ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Таїсія Цибульська (1975) /
Проза
/
Казки
Чарівна фарба
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чарівна фарба
В одному незвичайному місті, в якому постійно траплялися якісь чудеса, жила маленька дівчинка, із рудим волоссям і смішними веснянками на задерикуватому носику. У місті цьому завжди було весело й гамірно, а сіра Нудьга обходила його десятою дорогою! Тут навіть дощик був радісний і дзвінкий!
Так от, одного чудового ранку дівчинка дістала із шухлядки фарби, аби намалювати свою найкращу подружку, Велике Сонечко. Відкрила коробку, і...
- Ой! Куди поділася жовта фарба?! - здивовано скрикнула вона. - Я ж пам'ятаю,що вона тут була! Маленьке Сонечко, - звернулася вона до подружки, що, склавши крильця, дрімала на підвіконні, - ти не бачила, куди поділася жовта фарба?
Маленкька комаха зніяковіла,
- Вибач мені, будь ласка, це я винна! Мені так хотілося бути схожою на Велике Сонечко! Кожного ранку я фарбувала жовтим свої крильця, і не помітила, як використала всю фарбу! Мені так соромно! - потупилася комашка.
- Ну що з тобою робити? Нічого вже не вдієш! Та й мені теж часто хочеться бути схожою на нього, адже воно таке гарне! Не хвилюйся, щось придумаємо! А тебе я люблю і маленькою, і чорні цяточки в тебе пречудові!
Цієї миті у вікно зазирнуло Велике Сонечко, і з посмішкою запитало,
- А хто це мене тут згадує? Що у вас трапилося? Я можу чимось допомогти?
- Здрастуй, Велике Сонечко! - дружно привіталися подружки.
Дівчинка на хвильку замислилася, а потім радісно вигукнула,
- Звичайно можеш! Адже я маю багато білої фарби! Якщо ти трішки додасиш свого золотого проміння - фарба стане жовтою!
- Скільки завгодно! - весело проспівало Велике Сонечко, і цілими пригоршнями посипало проміння у фарбу.
А рудоволоса дівчинка разом із Маленьким Сонечком закружляли навколо столу, приспівуючи,
- Зазирнуло Сонечко
До нашого віконечка!
Буде фарба не проста,
Буде фарба золота!
І сталося диво! Біла фарба заграла золотими відтінками жовтого, оранжевого, багряного!
Маленьке Сонечко від захвату, з головою шубовснуло у незвичайну фарбу! Аж краплі полетіли навкруги! І навіть веснянки і руде волосся дівчинки засяяли золотими промінчиками! Дівчинка розсміялася, набрала в долоньки чарівну фарбу, і виплеснула її у відкрите вікно, на кущ і траву.
- Поглянь! - кричала вона, - Яке все гарне! І кущ золотий, і трава золота! Ходімо до саду! Дерева теж хочуть стати золотими!
Дівчинка схопила баночку із фарбою, і побігла стежкою до саду. Все на її шляху починало сяяти переливами ніжно-жовтого, яскраво-помаранчевого, вогненно-багряного!
- Це ж справжня Осінь! Це ж Осінь! - плескали в долоні діти, і поспішали збирати букети із золотого листя, яке Вітер зривав для них із дерев.
Вітер кружляв між гілля і співав,
- Зупинись! Подивись!
Золотий листопад!
Подивись! Усміхнись!
У саду сонцепад!
- Час нам відпочити, - промовило Велике Сонечко до Маленького, яке вже почало дрімати у подружки на долоні, - Ми повернемося у повній силі навесні, коли прийде час пробуджувати все живе від зимового сну, а поки що буду зігрівати вас здалеку, - До побачення!
Так от, одного чудового ранку дівчинка дістала із шухлядки фарби, аби намалювати свою найкращу подружку, Велике Сонечко. Відкрила коробку, і...
- Ой! Куди поділася жовта фарба?! - здивовано скрикнула вона. - Я ж пам'ятаю,що вона тут була! Маленьке Сонечко, - звернулася вона до подружки, що, склавши крильця, дрімала на підвіконні, - ти не бачила, куди поділася жовта фарба?
Маленкька комаха зніяковіла,
- Вибач мені, будь ласка, це я винна! Мені так хотілося бути схожою на Велике Сонечко! Кожного ранку я фарбувала жовтим свої крильця, і не помітила, як використала всю фарбу! Мені так соромно! - потупилася комашка.
- Ну що з тобою робити? Нічого вже не вдієш! Та й мені теж часто хочеться бути схожою на нього, адже воно таке гарне! Не хвилюйся, щось придумаємо! А тебе я люблю і маленькою, і чорні цяточки в тебе пречудові!
Цієї миті у вікно зазирнуло Велике Сонечко, і з посмішкою запитало,
- А хто це мене тут згадує? Що у вас трапилося? Я можу чимось допомогти?
- Здрастуй, Велике Сонечко! - дружно привіталися подружки.
Дівчинка на хвильку замислилася, а потім радісно вигукнула,
- Звичайно можеш! Адже я маю багато білої фарби! Якщо ти трішки додасиш свого золотого проміння - фарба стане жовтою!
- Скільки завгодно! - весело проспівало Велике Сонечко, і цілими пригоршнями посипало проміння у фарбу.
А рудоволоса дівчинка разом із Маленьким Сонечком закружляли навколо столу, приспівуючи,
- Зазирнуло Сонечко
До нашого віконечка!
Буде фарба не проста,
Буде фарба золота!
І сталося диво! Біла фарба заграла золотими відтінками жовтого, оранжевого, багряного!
Маленьке Сонечко від захвату, з головою шубовснуло у незвичайну фарбу! Аж краплі полетіли навкруги! І навіть веснянки і руде волосся дівчинки засяяли золотими промінчиками! Дівчинка розсміялася, набрала в долоньки чарівну фарбу, і виплеснула її у відкрите вікно, на кущ і траву.
- Поглянь! - кричала вона, - Яке все гарне! І кущ золотий, і трава золота! Ходімо до саду! Дерева теж хочуть стати золотими!
Дівчинка схопила баночку із фарбою, і побігла стежкою до саду. Все на її шляху починало сяяти переливами ніжно-жовтого, яскраво-помаранчевого, вогненно-багряного!
- Це ж справжня Осінь! Це ж Осінь! - плескали в долоні діти, і поспішали збирати букети із золотого листя, яке Вітер зривав для них із дерев.
Вітер кружляв між гілля і співав,
- Зупинись! Подивись!
Золотий листопад!
Подивись! Усміхнись!
У саду сонцепад!
- Час нам відпочити, - промовило Велике Сонечко до Маленького, яке вже почало дрімати у подружки на долоні, - Ми повернемося у повній силі навесні, коли прийде час пробуджувати все живе від зимового сну, а поки що буду зігрівати вас здалеку, - До побачення!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію