Вечоріло. На гомінкій сільській вулиці вирувало життя. Після серпневого розпеченого трудового дня додому повертались хлібороби.
- Іване! Що скінчив молотити?
- Та що з того! Підвела погода цього року, ой, підвела. Намолотив курям на сміх.
- Одарко, а Роман ще в полі?
- Та в полі, а де ж!
- Не вгадали ми цього року, треба було буряк сіяти.
- І не кажи, буряк справді гарний, а ячмінь виляг та й дощі доконали.
- А Михась добре намолотив?
- Та де там, але він більше буряку посіяв. Та в нього і поля більше, він в Пилипців взяв паї в оренду.
- Маринко! Як Степан прибуде додому, хай передзвонить!
- Олю! А хлопці вже худобу з пасовиська пригнали?
- Наші вже, а з верхньої вулиці он женуть.
- Слухай, а ти свою дітвору з ким лишаєш?
- Та племінниця з міста приїхала, та й баба Олена приглядає.
- Діти! Ану додому! Вмиватися треба, а то від пилюки тільки очі і зуби біліють!
На вулицю ввірвався голосисте рохкання старенького ЮМЗ. Він зупинився
біля свіжопомальованого плоту. Через густий садок вимальовувалася середніх розмірів акуратний будинок. Сивочолий чоловік поквапливо виліз з ЮМЗа і поспішив на подвір"я.
- Орисю! Олег вже худобу пригнав?
- Пригнав, я вже й подоїла.
- Я помиюсь, переодінусь і трохи за компютер сяду.
- Поїв би спочатку, віддихнув. Ото викупив собі заняття! Віддихнути тобі не дасть.
- Поїм пізніше, ти вже вибач...Я тут вчора цікаву інформацію для себе побачив.
- Та за що -вибач? Цілий день в полі, я для тебе як краще хочу, щоби віддихнув по-людськи. Завтра ж знов на сонці смажитись невиспаним.
- Віддихну, зимою віддихну, Орисю.
- Михасю, я їсти тобі до хати принесу.
- Добре, люба, добре.
Михась нашвидко помився під старим горіхом, де за синьою пропіленовою плівкою ховався один з винаходів господаря - літній душ. Орися принесла чисту білизну і усміхнено підглянула як натруджений за день чоловік квапився помитись від поту і пилюки та чимскоріш сісти за компютер. Майстер він в неї на всі руки, усе вміє, усе знає! Он викупив те чудо, сам у всьому розібрався, вже й сина повчає, хоча то була синова ідея.
А з допомогою компютера він і трактор аж в сусідній області знайшов, і дешеві запчастини на його ремонт.
Михась зайшов до хати і зручно вмостився перед столиком з компютером, якого, разом з розкішним кріслом змайстрував минулої зими, коли на ті "акцесуари" грошей бракнуло.
Серце в Михася билося, як пташка в клітці. Вчора він натрапив на одному з поетичних сайтів на ось таку об"яву:

Шановний друже!
Якщо в тобі горить поетичний талант, а у крові бурлить шира любов до рідної землі - просимо підтримати пропозицію Літератутурної творчої спілки "ЕЛІТЕР" і продовжити традицію Клубу Поезії по святкуванню Дня Незалежності України.
Для цього пропонуємо створити патріотичний «Літературний Салют» із віршів, надіславши на електронну адресу Літературної творчої спілки «Елітер» (eliter@i.ua) свої вірші, присвячені Україні до 24 серпня 2011 року. Вірші будуть опубліковані на сайті www.eliter.org.ua а авторів Клубу Поезії запрошую відсвяткувати 20 річницю Незалежності України вже знайомим вам салютом поетичних феєрверків саме у день національного свята (перед назвою віршу великими буквами написати ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ)
За результатами «Салюту» буде видано альманах, умови публікації будуть узгоджені з кожним автором після формування альманаху.
Положення проекту «Свою Україну любіть…» викладено на сайті www.eliter.org.ua

Скривав Михась, навіть від Орисі, що в нього вже давно пробудився поетичний дар, що ще в юності читав не раз їй свої вірші, щоразу обманюючи, що не пам"ятає автора, а вона дивувалась і говорила:
- Наче про нас написано! От справжня поезія!
А зараз така можливість. Відкрив сайт "ELITER", переглянув членів Спілки. Діти! Але яку справу корисну творять! Чуть старші від Олега, а вже пишуть історію, історію України! Їм, як і самій Незалежності, ледве по двадцять виповнилось! Ровесники незалежності! І він підтримає цих дітей, обов"язково підтримає! А ВИ?