ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Маріанна Челецька (1979) / Вірші

 ЛАБІРИНТИК ЗІ СЛОНОВОЇ КОСТІ

АРІАДНИНІ ВІРШІ

Вечірній іній

ти відчуваєш смак вина
а на вустах – пошерхлий іній
спекотно в тілі розливається нуга:
Кохання навіть вік не спинить!

Буває так раз в тисячу а чи мільйон років,
коли троянда віднайде свою планету
І ця планета вже віджитих днів
троянди паросток запалить диким цвітом
І у вогні згорить троянда ця дотла,
немов комети хвіст нестримний
Троянду пересадять в інший ґрунт –
Дарма
ти відчуваєш смак вина
мов полуниці ці твої уста
Шалено
розливається в тілах весна
уся
Любов
іще не звідана коханням

03.06.2010


ЦІЛЮЩИЙ ВЕЧІР

Вечір спекотно дихає в очі
розморені тіла пливуть у ніч
Дерева
одягнули вже
нічні сорочки
І позіхаючи
шукають Божий слід.
А він –
у кожнім дотиці,
у кожнім слові,
в розмові, що я к мед густа
в розмові, що наповнена пророслим зіллям
Якби він знав
як много значиться вона для нас –
ота розмова
мов спонтанна п’єса
і ролі в ній не зіграні іще
Якби він знав,
що значить кожне слово,
що значить дотик,
кожен погляд,
кожен слід, –
в цім вечорі тоді б він
не залишив нічого
тоді б пішов,
забравши із собою навіть тінь.
Тоді б залишив їх
лиш наодинці
лиш зі словом
забравши всі думки,
всі здогади
й мовчання,
спекотний вечір
і тіла з бажанням,
бальзам цілющий
з вечоровим медом
(я надто захопилась
так писать не треба!)
... про це мовчать
і цим не спокушають...
Та Він не винен, що створив Аглаю.

11.06.2010


РАЙ НАТХНЕННЯ


Я так давно (і часто!) не писала віршів –
Він щось зробив з моїм натхненням:
Він рай мені приніс у жменях
І наказав
про рай цей тільки снити...
хоч хвилю
хоч краплиночку
щоб довше
затримати цей голос
ці його слова
бо я забула вже
що значить свічкою горіти
у цій буденщині –
у сіризні сімейного життя

11.06.2010


Триптих «ДО АРІАДНИ»

***
Аріадно, як ти довго спала!!!
Він розбудив в тобі
Аглаю!..
З чар-глини він тебе ліпив,
мов Галатею, розбудив…
29.02

***
О Аріадно! Де ти була всю зиму!?
Допоки він шукав чар-глину…
Допоки він будив Аглаю,
Ти, Аріадно,
в лабіринті
Спала!

(Бо не було удома Мінотавра!)
8.03.12

***
Сьогодні відчайдушна Аріадна
здійснила подвиг:
зранку досхід сонця
з піни морської вийшла,
мов Богиня,
й розбудила море,
що народилося в цей день
з стихії Ночі…

… В цю ніч я мріяла, було, про те,
щоб опинитись поруч з ним
і розбудити його вперше як ніколи:
немов-дружина-незабаром-мати…
Цю роль не суджено, мабуть, зіграти
Тобі,
Волинська Навсікає,
що народилась
в іншім часі,
в іншім навіть краї…

О! Аріадно!
Як ти довго спала!!!
Ти з глини іншої
Не з тих небес,
з яких зійшла, було,

Аглая!..
9.03.12


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-01 20:20:10
Переглядів сторінки твору 1145
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.312 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.638 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.730
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.27 20:31
Автор у цю хвилину відсутній