Оптимістично про чорну кішку

…Чорна кішка печалі / усередині серця пробігла.
І тепер ти не сплюнеш / через ліве плече вже ніяк.
Тож, немов ескімос / для зимівлі в хурделиці, іглу
Ти збудуй у душі / і чекай, доки долі вітряк
Перемеле на попіл / негаразди котячого бігу.
І північного сяйва / забринить кольорами орган
У зіницях твоїх, / розтопивши безжалісно кригу
Помилкових уяв / про котів. І величний курган
Ти насиплеш – хай сум / спочиває навіки, сердешний.
Потім з мрій зробиш крила,/ прилаштуєш із планів двигун,
І туди полетиш, / де коханої губи-черешні
У твоїх почуттях / океанський формують тайфун.
Він захопить тебе, / і єдину твою половину,
Так змішає у шалі, / що й не взнаєш, де ти, де вона.
Й пронесе крізь життя, / що в любові мине як хвилина.
Хоч, можливо, в нім кішка / вас чекатиме, ще й не одна…
Олександр Зубрій

пародія

…чорна кішка печально шкірЯним салоном пробігла.
і хоч плюй хоч не плюй , екскімосе, уже все одно -
ти в котячому вуду, (у чорному!) – повний невіглас:
мало просто прибрати і кинути геть за вікно.

залишають сліди негаразди котячого бігу,
хоч освіжувач лий, хоч вмикай вентилятор LG.
перевернуть поняття комфорту душі вгору дригом
від численних ганчірок і брефом просяклих квачів.

і хімчистки салону за добрих 400 гривень
або й більше... з малою поправкою на регіон.
і хапаєш за шкірку кота в поетичнім надриві,
заливаєшся потом, і лаєшся смачно крізь сон.


і коли тобі, врешті, в кошмарах курган негараздів
не насниться під звуки готичних органів і труб,
ти, окрилений, вирулиш з паркінгу вощену мазду
і помчиш доїдати коханій помаду із губ.