Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.22
21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
2026.04.22
16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
2026.04.22
15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
2026.04.22
14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом весняної дози.
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом весняної дози.
2026.04.22
07:45
Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
2026.04.22
05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
2026.04.21
22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Авшалом (Авесалом)
Ну що ж: я прощений нарешті батьком.
П’ять років не підпускав мене до себе,
Та змирився, мабуть, з тим,
Що мав я право відомстить Амнону
За наругу над сестрою.
Тамаро люба, як утримать сльози,
Коли ти бавишся з дітьми моїми?
Згвалтована і вигнана, мов кішка,
Ти розідрала царський одяг свій
На знак жалоби і довічну одинокість.
Попелом покрила золотаві свої коси
І стала сивою нараз.
Батько простив мене. А я йому – нізащо.
Не осудив же він, як слід, гвалтівника.
Не покарав його належне...
Сам по вуха в блуді:..
Узяв собі його дружину Урі Хетійця,
А бідолаху послав на вірну смерть.
Бат-Шева тепер йому найлюбша.
Хто віда, може, вже й корону призначив її сину?
Ні, я порушу те, що в імені вкарбовано моїм,-
Не мир і спокій матимеш од мене, батьку!
Знаю, що люд ізраїльський любить мене не згірш.
Сьогодні за красу, а завтра й за розважність.
Переконаю, що вже засидівся на троні батько.
Насвітанку стану біля воріт і кожного,
Хто йтиме до царя на суд, підозву до себе,
Розпитаю, відкіль він і якого роду,
Що за причина змусила трудити ноги до Єрусалиму.
«Слова твої і гарні й справедливі,- скажу я,-
Та нікому ж, крім мене, вислухати їх».
А на прощання, як схилиться в поклоні,
Простягну йому я руку, і пригорну, і поцілую,
І тихо прокажу: «Невдовзі настануть зміни».
***
Так Авшалом вкрадавсь в серця ізраїльтян.
Десятки тисяч готові були назвать його царем.
Відчувши силу, він одпросивсь в Давида
Піти в Хеврон, аби подякувати Богу,
Що з миром повернувсь в Єрусалим.
«Йди, синку, і повертайся з Богом!»-
Благословив Давид і поцілував у лоб.
Не відав батько, що ворога свого благословив.
Уже розбіглися гінці по всій країні,
Аби рознести: «Тільки-но злинуть звуки шофару,
Знайте: царем став у Хевроні Авшалом!»
***
Не всі повірили, та все ж злякавсь Давид
І з військом залиша Єрусалим.
Потік Кидрон позаду, на Гору Олив босоніж сходить.
Все військо плаче із царем перед Ковчегом Заповіту...
А як перетинали Бахурім, вибіг якийсь там Шімі,
Що з роду покійного царя Шаула,
І кидає каміння в військо, і проклина Давида:
«Зникай, зникай відсіль негайно, вбивця і мерзотник!
Господь нарешті відомстить тобі за кров Шаула
І царство передасть в надійні руки Авшалома!»
Тих, хто готовий зняти голову негіднику,
Аби йому заціпило навіки,
Спиня Давид словами болю і печалі:
«Не чіпайте хлопця! Мабуть, Господь так наказав.. .
Якщо вже син, що вийшов з надр моїх,
Шука душі моєї, то що ж казать про невігласа.
Хай Бог почує і побачить моє приниження...
Може, воздасть добром за оце-ось лихослів’я!»
***
І Бог почув помазанника свого.
У ліс Ефраїмовий Авшалома заманив.
І того дня ліс більше вояків згубив, ніж меч.
І лиш в одному Всевишній не пішов Давидові навстріч –
Будь-що уберегти від смерті сина.
Чуприною своєю золотою, що вабила увесь Ізраїль,
Авшалом за віти теребинту зачепивсь
І був прохромлений стрілою в серце.
***
І застогнав, затрясся в горі цар,
І плакав-плакав довго й неодзовно батько:
«Синочку, синку мій, невтішна моя втрато!
Краще б я помер, ніж ти! О, горе моє, горе!..»
І хтозна, скільки б цар отак ще б горював,
Та ось прийшов Йоав , воєначальник,
Зі словами, яких Давидові не довелось чувати:
«Соромиш, царю, слуг своїх сьогодні ти.
Ми ж кров’ю рятували тебе й твою родину.
Та бачу: ти б ладен покійниками всіх нас бачить,
Аби живим постав цієї миті Авшалом перед тобою.
Це б ти вважав за справедливість...
Але прошу тебе забуть про горе
І хочеш чи не хочеш вийди до народу.
Він мусить бачити і знати: є в нього цар,
Якого зрушить з трону під силу тільки Богу!»
І встав Давид, і сів біля воріт.
І люд у співчутті ішов і йшов перед царем.
І знову став єдиною родиною Ізраїль.
***
В долині Йосафатовій (тепер уже в Єрусалимі),
Під скелею ще й досі пам’ятник стоїть.
Кажуть, не сподіваючись на сина,
Його поставив Авшалом собі.
------
Авесалом, як і решта біблійних імен, запозичених з грецької мови, не передає змісту, закладеного в івриті. Авшалом -батько-мир.
Тамар - Фамар.
Бат-Шева - Вірсавія.
Йоав був, власне, вбивцею Авшалома, порушивши таким чином прохання царя зберегти будь-що життя синові.За цим стояла насамперед власна пімста бунтівникові, за наказом якого слуги підпалили його ділянку з ячменем.- Див.Друга книга Самуїлова, 14:29-32.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Авшалом (Авесалом)
Ну що ж: я прощений нарешті батьком.
П’ять років не підпускав мене до себе,
Та змирився, мабуть, з тим,
Що мав я право відомстить Амнону
За наругу над сестрою.
Тамаро люба, як утримать сльози,
Коли ти бавишся з дітьми моїми?
Згвалтована і вигнана, мов кішка,
Ти розідрала царський одяг свій
На знак жалоби і довічну одинокість.
Попелом покрила золотаві свої коси
І стала сивою нараз.
Батько простив мене. А я йому – нізащо.
Не осудив же він, як слід, гвалтівника.
Не покарав його належне...
Сам по вуха в блуді:..
Узяв собі його дружину Урі Хетійця,
А бідолаху послав на вірну смерть.
Бат-Шева тепер йому найлюбша.
Хто віда, може, вже й корону призначив її сину?
Ні, я порушу те, що в імені вкарбовано моїм,-
Не мир і спокій матимеш од мене, батьку!
Знаю, що люд ізраїльський любить мене не згірш.
Сьогодні за красу, а завтра й за розважність.
Переконаю, що вже засидівся на троні батько.
Насвітанку стану біля воріт і кожного,
Хто йтиме до царя на суд, підозву до себе,
Розпитаю, відкіль він і якого роду,
Що за причина змусила трудити ноги до Єрусалиму.
«Слова твої і гарні й справедливі,- скажу я,-
Та нікому ж, крім мене, вислухати їх».
А на прощання, як схилиться в поклоні,
Простягну йому я руку, і пригорну, і поцілую,
І тихо прокажу: «Невдовзі настануть зміни».
***
Так Авшалом вкрадавсь в серця ізраїльтян.
Десятки тисяч готові були назвать його царем.
Відчувши силу, він одпросивсь в Давида
Піти в Хеврон, аби подякувати Богу,
Що з миром повернувсь в Єрусалим.
«Йди, синку, і повертайся з Богом!»-
Благословив Давид і поцілував у лоб.
Не відав батько, що ворога свого благословив.
Уже розбіглися гінці по всій країні,
Аби рознести: «Тільки-но злинуть звуки шофару,
Знайте: царем став у Хевроні Авшалом!»
***
Не всі повірили, та все ж злякавсь Давид
І з військом залиша Єрусалим.
Потік Кидрон позаду, на Гору Олив босоніж сходить.
Все військо плаче із царем перед Ковчегом Заповіту...
А як перетинали Бахурім, вибіг якийсь там Шімі,
Що з роду покійного царя Шаула,
І кидає каміння в військо, і проклина Давида:
«Зникай, зникай відсіль негайно, вбивця і мерзотник!
Господь нарешті відомстить тобі за кров Шаула
І царство передасть в надійні руки Авшалома!»
Тих, хто готовий зняти голову негіднику,
Аби йому заціпило навіки,
Спиня Давид словами болю і печалі:
«Не чіпайте хлопця! Мабуть, Господь так наказав.. .
Якщо вже син, що вийшов з надр моїх,
Шука душі моєї, то що ж казать про невігласа.
Хай Бог почує і побачить моє приниження...
Може, воздасть добром за оце-ось лихослів’я!»
***
І Бог почув помазанника свого.
У ліс Ефраїмовий Авшалома заманив.
І того дня ліс більше вояків згубив, ніж меч.
І лиш в одному Всевишній не пішов Давидові навстріч –
Будь-що уберегти від смерті сина.
Чуприною своєю золотою, що вабила увесь Ізраїль,
Авшалом за віти теребинту зачепивсь
І був прохромлений стрілою в серце.
***
І застогнав, затрясся в горі цар,
І плакав-плакав довго й неодзовно батько:
«Синочку, синку мій, невтішна моя втрато!
Краще б я помер, ніж ти! О, горе моє, горе!..»
І хтозна, скільки б цар отак ще б горював,
Та ось прийшов Йоав , воєначальник,
Зі словами, яких Давидові не довелось чувати:
«Соромиш, царю, слуг своїх сьогодні ти.
Ми ж кров’ю рятували тебе й твою родину.
Та бачу: ти б ладен покійниками всіх нас бачить,
Аби живим постав цієї миті Авшалом перед тобою.
Це б ти вважав за справедливість...
Але прошу тебе забуть про горе
І хочеш чи не хочеш вийди до народу.
Він мусить бачити і знати: є в нього цар,
Якого зрушить з трону під силу тільки Богу!»
І встав Давид, і сів біля воріт.
І люд у співчутті ішов і йшов перед царем.
І знову став єдиною родиною Ізраїль.
***
В долині Йосафатовій (тепер уже в Єрусалимі),
Під скелею ще й досі пам’ятник стоїть.
Кажуть, не сподіваючись на сина,
Його поставив Авшалом собі.
------
Авесалом, як і решта біблійних імен, запозичених з грецької мови, не передає змісту, закладеного в івриті. Авшалом -батько-мир.
Тамар - Фамар.
Бат-Шева - Вірсавія.
Йоав був, власне, вбивцею Авшалома, порушивши таким чином прохання царя зберегти будь-що життя синові.За цим стояла насамперед власна пімста бунтівникові, за наказом якого слуги підпалили його ділянку з ячменем.- Див.Друга книга Самуїлова, 14:29-32.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
