20-го століття - тобто самостійно вирішити, кого внести в "класики" свого часу, а кого-ні. Цікаве було завдання, – я думаю, це з того ж розряду.

Михайле, як завжди, із задоволенням прочитала рецензію. Згідна на всі 100%. Як не прикро, цей матч Україна програла. Ну, що ж, "які часи, такі й письменники" або "які письменники, такий й Декамерон" - кому що більше подобається.

До речі, за останній час одна з найкращих книг, яку я прочитала,- "Століття Якова" Володимира Лиса. З великою цікавістю ознайомилася б з Вашою рецензією на неї.

Не купувала цю книгу, хоча й тримала в руках. Тепер взагалі, мабуть, не куплю...
А от рецензія дуже гарна.

З повагою, Аля.

Чудова рецензія.

Михайле, зайшла, щоб подякувати. У мене знову таке відчуття (як і після Ваших рецензій), наче мені Хтось протер шкельця окулярів (і добре, і не дуже добре - бачиться значно чіткіше). Щодо цитат, Ви праві. Одну вкінці скоротила. А викинути якусь - шкода... Дуже дякую!