ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Мацуцький
2026.07.10 19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,

Артур Курдіновський
2026.07.10 15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.

Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по

Борис Костиря
2026.07.10 13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.

У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,

хома дідим
2026.07.10 12:37
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу

Віктор Кучерук
2026.07.10 07:03
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...

Федір Паламар
2026.07.09 22:48
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу! Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,

Євген Федчук
2026.07.09 17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у

Тетяна Левицька
2026.07.09 14:08
Мобільний знову на ходу,
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.

Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —

Борис Костиря
2026.07.09 13:53
Ці вибухи потужно пролунали
У чорній нерозгаданій пітьмі
Від пекла невимовного сигналом
В холодній і розпачливій зимі.
У вибухах приречено сконали
Надії у примарній далині.

Ці вершники на трьох шалених конях

Володимир Бойко
2026.07.09 12:00
Розшарпана, розхристана, розколота,
Кривавляться рубці серпа і молота.
Чужі й свої у ордах поєдналися,
Шматують хижо те, що позасталося.

Ненавидять чи люблять - то однаково
І кожен постріл в груди й спину - знаковий.
Смакують кров і нею упиваються

хома дідим
2026.07.09 11:42
може праведним було
може і ніяким
те дитинство та село
і коти й собаки
при колодязі цебро
грядка з огірками
бур’яни уздовж і проз
силосної ями

Юхим Семеняко
2026.07.09 09:25
Це рідна його країна,
І зовсім не Казахстан,
Як мати, втрачала сина,
А він забавляв путан.

Пропала – і все, що знаєм,
Охмуда стезя земна.
Не буде сердечних таїн,

С М
2026.07.09 09:15
Колись у шахтарських пагорбах, що у Дакоті
Жив був юнак на ім’я Рокі Ракун
Раз його подруга втікла із якимось зухвальцем
І, звісно, Рокі страждав
Мовби заціпило геть
Казав ”Найду, хай там як“
Оце, прибувши до міста, він
Зняв собі кут у місцевім сал

Віктор Кучерук
2026.07.09 07:18
Під кручею, улігшись горілиць,
Я бачу, що, як кубками на таці, -
Гранчасті бані храмів і дзвіниць
В проміннях сонця пишно золотяться.
А вище них - незміряна блакить,
Жива і чиста, ніби милість Божа, -
Красою заохочує так жить,
Що просьбі я відмовит

Борис Костиря
2026.07.08 13:50
Пробіжка на морозі - це подорож неждана,
Стрибок у невідоме, оновлення душі.
Вона тебе підносить у простір первозданний,
А збоку вболівають замерзлі спориші.

Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
Від то
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Вірші / Грен(ь)Ки

 Серпантинно-спіральне




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-03 20:22:32
Переглядів сторінки твору 21999
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Стара Сторінка (Л.П./М.К.) [ 2011-10-04 12:58:06 ]
Мудро і болісно. Скільки змісту всього у чотирьох рядках!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-04 15:27:25 ]
Дякую :)
Та ці думки кожного відвідують - за особистим графіком, звичайно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-04 13:01:42 ]
Мадам! Вам як чуждому нам сословію нєвєдомо можєт бить, что стойкоє прєодолєніє всєх жизнєнннних трудностєй являєтся залогом вєрному служєнію ідєалам бєскласового общєства, общєства нашєго будущєго. Общєства в катором нє будєт угнєтєнія чєловєком жєнщіни!
А пасєму, дарагая таваріщь мадам фараонша, ви находітєсь под защітой крістально чістого, вєрного завєтам рєвалюціі і єго вєрного бойца!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-04 15:19:51 ]
(Обережно відбираючи АКМ і червоне знамено)
- Ви б, пане-товаришу, частіше з лісу визирали... Я розумію, шо там повітря чисте і всякі грибочки-ягодки да цвіточки-лютіки, але тут у нас тим часом таке вже "общество" побудували, шо тільки "ой"...
Я, звичайно, безмежно вдячна за "защіту", але покажіть-но мені того "чєловєка", який би спромігся мене "поугнєтать" хоч один день! ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-04 13:06:32 ]
Та хіба в нашому світі, в нашому краї є щось миліше серцю ніж жінка, в туфлях з страусиної шкіри яка прошкує яром, збиваючи поодинокі бабки і балабушки і ковтаючи сльози злості?
Ні, нема, нема вже таких ярів, лишенько!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-04 15:22:56 ]
Сашо, не рвіть собі серце. Тих ярів - до фіга, жінок у них - ще більше... От із туфлями зі страусиної шкіри - пока напряжонка, але страусячі ферми в Україні вже є, так що скоро і про цей дефіцит забудемо! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-05 11:27:53 ]
О, як тут у Вас , Нуілі, велелюдно!
Як завжди.:))
А ще Юлю - "прорвало". І я цьому радий, а то вона останнім часом на себе не дуже похожа була...
Гадюки, мідянки, вужі і інші плазуни мені подобаються. Під сарайчиком живе приручена велика ящірка. Коли появляюся, вона чує, вилазить і дивиться на мене. Беру ніжно в руки. У спеку її боки чудно ходять ходуном. Хапає своїми кігтиками пальці і завмирає. Чухаю її спину і хвіст. Наливаю води у кавраточку, опускаю, щоб напилася. Ще бувало залізе вся у воду, розхлюпає і сховається під сарай...

"...ради чого?!" Перше, що приходить на думку, то для ДИТИНИ!!!
Сподобалося, Нуілі! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 22:08:20 ]
Нічого собі у вас "домашня тваринка"... Не знаю, чи була б я рада такій - боюся плазунів, сни зі зміями - найнеприємніші, мабуть, з усіх... Правда, у нас такі "звірі" й не водяться - до мене хіба що котенята сусідські злазяться :)
"Для дитини" - так, звичайно, але все одно це - земне, плинне... скільки не забивай ним голову, а на небо глянеш - і знов думаєш: нащо це все? І я, і життя моє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 21:19:08 ]
Як Ваше дорогоцінне?
Виздоровлюйте, Нуілі! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 15:35:03 ]
І все-то ви бачите, і все-то ви знаєте... ;)
Дякую, вже майже здорова :) І все завдяки Юлі - вона, бідолашна, під дощем по місту бігала, ліки для мене шукала :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-10 18:02:18 ]
Нуілі!
Отак, насправді, проявляють себе справжні Друзі!
Не тоді, коли вишнячок чи слив"яночка та ги-ги, а коли у гарячці і ніби хтось розібрав на гвинтики і ні рукою ні ногою, а голова, як чавун із печі...
А хтось у дощ чи ожеледицю принесе ліки...
Забираю свої слова (маячню) про догану і заслання Юлі у фіорд.
"Піду покараю себе трохи" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 20:35:17 ]
"за що" і "ради чого" це наче здається одне й те саме?

*чурхає за вухом Степана*

а може "ради кого" - ну, для різноманіття



свіжі уклінності... .



С*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 21:28:23 ]
Ну да, "за що" і "ради чого" - одне й те ж, тільки на різних ступенях (стадіях?) розвитку. А між ними було "ради кого"... тільки ж ця ниточка обтинається найлегше.
(Стьопка розплющує одне око (жовте), далі друге (голубе), вдячно муркоче, потім вивертається і підставляє живіт: отуточки ще почухайте... ага... і шийку ще ;)) )
Уклін у відповідь (правда, не дуже глибокий, бо навсидячки - горіхи лущу. Пригощайтесь - он у духовці вже ціле дечко підсмажених :) )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 21:37:43 ]
*вдячно жуючи, але! не плямкаючи.. .*

стадія розвитку інтересна річ -
спочатку не знати "за що"
потім не знати "ради кого"
а потім чи зрештою "ради чого"

*надто захоплюється горіхами і павутинка думки лусь*

*обривається.. .*

Стьопа тихо сопе з-за ліжка
(а може це післягоріховий спецехфект?)

*хм*

*вдячно жує..*




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 21:51:06 ]
Втішає, що у всіх цих стадіях присутня хоч одна константа: "не знати" :))
А плямкати у нас можна - он Стьопка собі в цьому задоволенні не відмовляє...
За павутинку не переживайте, я вам павучка позичу - відремонтує... тих думок ще буде й буде, а от горіхів цього року вродило малувато...
(долучається до стьопиного сопіння і тихо сповзає за ліжко)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 21:54:11 ]
*замислюється, дожовуючи*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-10-15 02:51:34 ]
а мені лапки зайві, бо у 3 і 4 рядку пряму мову виділено двокрапками)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-15 14:25:59 ]
Та можна і взагалі без розділових знаків, читачі й так зрозуміють, але я - прихильниця традиційної пунктуації :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-23 20:39:55 ]
А двері ж не засунуто
І віконниці відкрито...
Прямо та обережно ступаючи,
Борозною - не зтужавілою
Чи "серпантинно-спірально"
Добра Жінка може завітає...
"Говоріть до Неї"...
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-27 21:13:08 ]
Нє, таки не вмієте ви запрошувати в гості. Тре' отакечки: "Заходь-но, жінко добра, у мене тут припасений шмат почеревини з часником, та й сто грам знайдеться..." ;))


1   2   3   4   5   Переглянути все