ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,

Тетяна Левицька
2026.03.26 21:15
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.

У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей

Артур Курдіновський
2026.03.26 17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!

Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,

Олена Побийголод
2026.03.26 16:48
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.

Артур Сіренко
2026.03.26 16:26
Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями

Євген Федчук
2026.03.26 14:16
Тут хтось зненацька видихнув: - Татари!
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп

Охмуд Песецький
2026.03.26 12:16
Себе ти бережеш і власні нерви,
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне -
Мовляв, тебе я більше не цікавлю.

Ні як амант, ні просто як товариш,
Чи навіть випадковий перехожий,
З яким і в бізнесі нічого не навариш,

Борис Костиря
2026.03.26 12:05
Як тяжко розуміти те,
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.

Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця

Іван Потьомкін
2026.03.26 11:32
Зродилася калина як тужлива пісня
В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як

Сергій Губерначук
2026.03.26 08:25
Зливаєш сотні тонн потів
у океан ударів серця!
Вміщаєш тисячі життів –
в одне, яке акторським зветься!

Опісля сцени, у думках,
стоїш над світом, як лелека,
бо кожен образ твій, мов птах,

Віктор Кучерук
2026.03.26 07:05
Серед ранкової краси
Різноманітної природи
Я - блиск сріблястої роси
І плавний подув прохолоди.
Я голос чистої води
І ніжний запах конюшини
Отут, куди тебе водив
Та заціловував невпинно.

Володимир Бойко
2026.03.26 00:46
Солодке життя починалося з медового місяця, а закінчилося цукровим діабетом. Де келих по вінця, там і море по коліна. Той, хто ледве ворушить кінцівками, навряд чи здатний на порухи душі. Там, де вхід безкоштовний, вихід проблемний. Словесний

Артур Курдіновський
2026.03.25 20:51
Римовано буяють квіти
І не чекають на антракт.
Поезією треба жити,
І з нею дихати у такт!

Давати їй святу присягу,
Коли планета вся - чужа!
Поезія - це не розвага!

Світлана Пирогова
2026.03.25 12:27
І п’є весна солодкий сік берези,
Милується красою сон-трави.
Розквітло небо синє у мережі —
А ти мій погляд поглядом лови.

Моя любов — мов сонячна окраса,
Не знає смутку, тіней і жалів,
Цвіте вона, як первоцвіти рясно —

Борис Костиря
2026.03.25 12:04
Так сон повільно, ніжно тане,
Як сніг у променях весни.
Мов первозданність океану,
Нахлинуть кольорові сни.

У сні, напевно, все можливо.
Там відбуваються дива.
Проллються, як щедротні зливи,

Віктор Кучерук
2026.03.25 05:33
Тиша стелиться в кімнаті,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Василь Пастернак
2025.08.04

Сонний Равлик
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Лахоцька / Інша поезія

 У вільному падінні




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-07-27 22:25:24
Переглядів сторінки твору 6624
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.325 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.828
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-27 22:39:50 ]
сила жінки у її слабкості, а в чому ж тоді слабкість?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-27 22:41:23 ]
о, ну ти так взяла і одним рядком переказала мій вірш... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-27 22:44:16 ]
ні, просто спитала.
самій цікаво)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-27 22:45:02 ]
а якщо серйозно, то я думаю, що у вмінні не тримати, не шкодувати і не боятися...
знаєш, що цікаво - я спочатку почала писати римований варіант вірша. він вийшов довгий і нудний. Тоді я кількома рядками написала ось це... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-27 22:50:34 ]
не боятися втатити?

мені здається - у цьому сила.(із власного досвіду. ніколи не вважала себе слабкою).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-27 22:58:50 ]
ну так, Оксанко, в плані самозбереження - справді сила. Але... ))) недавно про мандрівника писала... еххх... все життя в мандрах виходить.
Може, воно й добре.
просто у вірші трохи інший варіант втрати - спробувати втратити себе. Я довго думала над цим - така внутрішня тема пішла ))) ах, зараз на ніч купу дурниць напишу. Піду, мабуть, спати. Цьом. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-07-27 23:23:35 ]
О, а мені здавалось, Олю, що "бути собою" приносить більше щастя аніж слабкість...
І в мене є вірш про вільне падіння...

Вiльне падiння
--------------
Вільне падіння, а серденько - твердь,
неба склепіння на дні піднебіння,
словонароджую. Слово, як смерть -
з уст облітає вірності пір`ям.
Межі почутого - склеп для повір`я,
здогадом в`язнуть у кинутих тінях.
Тіней опалих набралося вщерть.
Груди налиті - під в`язами міх,
згустком підв`язаний - зашморг емоцій,
змінами вітер як біг - не добіг,
а зупинився - то стало колоти,
де калатало, тішилось "потім",
ніби тепло у сигарному коці.
Я відтепер став липкішим за сніг,
ватою з цукру - моє резюме.
Буду ліпити не бабу, а бабку -
звук палатальний повітря займе,
крила прозорі, теплоязичий
спалах вібрацій в темряві тиші.
І набігатиме в здогади крапка,
в межах почутого - легко і гладко,
вільне падіння - думок макраме.

15 Грудня 2008

(збірка "Дороговкази")

ЛЮ:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 00:26:49 ]
дякую за вірш, ЛЮ!
він трошки перегукується по смислу з римованим варіантом цього :)) напевне, треба буде все-таки доробити і опублікувати )

а про щастя... )) ми так трохи дивно влаштовані - у нас є дві потреби, які постійно конкурують, – потреба бути собою - це, напевне, відчути, що ти можеш і ніде себе не обманути, а друга - потреба відкритися іншій людині... можливо, це і є слабкість... ))) щось у мене друга потреба надто сильна )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-28 09:50:02 ]
Лю, гарно! Чомусь сльози в душі самі....від вільного падіння і зашморгу емоцій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 00:32:08 ]
ніколи не сумнівалась у вашому таланті)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 00:37:17 ]
уклін, Схимнице )
не знаю, що би було з талантом,
якби його в цьому монастирі вчасно не підтримали ))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 00:40:14 ]
дяка за пам"ять))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 12:04:45 ]
навряд чи колись забуду людину, чиї слова півроку висіли на моїй сторінці у колонці "про себе" ))) Дякую! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-28 09:53:01 ]
є дороги, які проходять навшпиньки,
є слова, які вимовляють пошепки.....
................
.............
.......

навчи мене бути слабкою! Ляшко, люблю тебе. Дуже сильно люблю! твій вірш такий близький моїй душі. а перші два рядочки - істина. бо все ж таки є такі дороги. а ще є і такі тоненькі-тоненькі, мов нерви й обриваються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-28 09:53:34 ]
оЙ, Оляшко! Букву хтось з’їв, вибач!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 11:13:12 ]
дякую, Маріанно! о, я дуже рада, що ти так сказала, бо ось написався цей вірш - а я бачу, що не можу пояснити його, навіть не можу сказати, про що він. Лиш читаю його і відчуваю - не збрехала... ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-28 14:26:57 ]
Прочитала уважно і вірші, і коментарі.
Згідна з ЛЮ, я б написала "навчи мене бути собою". Може тому, що я часто буваю слабкою, і так рідко по-справжньому собою, а може я і не знаю взагалі хто я і яка ...
Дякую, Олю, за вірш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 15:03:37 ]
пошуки себе - вони ж найцікавіші, правда, Женю?

ось вчора дочитала "Варана" Дяченків - історію про те, як хлопчику розповіли про Бродячу Іскру – вічного мандрівника, з яким зв'язана легенда - де він розведе вогонь, в тому будинку буде щастя, а де він змурує піч - там народиться чарівник. І той хлопчик все життя потратив у пошуках Бродячої Іскри. Аж потім, вже старим вернувся в одну хату, де колись змурував піч, і дізнався, що там народився чарівник... Тобто, поки він шукав Бродячу Іскру - ним якраз і був.

Дивна штука - життя... )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 15:15:41 ]
Смішний момент - шукав все життя лише це? Та за такий час можна було що завгодно знайти... Схоже ходив він країною німих і незрячих, що ні пам'яті не мають, ні вчителів?..
Та я не читав, напевно все не так трагічно - з сюжетом і контекстом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-07-28 15:31:19 ]
ні, насправді роман дуже захопливий, після нього наче літати хочеться... просто не розкажеш про все кількома словами...

чому Варан все життя шукав? його доля звела з ровесником-чарівником, який розповів йому легенду про Іскру, а потім загинув... Вони обидва потратили життя на те, щоб розгадати, хто такі чарівники і навіщо вони приходять на світ – що нового вони сюди приносять... Тобто, загалом роман - про пошуки смислу життя.

Ну, і роман-фентезі Дяченків - просто супер, читається легко, на одному подиху - дуже рекомендую!