-

-

Я ніколи не любила цигарки.
Ніколи.
Вони нищать життя і асоціюються в моїй уяві з хворобами.
Саме тому я не можу кинути палити.

Я ніколи не любила каву.
Ніколи.
Ні її запах, ні її смак.
Саме тому я не можу жити без кави.

Я ніколи не любила тебе.
Ніколи.
Саме тому…

В той день, коли ми зустрілися, йшов дощ. Я обожнюю дощ – він змиває сірість моєї душі.
В той день, коли ми зустрілися, я перестала бути собою.
Дивно. Так легко перекреслити 20 років минулого, змінити майбутнє і жити тобою. Я так звикла жити тобою…
Я кохала іншого – дійсно кохала – і навіть збиралася вийти заміж. У мене було плаття, банкет на 200 чоловік, обручка.
А в тебе була свобода.
Твій байк ревів, мов скажений, люди повертали голови у вашу сторону. Я ніколи не любила поганих хлопців. А ти був саме таким.
Мерехтіння вулиць перед очима.
Вітер в обличчя.
Запах шкіряної куртки і міць твоїх м’язів.
Я стала твоєю через 20 хвилин знайомства.
Ти ніколи не був моїм.
У тебе не було будинку, квартири, кімнати…
У тебе не було планів на майбутнє.
Ти не знав, що чекає за наступним поворотом.
Твоє життя – дорога.
Метал.
Рок.
Принцеси не слухають рок.

… Я слухаю рок.
… Я одягнула чорний одяг.
… Я викинула обручку на смітник.
… Я почала купувати цигарки.
… Я почала пити каву.

Я ненавиджу гуркіт у вухах. Я ненавиджу чорний колір. Я ненавиджу паління. Я ненавиджу гіркий смак кави на вустах. Ти це розумієш???

Батьки не розмовляли зі мною 2 місяці.
Мій колишній майбутній чоловік став моїм зятем.
Мій паспорт загубився.
Але мені не потрібні батьки, чоловік, документи.
Мені потрібен ти.

А ти – це свобода.

Ти не належиш тільки одній мені.

Я задовольняюсь частиною. Тим, що кидаєш мені – немов милостиню жебракові. Так, я – жебрачка.

Ти з’являєшся тоді, коли тобі заманеться. Іноді приїздиш не один, а з друзями. Іноді – навіть з подругами. Я ненавиджу тебе. Ти це розумієш???

У мене є свій мотоцикл.
Він став моїм другом і рідним братом.
У мене своя дорога.
Але на кожному перехресті я чекаю на тебе.

Чекаю, щоб сказати:
«Я ніколи не любила тебе.
Ніколи».

І мовчу.











2011