не знаю, Женю :) може, віщий...
мене останні дні так плющило і ковбасило, що я тепер тільки рада тим всім тихим світлам - от світяться собі і все)))

лист твій вже прочитала... напишу тобі довгу відповідь... )

все можливо... ))) хоча, мабуть, ні - то я всі свої відчуття часто бачу як картинки - ось такий теплий вечір, тиша, схимник... і багато світел - як світлячків... )))

то, певне, наші амазонські гени, Лілю )))
і, як ви, теж страшенно люблю усілякі маски, бали, півусмішки... )))

я теж не знаю, Сонце-Місяцю :(
мені несподівано прийшла ідея така в голову,
я сіла і записала.
мені чомусь здається, що коли приходить якась гарна ідея-картинка, то гріх її не записати. А потім час покаже, чого вона варта, – може просто піде на будматеріал до інших ідей, а може потім дошліфується )

а світлА - я звикла до цього слова, воно мені дуже органічне. В мене вдома так і казали - он у сусідів світяться світлА, чого ти позапалювала всі світлА... )

о значить - нове

так, то в мене був дуже тяжкий тиждень)
і, на щастя, зараз полегшало)

мені персонально до вподоби, Олю

і я мовчу,
в мовчанні більше слів,
ніж у словах,
промовлених навиліт... )))

Навиліт - серце помира.
А це - омана.
Гра?...

ні, просто дотик
дружньої руки,
рука без слів -
це і багато, й мало,
тут тільки тиша, рими і зірки,
і я - не на війні,
я - без забрала.
)))

дякую, пане Василю! я дуже хотіла зберегти і передати тепло цього образу. І цей монах... хм... мені навіть важко пояснити, хто це, таке враження, що це мій брат )))

По духу чи по крові?

не по крові - це точно, у мене в роду, здається, не було монахів )