ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.25
14:11
Мовчання огортає душу,
Туманом наповзає страх.
Я йти в сувору пущу мушу,
Мов бранець об семи вітрах.
Прозріння огортає пущу.
Пізнання спалах, як Мане.
Широке поле родить пустку,
Туманом наповзає страх.
Я йти в сувору пущу мушу,
Мов бранець об семи вітрах.
Прозріння огортає пущу.
Пізнання спалах, як Мане.
Широке поле родить пустку,
2026.04.25
13:47
Запрошую на свій канал на ютубі, підписуйтеся.
Майже 100 композицій.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенер
Майже 100 композицій.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенер
2026.04.25
12:03
До літ хоча би десь до сорока,
Допоки зріє мрія про безсмертя,
Нехай несе життя мого ріка
Крізь дамби, мілководдя й круговерті.
Не вирватись із русла кораблю,
Чи меншій з річкових посудин -
То спробу я таку хіба зроблю?
Допоки зріє мрія про безсмертя,
Нехай несе життя мого ріка
Крізь дамби, мілководдя й круговерті.
Не вирватись із русла кораблю,
Чи меншій з річкових посудин -
То спробу я таку хіба зроблю?
2026.04.25
12:03
За обрій сонце упало втомне.
Дрімала в тиші загусла ніч.
І стигло небо – тяжке й судомне,
звисали хмари з похилих пліч.
Рябіло море в сріблястих брижах,
і мов наяди з нічних глибин,
скакали тіні на скелях рижих
Дрімала в тиші загусла ніч.
І стигло небо – тяжке й судомне,
звисали хмари з похилих пліч.
Рябіло море в сріблястих брижах,
і мов наяди з нічних глибин,
скакали тіні на скелях рижих
2026.04.25
10:57
Лише ранком у ворожки
Золоті крадуть гриби ,
Лише гудзики і брошки
Тут готують до сівби,
Лише шерех чують бджоли
Про фізичну суть єства*,
Лише ковдри, лише змови
Золоті крадуть гриби ,
Лише гудзики і брошки
Тут готують до сівби,
Лише шерех чують бджоли
Про фізичну суть єства*,
Лише ковдри, лише змови
2026.04.25
10:35
А він тебе й мене любив, таку біленьку...
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?
Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?
Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?
Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?
Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.
2026.04.25
06:29
Багровою млою затьмарена далеч,
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
2026.04.25
05:11
не казка і не зовсім каско
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса
2026.04.24
16:40
з добрим днем
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
2026.04.24
13:43
не продирався у достойники
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
2026.04.24
13:03
Листок осінній скроні посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
2026.04.24
11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
2026.04.24
10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
2026.04.24
09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн
2026.04.24
08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
2026.04.24
05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Рицман (1988) /
Проза
Ніколи
Ніколи.
Вони нищать життя і асоціюються в моїй уяві з хворобами.
Саме тому я не можу кинути палити.
Я ніколи не любила каву.
Ніколи.
Ні її запах, ні її смак.
Саме тому я не можу жити без кави.
Я ніколи не любила тебе.
Ніколи.
Саме тому…
В той день, коли ми зустрілися, йшов дощ. Я обожнюю дощ – він змиває сірість моєї душі.
В той день, коли ми зустрілися, я перестала бути собою.
Дивно. Так легко перекреслити 20 років минулого, змінити майбутнє і жити тобою. Я так звикла жити тобою…
Я кохала іншого – дійсно кохала – і навіть збиралася вийти заміж. У мене було плаття, банкет на 200 чоловік, обручка.
А в тебе була свобода.
Твій байк ревів, мов скажений, люди повертали голови у вашу сторону. Я ніколи не любила поганих хлопців. А ти був саме таким.
Мерехтіння вулиць перед очима.
Вітер в обличчя.
Запах шкіряної куртки і міць твоїх м’язів.
Я стала твоєю через 20 хвилин знайомства.
Ти ніколи не був моїм.
У тебе не було будинку, квартири, кімнати…
У тебе не було планів на майбутнє.
Ти не знав, що чекає за наступним поворотом.
Твоє життя – дорога.
Метал.
Рок.
Принцеси не слухають рок.
… Я слухаю рок.
… Я одягнула чорний одяг.
… Я викинула обручку на смітник.
… Я почала купувати цигарки.
… Я почала пити каву.
Я ненавиджу гуркіт у вухах. Я ненавиджу чорний колір. Я ненавиджу паління. Я ненавиджу гіркий смак кави на вустах. Ти це розумієш???
Батьки не розмовляли зі мною 2 місяці.
Мій колишній майбутній чоловік став моїм зятем.
Мій паспорт загубився.
Але мені не потрібні батьки, чоловік, документи.
Мені потрібен ти.
А ти – це свобода.
Ти не належиш тільки одній мені.
Я задовольняюсь частиною. Тим, що кидаєш мені – немов милостиню жебракові. Так, я – жебрачка.
Ти з’являєшся тоді, коли тобі заманеться. Іноді приїздиш не один, а з друзями. Іноді – навіть з подругами. Я ненавиджу тебе. Ти це розумієш???
У мене є свій мотоцикл.
Він став моїм другом і рідним братом.
У мене своя дорога.
Але на кожному перехресті я чекаю на тебе.
Чекаю, щоб сказати:
«Я ніколи не любила тебе.
Ніколи».
І мовчу.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніколи
-
-
Я ніколи не любила цигарки.Ніколи.
Вони нищать життя і асоціюються в моїй уяві з хворобами.
Саме тому я не можу кинути палити.
Я ніколи не любила каву.
Ніколи.
Ні її запах, ні її смак.
Саме тому я не можу жити без кави.
Я ніколи не любила тебе.
Ніколи.
Саме тому…
В той день, коли ми зустрілися, йшов дощ. Я обожнюю дощ – він змиває сірість моєї душі.
В той день, коли ми зустрілися, я перестала бути собою.
Дивно. Так легко перекреслити 20 років минулого, змінити майбутнє і жити тобою. Я так звикла жити тобою…
Я кохала іншого – дійсно кохала – і навіть збиралася вийти заміж. У мене було плаття, банкет на 200 чоловік, обручка.
А в тебе була свобода.
Твій байк ревів, мов скажений, люди повертали голови у вашу сторону. Я ніколи не любила поганих хлопців. А ти був саме таким.
Мерехтіння вулиць перед очима.
Вітер в обличчя.
Запах шкіряної куртки і міць твоїх м’язів.
Я стала твоєю через 20 хвилин знайомства.
Ти ніколи не був моїм.
У тебе не було будинку, квартири, кімнати…
У тебе не було планів на майбутнє.
Ти не знав, що чекає за наступним поворотом.
Твоє життя – дорога.
Метал.
Рок.
Принцеси не слухають рок.
… Я слухаю рок.
… Я одягнула чорний одяг.
… Я викинула обручку на смітник.
… Я почала купувати цигарки.
… Я почала пити каву.
Я ненавиджу гуркіт у вухах. Я ненавиджу чорний колір. Я ненавиджу паління. Я ненавиджу гіркий смак кави на вустах. Ти це розумієш???
Батьки не розмовляли зі мною 2 місяці.
Мій колишній майбутній чоловік став моїм зятем.
Мій паспорт загубився.
Але мені не потрібні батьки, чоловік, документи.
Мені потрібен ти.
А ти – це свобода.
Ти не належиш тільки одній мені.
Я задовольняюсь частиною. Тим, що кидаєш мені – немов милостиню жебракові. Так, я – жебрачка.
Ти з’являєшся тоді, коли тобі заманеться. Іноді приїздиш не один, а з друзями. Іноді – навіть з подругами. Я ненавиджу тебе. Ти це розумієш???
У мене є свій мотоцикл.
Він став моїм другом і рідним братом.
У мене своя дорога.
Але на кожному перехресті я чекаю на тебе.
Чекаю, щоб сказати:
«Я ніколи не любила тебе.
Ніколи».
І мовчу.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.636 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.636 seconds