ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете -- з присмаком блюзу
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Мить
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Осіння звабо
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Доречно – про деякі речі
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 7)
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
* * *
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Ушкодження розуму (Pink Floyd)
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
* 212 *
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
У сквері
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Підкажи сонечку
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Шерех часу невагомих
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Інша поезія

 У вільному падінні
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-07-27 22:25:24
Переглядів сторінки твору 7680
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.325 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.828
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-27 22:39:50 ]
сила жінки у її слабкості, а в чому ж тоді слабкість?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-27 22:41:23 ]
о, ну ти так взяла і одним рядком переказала мій вірш... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-27 22:44:16 ]
ні, просто спитала.
самій цікаво)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-27 22:45:02 ]
а якщо серйозно, то я думаю, що у вмінні не тримати, не шкодувати і не боятися...
знаєш, що цікаво - я спочатку почала писати римований варіант вірша. він вийшов довгий і нудний. Тоді я кількома рядками написала ось це... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-27 22:50:34 ]
не боятися втатити?

мені здається - у цьому сила.(із власного досвіду. ніколи не вважала себе слабкою).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-27 22:58:50 ]
ну так, Оксанко, в плані самозбереження - справді сила. Але... ))) недавно про мандрівника писала... еххх... все життя в мандрах виходить.
Може, воно й добре.
просто у вірші трохи інший варіант втрати - спробувати втратити себе. Я довго думала над цим - така внутрішня тема пішла ))) ах, зараз на ніч купу дурниць напишу. Піду, мабуть, спати. Цьом. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-07-27 23:23:35 ]
О, а мені здавалось, Олю, що "бути собою" приносить більше щастя аніж слабкість...
І в мене є вірш про вільне падіння...

Вiльне падiння
--------------
Вільне падіння, а серденько - твердь,
неба склепіння на дні піднебіння,
словонароджую. Слово, як смерть -
з уст облітає вірності пір`ям.
Межі почутого - склеп для повір`я,
здогадом в`язнуть у кинутих тінях.
Тіней опалих набралося вщерть.
Груди налиті - під в`язами міх,
згустком підв`язаний - зашморг емоцій,
змінами вітер як біг - не добіг,
а зупинився - то стало колоти,
де калатало, тішилось "потім",
ніби тепло у сигарному коці.
Я відтепер став липкішим за сніг,
ватою з цукру - моє резюме.
Буду ліпити не бабу, а бабку -
звук палатальний повітря займе,
крила прозорі, теплоязичий
спалах вібрацій в темряві тиші.
І набігатиме в здогади крапка,
в межах почутого - легко і гладко,
вільне падіння - думок макраме.

15 Грудня 2008

(збірка "Дороговкази")

ЛЮ:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 00:26:49 ]
дякую за вірш, ЛЮ!
він трошки перегукується по смислу з римованим варіантом цього :)) напевне, треба буде все-таки доробити і опублікувати )

а про щастя... )) ми так трохи дивно влаштовані - у нас є дві потреби, які постійно конкурують, – потреба бути собою - це, напевне, відчути, що ти можеш і ніде себе не обманути, а друга - потреба відкритися іншій людині... можливо, це і є слабкість... ))) щось у мене друга потреба надто сильна )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-28 09:50:02 ]
Лю, гарно! Чомусь сльози в душі самі....від вільного падіння і зашморгу емоцій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 00:32:08 ]
ніколи не сумнівалась у вашому таланті)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 00:37:17 ]
уклін, Схимнице )
не знаю, що би було з талантом,
якби його в цьому монастирі вчасно не підтримали ))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 00:40:14 ]
дяка за пам"ять))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 12:04:45 ]
навряд чи колись забуду людину, чиї слова півроку висіли на моїй сторінці у колонці "про себе" ))) Дякую! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-28 09:53:01 ]
є дороги, які проходять навшпиньки,
є слова, які вимовляють пошепки.....
................
.............
.......

навчи мене бути слабкою! Ляшко, люблю тебе. Дуже сильно люблю! твій вірш такий близький моїй душі. а перші два рядочки - істина. бо все ж таки є такі дороги. а ще є і такі тоненькі-тоненькі, мов нерви й обриваються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-28 09:53:34 ]
оЙ, Оляшко! Букву хтось з’їв, вибач!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 11:13:12 ]
дякую, Маріанно! о, я дуже рада, що ти так сказала, бо ось написався цей вірш - а я бачу, що не можу пояснити його, навіть не можу сказати, про що він. Лиш читаю його і відчуваю - не збрехала... ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-28 14:26:57 ]
Прочитала уважно і вірші, і коментарі.
Згідна з ЛЮ, я б написала "навчи мене бути собою". Може тому, що я часто буваю слабкою, і так рідко по-справжньому собою, а може я і не знаю взагалі хто я і яка ...
Дякую, Олю, за вірш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 15:03:37 ]
пошуки себе - вони ж найцікавіші, правда, Женю?

ось вчора дочитала "Варана" Дяченків - історію про те, як хлопчику розповіли про Бродячу Іскру – вічного мандрівника, з яким зв'язана легенда - де він розведе вогонь, в тому будинку буде щастя, а де він змурує піч - там народиться чарівник. І той хлопчик все життя потратив у пошуках Бродячої Іскри. Аж потім, вже старим вернувся в одну хату, де колись змурував піч, і дізнався, що там народився чарівник... Тобто, поки він шукав Бродячу Іскру - ним якраз і був.

Дивна штука - життя... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 15:15:41 ]
Смішний момент - шукав все життя лише це? Та за такий час можна було що завгодно знайти... Схоже ходив він країною німих і незрячих, що ні пам'яті не мають, ні вчителів?..
Та я не читав, напевно все не так трагічно - з сюжетом і контекстом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 15:31:19 ]
ні, насправді роман дуже захопливий, після нього наче літати хочеться... просто не розкажеш про все кількома словами...

чому Варан все життя шукав? його доля звела з ровесником-чарівником, який розповів йому легенду про Іскру, а потім загинув... Вони обидва потратили життя на те, щоб розгадати, хто такі чарівники і навіщо вони приходять на світ – що нового вони сюди приносять... Тобто, загалом роман - про пошуки смислу життя.

Ну, і роман-фентезі Дяченків - просто супер, читається легко, на одному подиху - дуже рекомендую!