Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.23
06:18
Через стишену дорогу
Неквапливо вечір брів
І стелив собі під ноги
Довгі тіні яворів.
Він топив у видноколі
Сонця схилене чоло, -
За собою вів із поля
Сірі сутінки в село.
Неквапливо вечір брів
І стелив собі під ноги
Довгі тіні яворів.
Він топив у видноколі
Сонця схилене чоло, -
За собою вів із поля
Сірі сутінки в село.
2026.04.22
21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
2026.04.22
16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
2026.04.22
15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
2026.04.22
14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.
2026.04.22
07:45
Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
2026.04.22
05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
2026.04.21
22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Критика | Аналітика
Цей брудний суд не над Юлею - а над всіма українськими жінками...
Не таємниця, що за традиційними, освяченими тисячоліттями поглядами - саме чоловіки несуть найвищу відповідальність за земні справи. Саме чоловіки мали би підтримувати Божий стан справ на землі. І жінки їм у цьому досконалі Помічниці. Жінки, через багатство дарованих їм талантів, займають собою більший обсяг Покликань, і тому, суто до матеріальних і цивілізаційних звершень прикладаються не напряму, а через інструмент "чоловіцтва".
Проблема в тому, що постійне знищення адекватного українського чоловіцтва привело до появи нинішніх, абсолютно безвідповідальних "чоловічих примар", якими дуже легко керувати злу. Можливо юне покоління українських чоловіків позбудеться цієї набутої духовної і душевної "дистрофії", а можливо й ні. Тож головною ціллю для зла, після фактичного знищення українського чоловіцтва, нині залишилися українські діти і жінки.
І цей, нинішній, судовий процес не проти конкретної Юлії, а проти української жінки в цілому. Проти українського жіноцтва, що посміло спробувати взятися за справи, які ганебно провалені "чоловіками".
Назавжди відбити в українських жінок бажання і можливість впливати на стан справ в Україні - ось головна ціль брудного судового процесу. Вже не одна потвора з "наших чоловіків" дозволила собі сказати, що місце жінки на кухні, не одна потвора туди і заховала своїх жінок. Не одна дурна потвора, вслід за злими сатанинськими устами, повторює "юлька - злодійка", "пішла в політику - отримуй по повній!"...
І ці мої слова не для чоловіків, бо їх фактично не залишилося в нас, як їх давно вже не залишилося і, наприклад, в Росії, але там і жінка давно забита в "патріархальні" рамки і немає вже майже жодної можливості впливати на ситуацію. Ці мої слова лише для чутливого і вимогливого українського жіноцтва.
Не вірте на слово нашим чоловікам, вірте тільки їхнім вчинкам - і вимагайте від них справжнього! І щодня! І в жодному випадку не опускайте рук, не відсторонюйтесь від відповідальності за країну. Нинішні чоловіки її просто знищать до кінця.
Ви єдині, хто ще може врятувати свою Подругу і Матір, і Сестру - Україну...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цей брудний суд не над Юлею - а над всіма українськими жінками...
Не таємниця, що за традиційними, освяченими тисячоліттями поглядами - саме чоловіки несуть найвищу відповідальність за земні справи. Саме чоловіки мали би підтримувати Божий стан справ на землі. І жінки їм у цьому досконалі Помічниці. Жінки, через багатство дарованих їм талантів, займають собою більший обсяг Покликань, і тому, суто до матеріальних і цивілізаційних звершень прикладаються не напряму, а через інструмент "чоловіцтва". Проблема в тому, що постійне знищення адекватного українського чоловіцтва привело до появи нинішніх, абсолютно безвідповідальних "чоловічих примар", якими дуже легко керувати злу. Можливо юне покоління українських чоловіків позбудеться цієї набутої духовної і душевної "дистрофії", а можливо й ні. Тож головною ціллю для зла, після фактичного знищення українського чоловіцтва, нині залишилися українські діти і жінки.
І цей, нинішній, судовий процес не проти конкретної Юлії, а проти української жінки в цілому. Проти українського жіноцтва, що посміло спробувати взятися за справи, які ганебно провалені "чоловіками".
Назавжди відбити в українських жінок бажання і можливість впливати на стан справ в Україні - ось головна ціль брудного судового процесу. Вже не одна потвора з "наших чоловіків" дозволила собі сказати, що місце жінки на кухні, не одна потвора туди і заховала своїх жінок. Не одна дурна потвора, вслід за злими сатанинськими устами, повторює "юлька - злодійка", "пішла в політику - отримуй по повній!"...
І ці мої слова не для чоловіків, бо їх фактично не залишилося в нас, як їх давно вже не залишилося і, наприклад, в Росії, але там і жінка давно забита в "патріархальні" рамки і немає вже майже жодної можливості впливати на ситуацію. Ці мої слова лише для чутливого і вимогливого українського жіноцтва.
Не вірте на слово нашим чоловікам, вірте тільки їхнім вчинкам - і вимагайте від них справжнього! І щодня! І в жодному випадку не опускайте рук, не відсторонюйтесь від відповідальності за країну. Нинішні чоловіки її просто знищать до кінця.
Ви єдині, хто ще може врятувати свою Подругу і Матір, і Сестру - Україну...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Творча зустріч "Разом" 1 жовтня о 15-00 в Пороховій вежі Львова!"
• Перейти на сторінку •
"Юрій Андрухович: Фірташ фінансує фестиваль, де я буду хедлайнером? Окей, хай покращує собі карму"
• Перейти на сторінку •
"Юрій Андрухович: Фірташ фінансує фестиваль, де я буду хедлайнером? Окей, хай покращує собі карму"
Про публікацію
