ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.29
07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
2026.10.28
23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
2026.10.28
19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
2026.10.28
17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
2026.10.28
13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
2026.10.28
11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших.
Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ.
Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки.
Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями.
«Де
2026.10.28
11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
2026.10.28
07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Рицман (1988) /
Проза
Ніколи
Ніколи.
Вони нищать життя і асоціюються в моїй уяві з хворобами.
Саме тому я не можу кинути палити.
Я ніколи не любила каву.
Ніколи.
Ні її запах, ні її смак.
Саме тому я не можу жити без кави.
Я ніколи не любила тебе.
Ніколи.
Саме тому…
В той день, коли ми зустрілися, йшов дощ. Я обожнюю дощ – він змиває сірість моєї душі.
В той день, коли ми зустрілися, я перестала бути собою.
Дивно. Так легко перекреслити 20 років минулого, змінити майбутнє і жити тобою. Я так звикла жити тобою…
Я кохала іншого – дійсно кохала – і навіть збиралася вийти заміж. У мене було плаття, банкет на 200 чоловік, обручка.
А в тебе була свобода.
Твій байк ревів, мов скажений, люди повертали голови у вашу сторону. Я ніколи не любила поганих хлопців. А ти був саме таким.
Мерехтіння вулиць перед очима.
Вітер в обличчя.
Запах шкіряної куртки і міць твоїх м’язів.
Я стала твоєю через 20 хвилин знайомства.
Ти ніколи не був моїм.
У тебе не було будинку, квартири, кімнати…
У тебе не було планів на майбутнє.
Ти не знав, що чекає за наступним поворотом.
Твоє життя – дорога.
Метал.
Рок.
Принцеси не слухають рок.
… Я слухаю рок.
… Я одягнула чорний одяг.
… Я викинула обручку на смітник.
… Я почала купувати цигарки.
… Я почала пити каву.
Я ненавиджу гуркіт у вухах. Я ненавиджу чорний колір. Я ненавиджу паління. Я ненавиджу гіркий смак кави на вустах. Ти це розумієш???
Батьки не розмовляли зі мною 2 місяці.
Мій колишній майбутній чоловік став моїм зятем.
Мій паспорт загубився.
Але мені не потрібні батьки, чоловік, документи.
Мені потрібен ти.
А ти – це свобода.
Ти не належиш тільки одній мені.
Я задовольняюсь частиною. Тим, що кидаєш мені – немов милостиню жебракові. Так, я – жебрачка.
Ти з’являєшся тоді, коли тобі заманеться. Іноді приїздиш не один, а з друзями. Іноді – навіть з подругами. Я ненавиджу тебе. Ти це розумієш???
У мене є свій мотоцикл.
Він став моїм другом і рідним братом.
У мене своя дорога.
Але на кожному перехресті я чекаю на тебе.
Чекаю, щоб сказати:
«Я ніколи не любила тебе.
Ніколи».
І мовчу.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніколи
-
-
Я ніколи не любила цигарки.Ніколи.
Вони нищать життя і асоціюються в моїй уяві з хворобами.
Саме тому я не можу кинути палити.
Я ніколи не любила каву.
Ніколи.
Ні її запах, ні її смак.
Саме тому я не можу жити без кави.
Я ніколи не любила тебе.
Ніколи.
Саме тому…
В той день, коли ми зустрілися, йшов дощ. Я обожнюю дощ – він змиває сірість моєї душі.
В той день, коли ми зустрілися, я перестала бути собою.
Дивно. Так легко перекреслити 20 років минулого, змінити майбутнє і жити тобою. Я так звикла жити тобою…
Я кохала іншого – дійсно кохала – і навіть збиралася вийти заміж. У мене було плаття, банкет на 200 чоловік, обручка.
А в тебе була свобода.
Твій байк ревів, мов скажений, люди повертали голови у вашу сторону. Я ніколи не любила поганих хлопців. А ти був саме таким.
Мерехтіння вулиць перед очима.
Вітер в обличчя.
Запах шкіряної куртки і міць твоїх м’язів.
Я стала твоєю через 20 хвилин знайомства.
Ти ніколи не був моїм.
У тебе не було будинку, квартири, кімнати…
У тебе не було планів на майбутнє.
Ти не знав, що чекає за наступним поворотом.
Твоє життя – дорога.
Метал.
Рок.
Принцеси не слухають рок.
… Я слухаю рок.
… Я одягнула чорний одяг.
… Я викинула обручку на смітник.
… Я почала купувати цигарки.
… Я почала пити каву.
Я ненавиджу гуркіт у вухах. Я ненавиджу чорний колір. Я ненавиджу паління. Я ненавиджу гіркий смак кави на вустах. Ти це розумієш???
Батьки не розмовляли зі мною 2 місяці.
Мій колишній майбутній чоловік став моїм зятем.
Мій паспорт загубився.
Але мені не потрібні батьки, чоловік, документи.
Мені потрібен ти.
А ти – це свобода.
Ти не належиш тільки одній мені.
Я задовольняюсь частиною. Тим, що кидаєш мені – немов милостиню жебракові. Так, я – жебрачка.
Ти з’являєшся тоді, коли тобі заманеться. Іноді приїздиш не один, а з друзями. Іноді – навіть з подругами. Я ненавиджу тебе. Ти це розумієш???
У мене є свій мотоцикл.
Він став моїм другом і рідним братом.
У мене своя дорога.
Але на кожному перехресті я чекаю на тебе.
Чекаю, щоб сказати:
«Я ніколи не любила тебе.
Ніколи».
І мовчу.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2176 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2176 seconds